Постанова

від 25.06.2019 по справі 920/97/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. Справа№ 920/97/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи,

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2019 (повний текст складено 06.03.2019)

у справі №920/97/19 (суддя Коваленко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Сумського національного аграрного університету, в особі Путивльського коледжу Сумського національного аграрного університету

про стягнення 24 324,73 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2804/15-ТЕ-29 від 25.03.2015,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Сумського національного аграрного університету в особі Путивльського коледжу Сумського національного аграрного університету (далі - відповідач) про стягнення 24 324 грн. 73 коп., з яких: 14 851 грн. 72 коп. основного боргу, 4121 грн. 96 коп. пені, 999 грн. 58 коп. - 3% річних, 4351 грн. 47 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №2804/15-ТЕ-29 від 25.03.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №2804/15-ТЕ-29 від 25.03.2015, відповідач здійснював несвоєчасно оплату природного газу, отриманого у 2015 році, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1. вказаного договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.02.2019 у справі №920/97/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Сумського національного аграрного університету в особі Путивльського коледжу Сумського національного аграрного університету на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 14 851,72 грн. основного боргу, 2 979, 67 грн. пені, 935,10 грн 3% річних, 4 229,67 грн. інфляційних збитків, 908,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повернуто Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 908,06 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №7000254 від 11.01.2019.

В іншій частині позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення 1 142,29 грн. пені, 64,48 грн. 3 % річних та 121, 80 грн. інфляційних збитків, місцевий господарський суд виходив з того, що вказані штрафні санкції підлягають списанню відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2019 скасувати в частині відмовлених позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", згідно з якими списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється лише у випадку включення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, до якого відповідач не включений.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/97/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

15.04.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 11.04.2019 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та подано докази сплати судового збору у розмірі 2 881,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2019 від 25.02.2019 у справі № 920/97/19 та ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

25.03.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Путивльським коледжем Сумського національного аграрного університету (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №2804-15-ТЕ-29 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 84 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів: - у січні 0 тис. куб.м., - у лютому 0 тис. куб.м., - у березні 27 тис. куб.м, що разом за І квартал 27 тис. куб.м.; - у квітні 0 тис. куб.м, у травні - 0 тис. куб.м, у червні - 0 тис. куб.м, що разом ІІ квартал 0 тис. куб.м.; - у липні - 0 тис. куб.м, у серпні - 0 тис. куб.м, у вересні - 0 тис. куб.м, що разом за ІІІ квартал 0 тис. куб.м.; - у жовтні 11 тис. куб.м, - у листопаді 21 тис. куб.м та у грудні 25 тис. куб.м., що разом у ІV кварталі 57 тис. куб.м.

Згідно з п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 Договору).

Пунктом 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 до Договору купівлі-продажу природного газу від 25.03.2015 №2804/15-ТЕ-29) передбачено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 1770,74 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу крім того:

-збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

-податок на додану вартість за ставкою - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу є 2495,25 грн, крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ 2994,30 грн.

За умовами п. 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору у період з січня по грудень 2015 року позивачем було здійснено постачання відповідачу природного газу на загальну суму 42 545,74 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами та скріпленими печатками їх підприємств, у тому числі:

- від 31.03.2015 на суму 6 509,34 грн;

- від 30.04.2015 на суму 973,15 грн;

- від 31.10.2015 на суму 7 674,38 грн;

- від 30.11.2015 на суму 12 516,18 грн;

- від 31.12.2015 на суму 14 872,69 грн.

Всупереч умовам укладеного між сторонами Договору, відповідач своєчасно не здійснив розрахунок з позивачем, що стало підставою для звернення останнього з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 6.1 Договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наданого позивачем розрахунку (т.1, а.с. 19-21) та переліку операцій по Договору (т.1, а.с. 38) вбачається, що відповідач за поставлений газ розрахувався лише частково та з порушенням строків, встановлених Договором, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем по розрахункам за поставлений природний газ у сумі 14 851,71 грн., що сторонами не оспорюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору він зобов`язується платити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору позивачем нарахована заборгованість за поставлений природний газ у сумі 14 851,72 грн., пеня за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань за загальний період прострочення з 15.04.2015 по 19.02.2018 у сумі 4 121,96 грн, 3% річних за загальний період з 15.04.2015 по 19.02.2018 у сумі 999,58 грн. та 4 351,47 грн. інфляційних нарахувань за невиконання зобов`язань з оплати вартості поставленого газу у березні та грудні 2015 року.

30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з ст. 1 цього Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Ч. 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У даній справі предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений природний газ, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий в період з березня по грудень 2015 року природний газ.

З матеріалів справи вбачається, що вартість газу, отриманого відповідачем у період з березня по листопад 2015 року, сплачено позивачу згідно наданого розрахунку до набрання чинності зазначеним Законом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 904/2960/18.

Отже, на момент звернення до суду з даним позовом (24.01.2019) у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, а місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Між тим, заборгованість у сумі 14 872,69 грн. за газ, отриманий у грудні 2015 року, не погашена відповідачем, тому позивач обґрунтовано нарахував на цю заборгованість пеню, 3% річних та інфляційні втрати, а суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Сумського національного аграрного університету в особі Путивльського коледжу Сумського національного аграрного університету в частині стягнення 14 851,72 грн. заборгованість за природний газ поставлений у грудні 2015 року, 2 979,67 грн пені за період з 15.01.2016 по 19.02.2018, 935,10 грн 3% річних за період з 15.01.2016 19.02.2018 та 4229,67 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.01.2016.

Аргументи скаржника таких висновків не спростовують та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суперечать встановленим обставинам справи та висновкам, викладеним у цій постанові.

Посилання скаржника на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/3211/16, правовідносини в якій, на думку скаржника, подібні правовідносинам у справі, яка розглядається, а саме "Верховний Суд дійшов висновку щодо правильного застосування частини 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII у подібних правовідносинах (стосовно того, що однією з обов`язкових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії)", є необґрунтованим, оскільки висновок щодо застосування норм права у цій справі (№ 920/97/19) по суті не відрізняється від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справи № 908/3211/16.

Зокрема, в обох зазначених судових актах ідеться про те, що ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730-VIII передбачено можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних витрат, відсотків річних, так і у спосіб списання цих нарахувань, причому право не нараховувати неустойку, інфляційні витрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів апеляційного господарскього суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються апеляційним господарським судом на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2019 у справі № 920/97/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2019 у справі № 920/97/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/97/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир