Рішення

від 12.06.2019 по справі 910/2581/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2019Справа № 910/2581/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Форз (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14; ідентифікаційний код: 39601039)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Дейнеко Груп (61170, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 134-Б; ідентифікаційний код: 40671764)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Укравіасервіс-Груп (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14; ідентифікаційний код: 40163335)

про стягнення 574945,52 грн.

Представники сторін:

від позивача: Янчук О.С.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Форз" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейнеко Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс-Груп" в якому позивач просить: - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейнеко Груп" суму основного боргу за договором № 0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 в розмірі 477958,20 грн. а також нараховані: пеню в сумі 36532,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 7421,82 грн. та три проценти річних в сумі 3033,00 грн.; - стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейнеко Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс-Груп" 50000,00 грн. заборгованості за договором № 0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 та договором поруки № 04/10-2018 ПОР від 04.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейнеко Груп" не в повному обсязі виконані зобов`язання, що обумовлені умовами договору № 0410/18НП, зокрема, не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Форз".

Разом з тим, з огляду на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс-Груп" було укладено договір поруки № 04/10-2018 ПОР, за умовами якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс-Груп" як поручитель прийняв на себе зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейнеко Груп", що виникли за договором № 0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018, що був укладений між позивачем та відповідачем-1, то за таких підстав позивач також просить суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейнеко Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс-Груп" 50000,00 грн. заборгованості за договором № 0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 та договором поруки № 04/10-2018 ПОР від 04.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форз" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; доказів доплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі, а саме в сумі 749,98 грн. та достовірної інформації стосовно місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Форз" згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 06.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 відкрито провадження у справі №910/2581/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.04.2019, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 підготовче засідання відкладено на 17.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/2581/19, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.06.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.2019 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання 12.06.2019 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61170, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 134-Б), що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої 28.05.2019 ухвала суду від 17.05.2019 не була вручена відповідачу 1 під час доставки.

Крім того, відповідач 1 повідомлявся про судове засідання, призначене на 12.06.2019, за адресою, яка вказана у Договорі №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, буд. 2), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення у зв`язку з вибуттям адресата та поштовим конвертом, в якому ухвала суду надсилалась на вказану адресу.

Представник відповідача 2 у судове засідання 12.06.2019 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103050660021.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 12.06.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Форз (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дейнеко Груп (покупець) укладено Договір №0410/18НП поставки нафтопродуктів, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує нафтопродукти (дизельне паливо, керосин ТС-1, РТ, Jet А-1, ПВК-рідина І-М) на умовах з терміналу продавця.

Відповідно до п. 2.1 Договору №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 продав нафтопродуктів за цим договором покупцю здійснюється окремими партіями.

Згідно з п. 3.3 Договору №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 покупець зобов`язується здійснити оплату нафтопродуктів на протязі терміну, вказаного у рахунку-фактурі на оплату нафтопродуктів, що виписаний продавцем.

Пунктом 3.7 Договору №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 право власності на нафтопродукти покупець набуває в момент приймання-передачі на території терміналу покупця, що підтверджується підписами уповноважених представників продавця і покупця та штампами на товарно-транспортних накладних або акті приймання-передачі.

Згідно з п. 7.1 Договору №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 строк дії договору встановлено до 31.12.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 04.10.2018 позивач поставив відповідачу 1 товар на суму 146862,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000815 від 04.10.2018, 05.10.2018 - товар на суму 146862,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000820 від 05.10.2018, 13.10.2018 - товар на суму 288804,10 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000845 від 13.10.2018, 16.10.2018 - товар на суму 288804,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000834 від 16.10.2018, 29.11.2018 - товар на суму 348742,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000937 від 29.11.2018, 01.12.2018 - товар на суму 202800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000938 від 01.12.2018, 14.12.2018 - товар на суму 298350,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000946 від 14.12.2018.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача; в них міститься посилання на реквізити Договору №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії відповідних товарно-транспортних накладних та рахунків, які були виставлені відповідачу для здійснення оплат.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується здійснення позивачем поставки відповідачу 1 товару на загальну суму 1721224,20 грн .

Відповідачем 1 не надано суду будь-яких доказів на спростування вказаних обставин.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 Договору №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 покупець здійснює попередню 100% оплату вартості нафтопродуктів по кожній окремо подані заявці в сумі і термін, зазначені у рахунку-фактурі на оплату.

З долучених позивачем до позовної заяви копій рахунків-фактур вбачається, що позивачем було встановлено відповідачу 1 строк для оплати товару, поставленого за кожною окремою видатковою накладною, - наступний день після дати поставки (дата видаткової накладної).

Судом встановлено, що 04.10.2018 відповідач 1 сплатив позивачу грошові кошти у сумі 146862,00 грн., 05.10.2018 - грошові кошти у сумі 146862,00 грн, 12.10.2018 - грошові кошти у сумі 598000,00 грн., 30.11.2018 - грошові кошти у сумі 251542,00 грн., 03.12.2018 - грошові кошти у сумі 100000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, які долучені позивачем до позовної заяви.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується здійснення відповідачем 1 оплат за товар, поставлений позивачем, на загальну суму 1243266,00 грн.

Отже, враховуючи, що позивачем було поставлено відповідачу 1 товар за Договором №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 на загальну суму 1721224,20 грн, тоді як відповідачем 1 було сплачено на користь позивача грошові кошти у сумі 1243266,00 грн., у відповідача 1 виникла заборгованість у розмірі 477958,20 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 477958,20 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем 1 суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Дейнеко Груп за Договором №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 у сумі 477958,20 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем 1 не були спростовані.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 пеню у розмірі 36532,50 грн.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.4 Договору №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 передбачено, що в разі порушення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Форз в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дейнеко Груп пені у розмірі 36532,50 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 3% річних у розмірі 3033,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7421,82 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Форз в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дейнеко Груп 3% річних у розмірі 3033,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7421,82 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що 04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укравіасервіс-Груп (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Форз (кредитор) укладено Договір поруки №04/10-2018ПОР, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання частини грошових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Дейнеко Груп (боржник), що можуть виникнути або виникли за Договором №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018, який був укладений між кредитором і боржником.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки №04/10-2018ПОР від 04.10.2018 поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не може та не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного у п. 4 цього договору.

Згідно з п. 4.1 Договору поруки №04/10-2018ПОР від 04.10.2018 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником згідно з основним договором у сумі, що дорівнює 50000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частиною 2 статті 553 Цивільного кодексу України, порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, уклавши з позивачем Договір поруки №04/10-2018ПОР від 04.10.2018 відповідач 2 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (відповідачем 1) своїх зобов`язань за Договором №0410/18НП поставки нафтопродуктів від 04.10.2018 у розмірі 50000,00 грн.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлений судом розмір заборгованості відповідача 1 у сумі 524945,52 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Форз про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дейнеко Груп та Товариства з обмеженою відповідальністю Укравіасервіс-Груп 50000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідачів у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, ч. 1 ст. 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Форз - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дейнеко Груп (61170, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 134-Б; ідентифікаційний код: 40671764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Форз (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14; ідентифікаційний код: 39601039) суму основного боргу у розмірі 477958 (чотириста сімдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 20 коп., з яких 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укравіасервіс-Груп (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14; ідентифікаційний код: 40163335), пеню у розмірі 36532 (тридцять шість тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 3033 (три тисячі тридцять три) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 7421 (сім тисяч чотириста двадцять одна) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 7874 (сім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 18 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укравіасервіс-Груп (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14; ідентифікаційний код: 40163335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Форз (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14; ідентифікаційний код: 39601039) судовий збір у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.06.2019

Суддя Д.О. Баранов