Рішення

від 18.06.2019 по справі 908/861/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/81/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2019 Справа № 908/861/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича,

при секретарі судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Берізки ЛТД (ТОВ Фірма Берізки ЛТД), 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 55

до відповідача Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (ПАТ Запоріжжяобленерго ), 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Миколаєнко О.В., адвокат, ордер серія ЗП № 029541 від 15.05.2019;

від відповідача: Морозов В.С., довіреність № 5 від 01.01.2019.

Суть спору

10.04.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізки» ЛТД, м. Запоріжжя до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , м. Запоріжжя про стягнення грошової суми в розмірі 24 954,74 грн, як залишок коштів за попередню плату за електроенергію за січень 2019, за договором про постачання електричної енергії № 2005 від 22.02.2006.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2019, справу № 908/861/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 12.04.2019 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

23.04.2019 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізки» ЛТД, м. Запоріжжя про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/861/19, присвоєно справі номер провадження 15/81/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17.05.2019.

17.05.2019 до суду від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшло клопотання про зупинення провадження по справі № 908/861/19 до винесення судом рішення по справі № 908/689/19. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі залишено судом без задоволення.

В судовому засіданні 17.05.2019 оголошено перерву до 29.05.2019.

Ухвалою суду від 29.05.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 22.02.2006 позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 2005. На виконання умов договору, позивач перерахував попередню оплату за електричну енергію в розмірі 24 954,74 грн на рахунок відповідача. З метою повернення суми попередньої оплати, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплаченої попередньої оплати в розмірі, однак вказана вимога залишена відповідачем без реагування, сума попередньої оплати не повернута. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 24 954,74 грн. В обґрунтування позову посилався на ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові б/н від 10.04.2019.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві № 846-юр від 06.05.2019. В обґрунтування заперечень посилається на те що грошові кошти знаходяться в розпорядженні ПАТ «Державний ощадний банк України» і неповернення коштів відбулося не з вини відповідача. ПАТ «Запоріжжяобленерго» зверталося до банку з вимогами про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання товариства, однак ПАТ «Державний ощадний банк України» безпідставно повертає без виконання платіжні доручення товариства, які спрямовані на повернення коштів споживачам. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

В судому засіданні 18.06.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив.

22.02.2006 Відкритим акціонерним товариством Запоріжяобленерго (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Берізки ЛТД (позивач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 2005.

Згідно з розділом 1 договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 7.2. договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються по діючих тарифах, що визначаються відповідно до положень нормативних документів НКРЕ.

Згідно з п. 4 додаткової угоди від 25.05.2018 оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються споживачу постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному.

Згідно з п. п. 2.2.1, 2.2.3. договору споживач зобов`язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії» .

Пунктом 9.7 договір визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2006. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буду заявлено про припинення його дії.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6 та 7 ст. 276 Господарського кодексу України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії № 2005 від 22.02.2006 відповідач виставив позивачу рахунок № 2005/1пп від 05.12.2018 на попередню оплату за електроенергію, що буде використана в січні 2019 року, на суму 36 009,12 грн.

Заявником попередню плату внесено, з вирахуванням попередніх оплат та різниці у фактичному використанні електричної енергії.

Споживачем сплачено авансовий внесок за електричну енергію за січень 2019 в розмірі 24 954,74 грн.

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» .

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ «Запоріжжяобленерго» , та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» .

Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.

У зв`язку із цим, починаючи з 01.01.2019 оплату за спожиту електричну енергію позивач здійснює ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» .

З метою врегулюванні ситуації що склалася, позивач звертався до відповідача з листами вих. № 2 від 28.01.2019 та вих. № 3 від 30.01.2019 щодо повернення 24 954,74 грн переплати. Вказані листи позивача залишені без відповіді та задоволення.

Залишок коштів за попередню плату за електроенергію за січень 2019 відповідачем у добровільному порядку не повернуто, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В частині 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (Частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

За змістом ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як було наведено вище, відповідно до постанову НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Згідно з п. 56 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Тобто ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 01.01.2019, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 01.01.2019 не є належним отримувачем грошових коштів (як передплати за постачання електричної енергії за січень 2019), перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Берізки ЛТД за платіжними дорученнями № 189 від 07.12.2018 та №192 від 13.12.2018.

Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, грошові кошти, які перераховані позивачем у якості попередньої оплати за електричну енергію за січень 2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не повернуто. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 28.01.2019 заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Берізки ЛТД станом на 28.01.2019 складає 24 954,74 грн.

Оскільки на момент розгляду справи в суді відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 24 954,74 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми зазначеної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо неможливості повернення вказаних грошових коштів у зв`язку із знаходженням їх в розпорядженні ПАТ «Державний ощадний банк України» та посилання на те, що останній всупереч умов договору банківського рахунку не здійснює повернення цих грошових коштів, не звільняють відповідача від обов`язку повернути ці кошти.

Гарантоване право позивача на захист своїх порушених прав та законних інтересів не може ставитись в залежність від невиконання Банком платіжних доручень на повернення коштів та неврегульованості питання щодо повернення коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання і, відповідно, не є підставою для відмови у задоволенні поданого ним позову.

Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звірки взаємних розрахунків від 28.01.2019 по договору № 2005 від 22.02.2019, яким відповідач визнав, що заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Берізки ЛТД по попередній оплаті становить 24 954,74 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Представники відповідача в судовому засіданні не заперечили ані факт підписання Акту звірки взаємних розрахунків від 28.01.2019 по договору № 2005 від 22.02.2019, ані факту наявності станом на час проведення судового засідання заборгованість перед позивачем по попередній оплаті за електричну енергію в розмірі 24 954,74 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» суми попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, є законною та заявлена до стягнення правомірно.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 219, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Берізки ЛТД (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 55; ідентифікаційний код юридичної особи 20490124) суму попередньої оплати в розмірі 24 954,74 грн (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 74 коп.), судовий збір у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 червня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов