Постанова

від 18.06.2019 по справі 915/868/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Справа № 915/868/18 м.Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів Л.О.Будішевської, С.В. Таран

секретар судового засідання Р.О. Кияшко

за участю представників учасників справи:

від ПрАТ СК Укррічфлот в особі Філії ПрАТ СК Миколаївський річковий порт - Шевцова Я.І. - за ордером;

від ДП АМПУ в особі Миколаївської філії ДП АМПУ (Адміністрація Миколаївського морського порту) - Дабіжа Я.І. - за ордером.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот в особі Філії Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот Миколаївський річковий порт та Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Миколаївського морського порту)

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21 березня 2019 року

у справі №915/868/18

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Миколаївського морського порту)

до Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот в особі Філії Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот Миколаївський річковий порт

про стягнення 309783,15грн.

суддя суду першої інстанції: О.Г. Смородінова

час і місце ухвалення рішення: 21.03.2019р. о 12:56год., м.Миколаїв, господарський суд Миколаївської області, зала судових засідань №926

повний текст рішення складений 01.04.2019р.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 04.06.2019р. оголошувалась перерва згідно ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні 18.06.2019р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

10.08.2018р. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (надалі - адміністрація Миколаївського морського порту, позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» про стягнення заборгованості за надані послуги по договору №44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України в розмірі 309783,15 грн., з яких: 237373,03 грн. сума основного боргу, 30077,26 грн. пені, 9338,01 грн. 3% річних, 32994,85 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на норми ст.ст. 16, 530 (ч.5), 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 21 ЗУ «Про морські порти України» , положення Правил надання послуг в морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013р. №348, та вмотивовані наступним:

- позивач сповістив на офіційному вебсайті про введення наказом Адміністрації Миколаївського морського порту тарифу (вільної ціни) на послугу - організація навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою борт-борт біля причалів силами та засобами клієнтів;

- листами від 22.02.2017р. №318 та від 23.01.2017р. №116 відповідач повідомив Адміністрацію про намір здійснити перевантаження вантажу своїми силами та засобами за схемою борт-борт біля причалу №11 з т/х « Glory One» та т/х « Ince Atlantik» . Вказані листи, на думку позивача, є заявками , що зумовили надання позивачем відповідної послуги, оскільки відповідач повідомив про свої наміри здійснити у морському порту перевантаження вантажу.

- протягом 7-10 та 12-15 березня 2017 року на морському причалі №11 відповідач перевантажив 20392,872 тон вантажу з т/х « Glory One» та т/х « Ince Atlantik» своїми силами та засобами за схемою «борт-борт» , на підставі чого позивачем були виставлені відповідачу рахунки та складені акти наданих послуг з організації НРР за схемою «борт-борт» біля причалів силами та засобами клієнта на загальну суму 237373,03 грн.

-відповідач акти наданих послуг не підписав (письмово відмовився від підпису), нараховані послуги не сплатив, що стало причиною звернення до суду з відповідним позовом із нарахуваннями на суму основного боргу пені, 3% річних та втрат від інфляції.

-при розгляді господарськими судами справи №915/883/16 вже були розглянуті обставини надання портом відповідачу послуг з організації ННР за схемою «борт» -«борт» біля причалів позивача силами та засобами клієнта та встановлено, що в даному випадку відповідач є портовим оператором в розумінні Закону України «Про морські порти України» , оскільки здійснює притаманні йому функції, тариф на послугу з організації ННР за схемою «борт» -«борт» є чинним та правомірним.

05.09.2018р. від відповідача до суду надійшов відзив, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. Відповідач зазначав, що в рішенні №915/883/16 судами не було визнано філію Миколаївський річковий порт ПАТ СК Укррічфлот портовим оператором. Будь-які обставини, які були встановлені під час розгляду справи №915/883/16 не можуть впливати на розгляд даного спору про стягнення заборгованості.

11.09.2018р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на тому, що відповідач є портовим оператором, оскільки його діяльність підпадає під визначення поняття портового оператора у ст.1 Закону України «Про морські порти України» , відповідач був належним чином обізнаний про встановлені тарифи, зокрема на організацію НРР за схемою «борт-борт» , та вказані послуги не охоплюються наданням Адміністрацією послуг суднам у складі корабельного, якірного чи інших портових зборів, оскільки послуги, пов`язані із здійсненням операцій з вантажами, мають інший характер та не пов`язані з портовими зборами.

21.09.2018р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він наполягає на тому, що по-перше, обставини, встановлені у справі №915/883/16 не можна вважати преюдиційними в даному випадку, оскільки в даному випадку судами не були встановлені певні обставини, а була надана правова оцінка обставинам, які були предметом дослідження у цій справі; по-друге, відповідач не являється портовим оператором та не внесений до Реєстру морських портів України як портовий оператор, тому вимоги позивача є безпідставними. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на норми Закону України «Про морські порти України» , в тому числі стосовно визначення портового оператора, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 2 вказаного Закону його дія не поширюється на річкові порти. Окрім цього, відповідач наполягає на тому, що у нього не виникло обов`язку з оплати фактично не замовленої та неотриманої послуги, отже, у нього відсутній обов`язок з оплати штрафних санкцій та компенсаційних виплат позивачу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019р. (суддя Смородінова О.Г.) в позові відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване посиланням на норми ст.ст. 6, 509, 525, 526, 629, 901 (ч. 2) ЦК України, ст. 21 ЗУ «Про морські порти України» та вмотивоване наступним:

- предметом розгляду як у справі №915/883/16, так і у даній справі є стягнення заборгованості за нарахований позивачем відповідачу та несплачений портовий збір за організацію навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою «борт» -«борт» у різний період відносно різних суден. З наданого суду договору №44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016р. вбачається, що умова щодо невичерпного переліку послуг, які надаються адміністрацією порту судно заходу сторонами не змінювалась, перелік послуг, перерахованих у додатку №6 до вказаного договору також не коригувався, та пунктом 9 вказаного додатку передбачена можливість надання додаткових інших послуг по замовленню клієнта. Станом на березень 2017 року умови вказаного договору залишились незмінними та сторонами не було укладено жодних додаткових угод, спрямованих на зміну, в т.ч. обмеження послуг, які надаються адміністрацією порту морському агенту. Відповідач також листами від 22.02.2017р. за вих. №318 та від 23.01.2017р. за вих. №116 повідомляв позивача про суднозахід в акваторію порту з метою здійснення перевантаження вантажу біля причалу № 11 по схемі «борт-борт» та гарантував оплату портових зборів.

-сторони погодили в договорі № 44-П-АМПУ-16, що плата за надання послуги по організації НРР за схемою «борт» -«борт» , біля причалів силами та засобами клієнта визначається згідно вільної ціни (тарифу), яка діє у порту Миколаїв на момент надання відповідної послуги.Адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати вільні ціни (тарифи) на послуги по даному договору та вводити нові тарифи. При цьому адміністрація порту суднозаходу сповіщає про такі зміни Морського агента шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/факсом.

- обставини стосовно порядку повідомлення клієнтів про ціни (тарифи) на послуги адміністрації та наявності повноважень на встановлення таких тарифів були встановлені судами при розгляді справи №915/883/16 та станом на березень 2017 року (надання послуг, стягнення заборгованості за які є предметом даної справи) нового повідомлення та оприлюднення позивачем не здійснювалось. Наказ №267 від 15.04.2016р. є чинним та не скасованим.

- в момент здійснення відповідачем перевантажувальних робіт з 07.03.2017р. по 15.03.2017р. та споживання відповідної послуги, у морському порту Миколаїв вільний тариф за неї складав 9,70 грн./тн. без ПДВ.

-з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що серед видів економічної діяльності відповідача є транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24). Даний клас включає: навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовують для перевезення навантаження, у т.ч. закріплення, вантажу та розвантаження суден (стивідорські роботи) навантаження та розвантаження вантажних залізничних вагонів. При здійснені навантажувальних робіт у порту Миколаїв відповідач виступає як портовий оператор, а не лише як судновласник та портові збори відповідач сплачує за захід своїх плавзасобів у порт як судновласник, а за безпосередньо здійснення перевантажувальних робіт та користування у цих цілях акваторією порту, відповідач має сплачувати за відповідні послуги вже як портовий оператор.

-є правомірними твердження позивача стосовно можливості надання та споживання відповідачем такої послуги як організація НРР за схемою «борт-борт» в межах договору №44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016р.

- позивачем не доведено суду самого факту надання позивачем та споживання відповідачем спірних послуг з організації НРР за схемою «борт-борт» , а отже - і не доведено підстав для зобов`язання відповідача сплатити кошти за надані та, відповідно, спожиті послуги. Позивач в підтвердження факту надання послуги з організації навантажувально-розвантажувальних робіт біля причалу №11 в період з 7-10 та 12-15 березня 2017 року надав лише акти наданих послуг (виконаних робіт), які не підписані та оспорюються відповідачем, тоді як невизнання надання послуги, фактичне надання послуг має бути підтверджено іншими первинними документами, які свідчать про здійснення організації робіт щодо безпечної обробки судна, узгодження диспетчерською службою роботи структурних підрозділів адміністрації, суден, інших транспортних організацій, заповнення суднових справ з вказівкою усіх операцій, які відбуваються з судном, внесення інформації до «Системи інформаційного забезпечення основної виробничої діяльності» , виконання диспетчерських добових зведень, оформлення щотижневих звітів в Міністерство інфраструктури України та на митний пост «Миколаївський-морський» відносно наявності та руху вантажів стосовно суден т/х « Glory One» та « Ince Atlantic» у березні 2017 року та здійснення інших операцій стосовно вказаних суден за спірний період, які зазначені позивачем як складові спірних послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» звернулося з апеляційною скаргою , в якій скаржник просить суд:

1. Змінити мотивувальну частину рішення в частині визнання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» портовим оператором, шляхом заміни (виключення) мотивувальної частини рішення від 21.03.2019р. по справі № 915/868/18 наступних абзаців:

« ...Отже, при здійсненні навантажувальних робіт у порту Миколаїв відповідач виступає як портовий оператор, а не лише як судновласник. Таким чином, портові збори відповідач сплачує за захід своїх плавзасобів у порт як судновласник, а за безпосередньо здійснення перевантажувальних робіт та користування у цих цілях акваторією порту, відповідач має сплачувати за відповідні послуги вже як портовий оператор.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовують вказані обставини.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність тверджень позивача стосовно можливості надання та споживання відповідачем такої послуги як організація НРР за схемою «борт-борт» в межах договору № 44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016р....» ,

на наступні (включення) абзаци:

« ...Незважаючи на зазначене вище, Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності під час здійснення діяльності АСК «Укррічфлот» інших ознак, притаманних портовому оператору, зокрема щодо наявності правових підстав стверджувати, що Відповідачем здійснювалася чи здійснюється на теперішній час експлуатація морського терміналу...» .

2.Залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019р. по справі № 915/868/18 в іншій частині без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на норми ст. 1, 6, 11 ЗУ Про морські порти України , Постанову Кабінету Міністрів України від 22.10.2008р. № 934 та зазначає наступне:

- незважаючи на позитивне за своєю резолютивною частиною для відповідача рішення суду, в мотивувальній частині рішення судом було безпідставно зазначено обставину, яка під час проваджень по інших справах може бути заявлена, як встановлена рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі та не підлягає доказуванню при розгляді іншої справи, щодо надання статусу Приватному акціонерному товариству Судноплавна компанія Укррічфлот в особі Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот портового оператора, що не відповідає фактичним обставинам та не ґрунтується на положенні чинного законодавства України.

- незважаючи на те, що сукупність ознак передбачає необхідність наявності в діяльності суб`єкта господарювання всіх ознак, притаманних портовому оператору (стивідорній компанії), Господарський суд Миколаївської області відносить Приватне акціонерне товариство Судноплавна компанія Укррічфлот до категорії портового оператора лише за наявності серед зареєстрованих можливих видів діяльності Відповідача однієї з перелічених ознак: здійснення операцій з навантаження та розвантаження вантажів або багажу незалежно від виду транспорту, що використовується для перевезення навантаження (код КВЕД 52.24 - транспортне оброблення вантажів). Вказане не дає підстави вважати Відповідача портовим оператором згідно положень чинного законодавства України.

- п.11 ст. 1 Закону України Про морські порти України не містить в собі тексту, який би свідчив про те, що для того щоб суб`єкт господарювання був портовим оператором, йому необхідно характеризуватися лише однією з перелічених ознак, тобто виключно здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи.

Ухвалою від 25.04.2019р. відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; ухвалою від 15.05.2019р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Також з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019р. звернулося ДП Адміністрація морських портів України . Скаржник просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає , що рішення має бути скасовано з підстав, передбачених ч.1 ст. 277 ГПК України, виходячи з наступного.

всупереч ч.1, ч. 5 ст.236, п.3 ч.4 ст. 238 ГПК України, у рішенні не наведена мотивована оцінка доказам позивача, які підтверджують факт надання послуги з організації навантажувально-розвантажувальних робіт біля причалу №1 та додані до позовної заяви, а саме листи від 22.02.2017 № 318 та від 23.01.2017 № 116 які є заявками, що зумовили надання позивачем відповідної послуги

- судом не враховані докази надання послуги з організації НРР, а саме: каботажні коносаменти та факт отримання відповідачем рахунку та актів виконаних робіт. Мотивована оцінка вказаним доказам у рішенні не наведена.

- надані до суду коносаменти повністю підтверджують факт навантажувально-розватажувальних робіт на причалі № 11 на суднах Glory One та Ince Atlantik за схемою борт-борт . Корисний ефект для замовника - Відповідача - полягає у виконанні позивачем функції із контролю та організації вантажно-розвантажувальних робіт за схемою борт-борт біля причалів силами та засобами клієнта. Відповідач скористався корисним ефектом діяльності позивача, що підтверджується тим, що він мав безпечну можливість використати місце для перевантаження вантажу та задовольнив свої господарські потреби.

Ухвалою від 15.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) . Об`єднано апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) та апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні .

13.05.2019р. від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» , в якому позивач просить апеляційну скаргу Філії ПрАТ СК Укррічфлот Миколаївський річковий порт залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019 у справі №915/868/18 скасувати повністю, ухваливши нове рішення про задоволення позову Адміністрації повністю.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає наступне:

-Відповідач помилково вказує, що портовим оператором вважається лише суб`єкт, який оперує морським терміналом. Наприклад, в морському порту Миколаїв серед десятків портових операторів, лише двоє оперують морськими терміналами.

-Стосовно інформації, яка розміщена на веб-сайті позивача щодо переліку портових операторів, то дана інформація розмішена для інформування за заявами самих портових операторів, які бажали зазначити про себе на ресурсі, для того, щоб потенційні клієнти мали змогу ознайомитись з переліком послуг у морському порту, які надаються стивідорними компаніями.

-послуги, пов`язані зі здійсненням операцій з вантажами, мають інший характер та не пов`язані з портовими зборами. Портові збори не мають відношення до послуг з проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

- здійснювати перевантажувальні роботи у морському порту має право портовий оператор, а не судновласник.

- при здійснені навантажувальних робіт у порту Миколаїв Відповідач виступає як портовий оператор, а не лише як судновласник.

- судами у справі № 915/883/16 чітко встановлено, що відповідач ПрАТ Судноплавна компанія Укррічфлот в особі Філії Миколаївський річковий порт вважається і портовим оператором у розумінні Закону України Про морські порти України , оскільки здійснює притаманні йому функції згідно з визначенням у Законі України Про морські порти України , а саме здійснює навантажувально-розвантажувальні роботи.

27.05.2019р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» на апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» , в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в повному об`ємі, задовольнити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає наступне:

-Листи АСК Укррічфлот № 116 від 23.01.2017р. та № 318 від 22.02.2017р. неможливо визначити в якості замовлення надання якої-небудь додаткової послуги, у тому числі і послуги з організації НРР робіт за схемою борт-борт силами та засобами клієнта, оскільки вони не містять в собі навіть мінімальний об`єм інформації про замовлену послугу: найменування, зміст послуги, кількість, тривалість тощо.

-Твердження позивача про направлення на його адресу письмової заявки про надання послуги з організації ПРР за схемою борт-борт біля причалів силами та засобами клієнта не відповідає дійсності та матеріалам справи.

- твердження позивача, що надані до суду коносаменти повністю підтверджують факт навантажувально-розвантажувальних робіт на причалі № 11 на судна ІНФОРМАЦІЯ_1 та Іпсе ІНФОРМАЦІЯ_2 за схемою борт-борт не відповідає змісту каботажних коносаментів. Зазначені коносаменти не містять інформацію щодо проведення навантажувально- розвантажувальних робіт взагалі (відсутня інформація щодо місця, схеми здійснення НРР, інфраструктури (механізмів), яка була задіяна при виконанні перевантаження, юридичних осіб, відповідальних за здійснення перевантаження, тощо).Вказаний документ є супроводжуючим товаротранспортним документом, який складається при переміщені вантажу водним транспортом, складений без участі Позивача, та не підтверджує (та за своєю правовою природою не може підтверджувати) факт надання будь-яких послуг ДП АМПУ .

У судовому засіданні представник Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Миколаївського морського порту) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот .

Представник Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ДП АМПУ .

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, дослідивши докази стосовно фактів, наведених скаржниками, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарг виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 09.03.2016р. між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту), як адміністрацією, та Публічним акціонерним товариством Судноплавна компанія Укррічфлот ( в особі Філії публічного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот Миколаївський річковий порт , як морським агентом, був укладений договір №44-П-АМПУ-16 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, відповідно до п.1.1 якого сторони узгодили, що предметом договору є: надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; порядок надання (виконання) адміністрацією порту судно заходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту; послуги із забезпечення проведення криголамних робіт протягом періоду оголошеної льодової кампанії. Перелік послуг не є вичерпним, адміністрація порту суднозаходу за можливості може надавати морському агенту інші послуги (перелік яких зазначається в додатках, які є невідємною частиною цього договору), за його письмовою заявкою з оплатою згідно з діючими та затвердженими вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу.

Відповідно до пункту 2.1.5. Договору Адміністрація зобов`язана надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг з додаванням інформації про основні розміри судна, а також інші документи, які підтверджують надані послуги.

Згідно з п. 2.2.1 Договору, адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати вільні ціни (тарифи) на послугу по даному договору та вводити нові тарифи. При цьому адміністрація порту суднозаходу сповіщає про такі зміни морського агента шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/фактом.

Перелік послуг, які надаються Миколаївською філією ДП АМПУ (адміністрацією Миколаївського морського порту), згідно з затвердженими вільними цінами (тарифами) з 01.01.2016р. сторони погодили в додатку №6 до Договору №44-П-АМПУ-16.

Пунктом 3.2 Дговору сторони погодили, що розмір зборів, тарифів на послуги, що надаються адміністрацією порту суднозаходу та які не підлягають державному регулюванню, визначаються згідно з вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу, що діють на момент надання відповідних послуг.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих адміністрацією порту суднозаходу, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) адміністрації порту суднозаходу протягом 20-ти банківських днів з дати виставлення рахунку.

Наказом Адміністрації Миколаївського морського порту від 15.04.2016р. №267 введено в дію вільну ціну (тариф) на послугу по організації навантажувально-розвантажувальних робіт (НРР) за схемою борт-борт , біля причалів силами та засобами клієнта в розмірі 9,70 грн. за одну тонну перевантаженого вантажу.

Листом від 23.01.2017р. №116 відповідач повідомив позивача, що він здійснюватиме власними силами та засобами перевантаження вантажу кокс у кількості орієнтовно 7000 тонн за схемою борт-борт з т/х Ince Atlantik , прапор Туреччина, орієнтовна дата підходу 25-27.02.2017р., який буде знаходитись на причалі №11, а також гарантував оплату портових зборів згідно договору.

Листом від 22.02.2017р. №318 відповідач повідомив позивача, що він здійснюватиме власними силами та засобами перевантаження вантажу кокс у кількості орієнтовно 10000 тонн за схемою борт-борт з т/х ІНФОРМАЦІЯ_1 , прапор Ліберія, орієнтовна дата підходу 28.02.2017-03.03.2017р., який буде знаходитись на причалі №11, а також гарантував оплату портових зборів згідно договору.

В період 07-10 березня 2017 року відповідач здійснив перевантаження 11041,466 тонн вантажу з т/х ІНФОРМАЦІЯ_1 своїми силами та засобами за схемою борт-борт , що підтверджується копіями відповідних каботажних коносаментів, у зв`язку з чим позивачем 10.03.2017р. був виставлений відповідачу рахунок №16882647(т.1 а.с. 64) на суму 128522,66 грн. за надання послуги згідно з тарифом 9,70 грн. *11041,466+ПДВ та наданий для підписання акт наданих послуг від 10.03.2017р. на цю ж суму.

В період 12-15 березня 2017 року відповідач здійснив перевантаження 9351,406 тонн вантажу з т/х Ince Atlantik своїми силами та засобами за схемою борт-борт , що підтверджується копіями відповідних каботажних коносаментів (а.с. 67-74), у зв`язку з чим позивачем 15.03.2017р. був виставлений відповідачу рахунок №16892647 (т.1 а.с. 75) на суму 108850,37 грн. за надання послуги згідно з тарифом 9,70 грн.*9351,406+ПДВ та наданий для підписання акт наданих послуг за №16892647 від 15.03.2017р. на цю ж суму.

Вказані Акти та рахунки відправлені відповідачу 30.03.2017р..

Листом від 26.04.2017р. за вих. №611 відповідач повернув вказані акти позивачу без підписання, зазначаючи про відсутність з боку відповідача замовлень відповідних послуг у зв`язку з відсутністю потреби в їх отриманні, а також про відсутність у додатку №6 до договору №44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016р. відповідної послуги щодо організації НРР за схемою борт-борт силами та засобами клієнта.

Відмова відповідача у здійсненні оплати заявлених позивачем послуг стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду такого.

Згідно із статтею 3 Цивільного кодексу України однією із засад цивільного законодавства України є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України").

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про морські порти України", у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Поряд з тим, Договором №44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016р. сторони погодили, що певні послуги надаються Адміністрацією лише за заявкою Морського агента .

В матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем заявок на замовлення послуг, передбачених Додатком №6 до Договору, акти приймання-передачі наданих послуг, підписані в односторонньому порядку тільки адміністрацією Миколаївського морського порту та не були підписані відповідачем, тобто послуги не були прийняті.

Наявні у справі листи ПрАТ СК Укррічфлот , якими останній інформує позивача про те, що ним здійснюватиметься перевантаження вантажу своїми силами та засобами, не є заявками на отримання послуги по організації НРР за схемою борт-борт , оскільки ними не підтверджується факт замовлення таких послуг та у вказаних листах відсутні посилання на Договір №44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016р. У вказаних листах відповідач зазначає, що виконавцем робіт є безпосередньо компанія відповідача.

Також матеріали справи не містять доказів того, що спірні послуги були дійсно надані адміністрацією Миколаївського морського порту.

Факт проведення позивачем господарських операцій з надання послуг за договором має підтверджуватись первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій, їх обсяг, характер, вартість.

В матеріалах справи наявні надані позивачем та одностороннє ним підписані акти наданих послуг та рахунки на оплату цих послуг, які відповідач відмовився підписувати та оплачувати з тих підстав, що такі послуги ним не замовлялися.

Колегія суддів вважає, що одностороннє підписані Акти наданих послуг не спроможні доводити обставину надання послуг за Договором за замовленням відповідача.

Крім того, ані Акти наданих послуг, ані рахунки на оплату цих послуг не містять інформації, які саме послуги з організації НРР надавалися позивачем.

З наявних у справі доказів неможливо встановити, які послуги надавалися позивачем з організації НРР та споживались відповідачем в процесі здійснення ним цих робіт.

Колегія суддів констатує обґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо ненадання позивачем належних, допустимих, достовірних доказів надання Адміністрацією спірних послуг та їх споживання ПрАТ СК Укррічфлот при виконанні договору №44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016р. при здійсненні НРР, про виконання яких відповідач повідомляв листами, гарантуючи оплату портових зборів.

Надані позивачем каботажні коносаменти не містять інформації щодо місця, способу проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, відповідальних за здійснення таких робіт, не містять відмітки щодо прийняття відповідачем таких робіт, тощо.

Колегія суддів погоджується з аргументом відповідача, що каботажний коносамент не може доводити факт надання будь-яких послуг, оскільки є супроводжуючим товаротранспортним документом, доказове значення якого цим вичерпується.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням встановленого вище, позиція позивача щодо належного підтвердження обставини надання ним відповідачеві послуг за договором не є переконливою у розрізі необхідності доведення реального надання таких послуг та прийняття їх відповідачем як замовлених.

З приводу аргументів апеляційної скарги ПрАТ СК Укррічфлот стосовно помилкового визначення господарським судом відповідача як портового оператора, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 ЗУ Про морські порти України передбачено, що портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності

Відповідно до п.3.1 Правил надання послуг у морських портах України вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів. Перелік портових операторів, операторів терміналів у кожному морському порту, а також перелік послуг, які вони надають, визначено в Реєстрі морських портів України, ведення якого здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Господарським судом вірно встановлено, що з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що серед видів економічної діяльності відповідача є транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24). Даний клас включає: навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовують для перевезення навантаження, у т.ч. закріплення, вантажу та розвантаження суден (стивідорські роботи) навантаження та розвантаження вантажних залізничних вагонів. Таким чином, здійснюючи навантажувальні роботи у порту Миколаїв відповідач виступає як портовий оператор, а не лише як судновласник, та за безпосереднє здійснення перевантажувальних робіт, користування у цих цілях акваторією порту він має сплачувати плату за відповідні послуги вже як портовий оператор.

Враховуючи природу укладеного договору №44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України та специфіку діяльності відповідача, колегія суддів вважає, що аргументи скаржника стосовно того, що в Реєстрі морських портів України в переліку портових операторів відсутня інформація про ПрАТ СК Укррічфлот як портового оператора не спроможні слугувати достатньою підставою для висновку що ПрАТ СК Укррічфлот не є портовим оператором.

Обставини щодо наявності у ПрАТ СК Укррічфлот статусу портового оператора досліджували під час розгляду справи № 915/883/16. У постанові від 18.04.2017р. Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ПрАТ СК Укррічфлот при здійсненні навантажувальних робіт у порту Миколаїв виступає як портовий оператор. Судом касаційної інстанції також вказано, що договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України підписаний відповідачем з Адміністрацією саме морського порту і йдеться про надання позивачем послуг саме в морському порту.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що при здійсненні НРР відповідач має сплачувати за відповідні послуги (у разі їх надання) вже як портовий оператор, а не як судновласник.

З цих підстав, колегія суддів не убачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ПрАТ СК Укррічфлот та зміни мотивувальної частини рішення шляхом виключення певних висновків суду першої інстанції і їх викладення в редакції відповідача.

З огляду вищенаведеного, колегія суддів дійшла до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення про відмову у позові з підстав недоведеності обставини замовлення та прийняття відповідачем послуг, передбачених договором №44-Р-АМПУ-16 від 09.03.2016р. з урахуванням Додатку№6 до Договору.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, покладених в основу прийнятого судового рішення, та судом апеляційної інстанції відхиляються.

Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянтів не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже його слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг), покладаються на скаржників, оскільки вимоги апеляційних скарг відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 235, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019р. у справі №915/868/18 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.286, 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24 червня 2019 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран