Постанова від 24.06.2019 по справі 916/2446/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2446/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" - Нєнов І.І.,

від Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" - Стрезєв А.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області"

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2019, прийняте суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 06.03.2019,

у справі №916/2446/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг"

до відповідача: Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області"

про розірвання договору, зобов`язання повернути майно та стягнення 114 510,17 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" звернулось з позовом до Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області", в якому просило розірвати договір №17 найму (суборенди) транспортного засобу Ford Kuga, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , укладений 01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" та Громадською організацією "Федерація футболу Одеської області"; зобов`язати відповідача повернути позивачу транспортний засіб - автомобіль Ford Kuga, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 за актом приймання-передачі; стягнути з відповідача на користь позивача 114510,17 грн, з яких: 99000 грн - заборгованість з орендної плати та 15510,17 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 02.11.2018 відкрито провадження у справі №916/2446/18.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2019 у справі №916/2446/18 (суддя Смелянець Г.Є.) позовні вимоги задоволено частково: зобов`язано Громадську спілку "Федерація футболу Одеської області" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" транспортний засіб - автомобіль Ford Kuga, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 за актом приймання-передачі; стягнуто з Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" заборгованість з орендної плати у розмірі 99000 грн та пеню у розмірі 15510,17 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" судовий збір у розмірі 3524 грн та витрати на поштові відправлення у розмірі 29,27 грн.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017. В частині відмови у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд зазначив про те, що станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом договір суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017 вже був розірваний у зв`язку з відмовою позивача від вказаного договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Громадська спілка "Федерація футболу Одеської області" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2019 у справі №916/2446/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що місцевим господарським судом безпідставно покладено відповідальність за невиконання умов договору суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017 на Громадську спілку "Федерація футболу Одеської області", в той час як стороною вказаного договору виступала інша юридична особа - Громадська організація "Федерація футболу Одеської області". Крім того, скаржник зауважує, що позивачем проігноровано положення вищезазначеного договору щодо обов`язкового досудового врегулювання спору шляхом переговорів та можливості передачі спору на розгляд суду лише у разі недосягнення згоди, а також зазначає про те, що розрахунок пені позивачем було виконано без врахування приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, тобто за період, який перевищує шість місяців. Апелянт також наголошує на тому, що одночасно з договором суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017 між позивачем та Громадською організацією "Федерація футболу Одеської області" було укладено договір, предметом якого є розміщення на спірному автомобілі логотипів Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" або його замовників, при цьому вартість послуг за надання місць для розміщення логотипів складає 9000 грн на місяць, які позивач зобов`язався сплачувати щоквартально, проте в порушення прийнятих на себе зобов`язань плату за розміщення логотипів позивач не перераховував, тому Громадською організацією "Федерація футболу Одеської області" було припинено зобов`язання за договором суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за укладеним між сторонами договором про надання місць для реклами. Водночас скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" про судові засідання, при цьому повернення поштового відправлення з відміткою "за закінченням терміну зберігання" не є належним доказом сповіщення відповідача про час та місце слухання справи.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 10.05.2019 (вх.№1288/19/Д3 від 10.05.2019) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що за умовами договору суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017 орендна плата сплачується шляхом перерахування суми коштів на поточний рахунок позивача щоквартально до 17-го числа останнього місяця кварталу, тому перебіг строку нарахування пені обчислюється з кожної наступної дати несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, а посилання скаржника не неврахування позивачем приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України є безпідставним. Водночас позивач наголошує на тому, що ним вживалися заходи досудового врегулювання спору, зокрема, шляхом направлення відповідачу низки листів з вимогами щодо належного виконання відповідачем умов договору суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017, проте вказані листи відповідачем залишені без відповіді та задоволення. Крім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що на підтвердження своїх доводів щодо зарахування зустрічних вимог скаржник не надав до суду жодних доказів існування укладеного між сторонами договору про надання місць для реклами та наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" за вказаним договором. Позивач також зазначає про те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Мишкіної М.А. від 25.04.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 13.05.2019 розгляд справи призначено на 29.05.2019 об 11:00.

29.05.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли клопотання б/н від 27.05.2019 (вх.№1288/19/Д5 від 29.05.2019) про залучення додаткових доказів, а саме: адресованого позивачу листа Громадської організації "Федерація футболу Одеської області" №52 від 13.03.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, та клопотання б/н від 27.05.2019 (вх.№1288/19/Д6 від 29.05.2019) про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" договору №01/03/2017 Д-17 від 16.03.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" та Громадською організацією "Федерація футболу Одеської області".

Між тим, звертаючись з даними клопотаннями до апеляційного господарського суду, скаржником не доведено неможливості їх подання до суду першої інстанції, при цьому в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, колегією суддів було відмовлено у задоволенні клопотань Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" б/н від 27.05.2019 (вх.№1288/19/Д5 від 29.05.2019) про залучення додаткових доказів та б/н від 27.05.2019 (вх.№1288/19/Д6 від 29.05.2019) про витребування доказів, про що постановлено протокольну ухвалу.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства, Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 29.05.2019 було оголошено перерву до 10:30 05.06.2019 шляхом постановлення протокольної ухвали.

04.06.2019 до апеляційного господарського суду від Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" надійшло клопотання б/н від 04.06.2019 (вх.№1288/19/Д7 від 04.06.2019) про відкладення розгляду справи №916/2446/18, мотивоване перебуванням повноважного представника апелянта на лікарняному, що підтверджується довідкою Комунального некомерційного підприємства "Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня" Білгород-Дністровської міської ради №484 від 04.06.2019.

Враховуючи надання скаржником належних доказів перебування його повноважного представника на лікарняному станом на 05.06.2019, тобто на дату проведення судового засіданні у даній справі, а також беручи до уваги те, що адвокат Стрезєв А.І. є єдиним представником Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" у Південно-західному апеляційному господарському суді, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин неявки представника апелянта у судове засідання, призначене на 05.06.2019 о 10:30, та необхідність відкладення розгляду справи №916/2446/18, тому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 розгляд справи №916/2446/18 відкладено на 24.06.2019 об 11:00.

У судовому засіданні 24.06.2019 представник Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" апеляційну скаргу підтримав; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" висловив заперечення проти її задоволення.

В силу частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Місцевим господарським судом встановлено, що 03.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Імпортс Україна, ЛТД" ("Наймодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" ("Наймач") укладено договір №Rent-17343 найму (оренди) транспортного засобу (далі - договір №Rent-17343 від 03.01.2017), відповідно до пункту 1.1 якого Наймодавець передає, а Наймач приймає в найм (оренду) транспортний засіб торговельної марки Ford, модель Kuga, державний номерний знак НОМЕР_2 , (VIN) НОМЕР_1 , мета використання - у господарській діяльності.

Згідно з пунктом 1.3 договору №Rent-17343 від 03.01.2017 автомобіль, що передається в найм на умовах цього договору, є власністю Наймодавця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу СХО927900, виданим Києво-Святошинським РЕВ ДАІ ГУМВС України в Київській області.

Автомобіль, що передається в оренду, нікому іншому не відчужений, не зданий в найм (оренду), правами третіх осіб не обтяжений, під податковою заставою, арештом, забороною не перебуває, судовий спір щодо нього відсутній (пункт 1.5 договору №Rent-17343 від 03.01.2017).

Пунктом 1.7 договору №Rent-17343 від 03.01.2017 передбачено, що автомобіль може бути переданий у суборенду.

Відповідно до пункту 1.8 договору №Rent-17343 від 03.01.2017 автомобіль передається Наймачу на умовах цього договору строком з 03.01.2017 до 31.08.2020 включно. Строк найму автомобіля може бути продовжено за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

У пункті 8.1 договору №Rent-17343 від 03.01.2017 сторони узгодили, що цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.08.2020 включно.

В силу пункту 2.1 договору №Rent-17343 від 03.01.2017 передача автомобіля здійснюється Наймодавцем уповноваженому представнику Наймача протягом 10 робочих днів з дати укладення цього договору за актом приймання-передачі.

10.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Імпортс Україна, ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" підписано акт №1 про прийом-передачу в оренду автомобіля за договором №Rent-17343 від 03.01.2017, відповідно до якого Наймодавець передає, а Наймач приймає автомобіль торговельної марки Ford, модель Kuga, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

В подальшому 01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" ("Орендодавець") та Громадською організацією "Федерація футболу Одеської області" ("Суборендар"), правонаступником якої є Громадська спілка "Федерація футболу Одеської області", укладено договір суборенди транспортного засобу №17 (далі - договір №17 від 01.03.2017), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне володіння та користування транспортний засіб марки Ford, модель Kuga, номер кузова НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 1.2 договору №17 від 01.03.2017 автомобіль, що орендується, знаходиться у володінні та користуванні Орендодавця відповідно до договору №Rent-17343 від 03.01.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Імпортс Україна, ЛТД", з урахуванням всіх змін.

В силу пункту 1.3 договору №17 від 01.03.2017 автомобіль, що передається в суборенду, зареєстрований належним чином, знаходиться в технічно справному стані, без жодних пошкоджень, є придатним для використання за призначенням та забезпечення безпеки дорожнього руху.

За умовами пунктів 1.4, 1.5 договору №17 від 01.03.2017 передача автомобіля здійснюється Орендодавцем уповноваженому представнику Суборендаря протягом 10 робочих днів з дати укладення цього договору за актом приймання-передачі. Повноваження представника Суборендаря повинні підтверджуватись довіреністю, виданою керівником Суборендаря, або іншою посадовою особою, яка має право видавати такі довіреності від імені Суборендаря. Передача автомобіля в суборенду за цим договором не означає передачу Суборендарю права власності на автомобіль. Власником автомобіля залишається Наймодавець. Суборендар має право користуватись автомобілем лише протягом строку, на який його передано за цим договором.

Пунктами 2.1, 2.2 договору №17 від 01.03.2017 передбачено, що автомобіль надається в суборенду на строк до 30.08.2020. Дія договору припиняється в момент виконання сторонами всіх своїх зобов`язань по даному договору. Строк суборенди може бути змінений лише за згодою сторін.

Автомобіль, що орендується, приймається Суборендарем на підставі акту приймання-передачі (пункт 3.2 договору №17 від 01.03.2017).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.4 договору №17 від 01.03.2017 орендна плата за місяць оренди автомобіля становить 9000 грн на місяць, у тому числі ПДВ. Суборендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Орендодавця щоквартально до 17-го числа останнього місяця кварталу. Оплата за останні два місяці користування автомобілем (липень-серпень 2020 року) сплачується до 01.09.2020. У випадку дострокового розірвання договору Суборендар зобов`язується сплатити орендну плату за повні місяці користування автомобілем. У випадку, якщо розірвання договору припадає на початок чи середину місяця, орендна плата за неповний місяць користування автомобілем розраховується як за повний місяць.

В силу підпунктів 5.2.2, 5.2.9, 5.2.10 пункту 5.2 договору №17 від 01.03.2017 Суборендар зобов`язаний використовувати автомобіль на умовах цього договору, не перешкоджати в доступі Орендодавцеві під час проведення ним контролю за технічним станом автомобіля та своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату.

Згідно з підпунктами 6.1.1, 6.1.2 пункту 6.1 договору №17 від 01.03.2017 Орендодавець має право один раз на квартал здійснювати перевірку порядку використання Суборендарем автомобіля та вимагати від Суборендаря негайного усунення допущених порушень, а також вимагати дострокового повернення автомобіля, зокрема, і якщо Суборендар порушує умови цього договору, в тому числі, але, не обмежуючись цим, використовує його не за призначенням, передає в користування третім особам (окрім осіб, зазначених у підпункті 5.2.8 пункту 5.2 договору №17 від 01.03.2017), користується ним без додержання вимог, викладених в керівництві з експлуатації та в цьому договорі.

За умовами пунктів 7.1,7.2 договору №17 від 01.03.2017 у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

У пункті 7.8 договору №17 від 01.03.2017 сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Суборендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми визначеної у пункті 4.1 договору за кожний день прострочення відповідного платежу.

Пунктами 8.1, 8.2 договору №17 від 01.03.2017 передбачено, що всі спори, що виникають у зв`язку із договором, сторони зобов`язуються вирішувати шляхом переговорів на взаємовигідній основі. У разі неможливості досягнення згоди шляхом переговорів спори можуть бути передані на вирішення до суду за відповідною підсудністю, що визначена чинним законодавством України.

16.03.2017 на виконання договору №17 від 01.03.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" та Громадською організацією "Федерація футболу Одеської області" підписано акт приймання-передачі транспортного засобу до договору суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017, відповідно до якого Орендодавець передає, а Суборендар приймає у користування автомобіль марки Ford, модель Kuga, номер кузова НОМЕР_1 .

Згодом Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" звернулося до Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" з листом №22 від 23.02.2018, в якому вимагало достроково повернути автомобіль Ford Kuga, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 до 26.02.2018 у зв`язку з систематичним порушенням Суборендарем пунктів 4.2, 5.2.9, 6.1.1 договору №17 від 01.03.2017. До вказаного листа позивачем додавалися по два примірника додаткової угоди №1 від 26.02.2018 про розірвання договору №17 від 01.03.2017 та акту приймання-передачі транспортного засобу б/н та б/д.

Лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" №22 від 23.02.2018 останнім було направлено відповідачу 23.02.2018 засобами поштового зв`язку, а саме: листом з описом вкладення, проте даний лист відповідачем отриманий не був та повернувся відправнику з проставленою на конверті відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

11.07.2018 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист №92 від 10.07.2018, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" вимагало від Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" в десятиденний термін виконати умови договору №17 від 01.03.2017 та погасити заборгованість за вказаним договором. У разі невиконання вказаних вимог у встановлений позивачем строк, останній вимагав достроково повернути автомобіль Ford Kuga, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та засоби, які надавалися разом з автомобілем відповідно до підпунктів 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 договору №17 від 01.03.2017, в строк до 24.07.2018, а також провести повний розрахунок за вказаним договором. Водночас у разі невиконання зазначених у даному листі вимог позивач запропонував відповідачу звернутися до посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" для оформлення додаткової угоди про розірвання договору №17 від 01.03.2017 та акту приймання-передачі транспортного засобу.

Зазначений лист відповідачем отримано не було, тому що останній повернувся позивачу з проставленою на конверті відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

03.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" направило Громадській спілці "Федерація футболу Одеської області" мотивовану систематичним невиконанням відповідачем умов договору №17 від 01.03.2017 претензію №149 від 28.09.2018, в якій вимагало належним чином розглянути дану претензію та виконати її вимоги, повернувши автомобіль і сплативши заборгованість з орендної плати, яка станом на 31.08.2018 складає 99000 грн, у повному обсязі.

Докази отримання Громадською спілкою "Федерація футболу Одеської області" претензії №149 від 28.09.2018 у матеріалах справи також відсутні.

Згідно з довідкою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" №Д1-В43/62/1/6375 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" за період з 01.03.2017 по 28.12.2018 отримало від Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" кошти у загальному розмірі 58645,16 грн, а саме: 31645,16 грн за платіжним дорученням №347 від 08.08.2017 та 27000 грн за платіжним дорученням №401 від 10.11.2017.

Предметом спору у даній справі є вимоги про розірвання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" та Громадською організацією "Федерація футболу Одеської області" договору №17 від 01.03.2017, зобов`язання відповідача повернути позивачу транспортний засіб - автомобіль Ford Kuga, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 за актом приймання-передачі та стягнення з відповідача на користь позивача 114510,17 грн, з яких: 99000 грн - заборгованість з орендної плати та 15510,17 грн - пеня.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №17 від 01.03.2017, проте зазначив, що станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом вказаний договір №17 від 01.03.2017 вже був розірваний у зв`язку з відмовою позивача від нього.

Колегія суддів частково погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №17 від 01.03.2017 є договором піднайму (суборенди).

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Пунктом 1.7 договору №Rent-17343 від 03.01.2017 передбачено, що автомобіль може бути переданий у суборенду.

Відповідно до пункту 1.8 договору №Rent-17343 від 03.01.2017 автомобіль передається Наймачу на умовах цього договору строком з 03.01.2017 до 31.08.2020 включно. Строк найму автомобіля може бути продовжено за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору №17 від 01.03.2017 автомобіль, що орендується, знаходиться у володінні та користуванні Орендодавця відповідно до договору №Rent-17343 від 03.01.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Імпортс Україна, ЛТД", з урахуванням всіх змін.

У пунктах 2.1, 2.2 договору №17 від 01.03.2017 сторони узгодили, що автомобіль надається в суборенду на строк до 30.08.2020. Дія договору припиняється в момент виконання сторонами всіх своїх зобов`язань по даному договору. Строк суборенди може бути змінений лише за згодою сторін.

Таким чином, як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №17 від 01.03.2017 є належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 договору №17 від 01.03.2017 орендна плата за місяць оренди автомобіля становить 9000 грн на місяць, у тому числі ПДВ. Суборендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Орендодавця щоквартально до 17-го числа останнього місяця кварталу. Оплата за останні два місяці користування автомобілем (липень-серпень 2020 року) сплачується до 01.09.2020.

Підпунктом 5.2.10 пункту 5.2 договору №17 від 01.03.2017 передбачено, що Суборендар зобов`язаний своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату.

Враховуючи наведені норми права, узгоджені сторонами умови договору №17 від 01.03.2017 та відсутність у матеріалах справи доказів своєчасного та повного проведення оплати за вказаним договором, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" 99000 грн основної заборгованості по орендній платі за період з жовтня місяця 2017 року по серпень місяць 2018 року.

У випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (пункти 7.1,7.2 договору №17 від 01.03.2017).

Згідно з приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов`язання правильно кваліфіковане судом як його порушення у розумінні Цивільного кодексу України, а самого відповідача визначено таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу, між тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені з огляду на наступне.

У пункті 7.8 договору №17 від 01.03.2017 сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Суборендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми визначеної у пункті 4.1 договору за кожний день прострочення відповідного платежу.

Враховуючи положення пунктів 4.1, 4.2 договору №17 від 01.03.2017, до 17.12.2017 відповідач повинен був сплатити орендну плату за період жовтень-грудень 2017 року, до 17.03.2018 - за період січень-березень 2018 року, до 17.06.2018 - за період квітень-червень 2018 року, до 17.09.2018 - за період липень-серпень 2018 року. Прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати за період жовтень-грудень 2017 року виникло з 18.12.2017, за період січень-березень 2018 року - з 18.03.2019, за період квітень-червень 2018 року - з 18.06.2018, за період липень-серпень 2018 року - з 18.09.2018. Саме з зазначених дат має нараховуватись пеня.

Перевіривши наданий позивачем до суду розрахунок пені, колегія суддів вбачає, що вказаний розрахунок позивачем здійснено невірно, а саме: без урахування приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, тому апеляційним господарським судом проведено власний розрахунок, відповідно до якого сума пені, що підлягає стягненню з Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" за неналежне виконання договору №17 від 01.03.2017, складає 11844,48 грн.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору №17 від 01.03.2017 з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, що вона розраховувала при укладанні договору.

Положеннями статті 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Згідно з частиною другою статті 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" направило Громадській спілці "Федерація футболу Одеської області" мотивовану систематичним невиконанням відповідачем умов договору №17 від 01.03.2017 претензію №149 від 28.09.2018, в якій вимагало належним чином розглянути дану претензію та виконати її вимоги, повернувши автомобіль і сплативши заборгованість з орендної плати, яка станом на 31.08.2018 складає 99000 грн, у повному обсязі.

Колегія суддів зауважує, що зазначена претензія №149 від 28.09.2018 за своїм змістом є адресованою суборендарю вимогою орендодавця належним чином виконати зобов`язання за договором №17 від 01.03.2017, а не повідомленням про відмову орендодавця від вказаного договору у розумінні статті 782 Цивільного кодексу України, при цьому у будь-якому разі докази отримання Громадською спілкою "Федерація футболу Одеської області" даної претензії у матеріалах справи відсутні, а тому висновок суду першої інстанції про те, що станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом договір №17 від 01.03.2017 вже є розірваним, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позовної вимоги про розірвання вказаного договору відсутні, є помилковим.

При цьому колегією суддів враховується, що судом першої інстанції не визначено конкретної дати, з якої договір є припиненим, що вводить сторони в стан невизначеності.

Тривала несплата орендної плати в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є істотним порушенням договору №17 від 01.03.2017, оскільки в даному випадку порушення з боку суборендаря носило систематичний характер, а заборгованість накопичувалася протягом тривалого періоду та не була погашена на момент звернення орендодавця з позовом у даній справі, між тим несплата платежів за користування орендованим майном протягом тривалого періоду значною мірою позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні даного договору.

Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для дострокового розірвання вказаного договору суборенди в судовому порядку та повернення орендованого майна наймодавцю.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 16.10.2018 у справі №910/20398/17.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на викладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору №17 від 01.03.2017 та зобов`язання відповідача повернути позивачу орендований транспортний засіб - автомобіль Ford Kuga, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 за актом приймання-передачі.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом безпідставно покладено відповідальність за невиконання умов договору №17 від 01.03.2017 на Громадську спілку "Федерація футболу Одеської області", в той час як стороною вказаного договору виступала інша юридична особа - Громадська організація "Федерація футболу Одеської області", апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Громадська спілка "Федерація футболу Одеської області" є повним правонаступником Громадської організації "Федерація футболу Одеської області, а тому до відповідача в силу положень статті 104 Цивільного кодексу України перейшли, зокрема, права та обов`язки за договором №17 від 01.03.2017.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи скаржника стосовно того, що позивачем проігноровано положення договору №17 від 01.03.2017 щодо обов`язкового досудового врегулювання спору шляхом переговорів та можливості передачі спору на розгляд суду лише у разі недосягнення згоди з огляду на наступне.

Пунктами 8.1, 8.2 договору №17 від 01.03.2017 передбачено, що всі спори, що виникають у зв`язку із договором, сторони зобов`язуються вирішувати шляхом переговорів на взаємовигідній основі. У разі неможливості досягнення згоди шляхом переговорів спори можуть бути передані на вирішення до суду за відповідною підсудністю, що визначена чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" неодноразово зверталося до Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" з метою досудового вирішення спору щодо неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №17 від 01.03.2017, про що свідчать, зокрема, адресовані відповідачу листи №22 від 23.02.2018, №92 від 10.07.2018 та №149 від 28.09.2018, між тим, враховуючи систематичне неотримання відповідачем поштової кореспонденції від позивача, досягнення згоди шляхом переговорів стало неможливим, що і зумовило необхідність звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" до суду з даним позовом.

Стосовно доводів апеляційної скарги про припинення зобов`язання за договором суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за укладеним між сторонами договором про надання місць для реклами колегія суддів зазначає наступне.

В силу правил статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що одночасно з договором суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017 між позивачем та Громадською організацією "Федерація футболу Одеської області" було укладено договір, предметом якого є розміщення на спірному автомобілі логотипів Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" або його замовників, при цьому вартість послуг за надання місць для розміщення логотипів складає 9000 грн на місяць, які позивач зобов`язався сплачувати щоквартально, проте в порушення прийнятих на себе зобов`язань плату за розміщення логотипів позивач не перераховував, тому Громадською організацією "Федерація футболу Одеської області" було припинено зобов`язання за договором суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за укладеним між сторонами договором про надання місць для реклами.

Між тим у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не було подано жодного доказу на підтвердження зарахування зустрічних однорідних вимог за укладеним між сторонами договорами, зокрема, за договором суборенди транспортного засобу №17 від 01.03.2017 та договором, предметом якого є розміщення на спірному автомобілі логотипів Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" або його замовників, а відтак вказані доводи апеляційної скарги апеляційний господарський суд вважає безпідставними.

Колегія суддів також критично оцінює доводи апеляційної скарги стосовно того, що місцевий господарський суд розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" про судові засідання і що повернення поштового відправлення з відміткою "за закінченням терміну зберігання" не є належним доказом сповіщення відповідача про час та місце слухання справи.

З матеріалів справи вбачається, що судові повістки та судові рішення місцевим господарським судом відповідачу направлялися за належною адресою, тобто за тією, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Однак, поштова кореспонденція, яка направлялася відповідачу місцевим господарським судом, поверталася до суду без вручення з проставленими на конвертах позначками "за закінченням встановленого строку зберігання", що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "за закінченням встановленого строку зберігання" і т.п. можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Водночас згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №740 від 25.05.2006, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал Державної судової адміністрації України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд належним чином виконав свій процесуальний обов`язок щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду даної справи шляхом направлення кореспонденції засобами поштового зв`язку за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин третьої, сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №924/449/18.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2019 у справі №916/2446/18 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору та зміні в частині суми стягнення пені, а відтак зміні і в частині розподілу судових витрат.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 5286 грн та подання апеляційної скарги в сумі 7929 грн, а також підтверджені належними доказами судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 43,04 грн, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (позов задоволено на 97%).

При цьому колегія суддів зауважує про помилковість зазначення 29,27 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у резолютивній частині оскаржуваного рішення, враховуючи наявність документів, що підтверджують їх понесення на суму 43,04 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2019 у справі №916/2446/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити; в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми пені та в частині розподілу судових витрат - змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" до Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" задовольнити частково.

Розірвати договір №17 найму (суборенди) транспортного засобу Ford Kuga, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , укладений 01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" та Громадською організацією "Федерація футболу Одеської області".

Зобов`язати Громадську спілку "Федерація футболу Одеської області" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" транспортний засіб - автомобіль Ford Kuga, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , за актом приймання-передачі.

Стягнути з Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" 99000 грн заборгованості з орендної плати, 11844,48 грн пені, 5233,14 грн судового збору за подання позовної заяви та 41,75 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФУ Маркетинг" на користь Громадської спілки "Федерація футболу Одеської області" 237,87 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна