Рішення

від 18.06.2019 по справі 910/4910/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2019Справа № 910/4910/19 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Н-АЙ (65029, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ КОМПОЗИТОРА НІЩИНСЬКОГО, будинок 28) до проТовариства з обмеженою відповідальністю СПОРТ ЛАБ (01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, будинок 17) стягнення 74 589 грн. 20 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю СІ-Н-АЙ (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТ ЛАБ (надалі також - Відповідач ) про стягнення 74 589 грн. 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року по справі №910/4746/18 та наявністю підстав для стягнення 3% річних, інфляційних та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.04.2019 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 24.04.2019 року уповноваженій особі Відповідача та поштового конверту, надісланого на адресу Позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Н-АЙ є 65029, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ КОМПОЗИТОРА НІЩИНСЬКОГО, будинок 28.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/4910/19 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Позивача, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Позивач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

30.08.2017 року, 31.08.2017 року, 01.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" (Замовник) були укладені разові договори перевезення вантажу автомобільним транспортом № 30/08.2017, №31/08/17, №01/09/17. (а.с.11-14)

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року по справі №910/4746/18 рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі №910/4746/18 скасовано в частині стягнення 3 904 грн. 24 коп. пені та в частині відмови у задоволенні 39 838,76 грн. пені, і прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення неустойки, присудивши до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ" неустойку в розмірі 35 232,00 грн. Викладено пункти 1, 2 та 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 (повний текст рішення складено 14.06.2018) у справі №910/4746/18 в наступній редакції.

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 28, код ЄДРПОУ 38913452) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ" (65029, м. Одеса, вул. Композитора Ніщинського, буд. 28, код ЄДРПОУ 38156109) заборгованість в розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 2 492 (дві тисячі чотириста дев`яносто дві) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 513 (п`ятсот тринадцять) грн. 32 коп., неустойку в розмірі 35 232 (тридцять п`ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 561 (одна тисяча п`ятсот шістдесят одна) грн. 37 коп. за подачу позову.

3. В іншій частині позову відмовити. .

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ" судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2 127 грн. 25 коп. В іншій частині судовий збір в розмірі 515,75 грн. за подачу апеляційної скарги покладено на товариство з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ". (а.с.23-32)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що до теперішнього часу рішення суду Відповідачем не виконано. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору та рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТ ЛАБ 3% річних у розмірі 837 грн. 20 коп., інфляційні у розмірі 2 408 грн. 00 коп. та неустойку у розмірі 71 344 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Н-АЙ підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення разових договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом № 30/08.2017, №31/08/17, №01/09/17 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року по справі №910/4746/18 рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі №910/4746/18 скасовано в частині стягнення 3 904 грн. 24 коп. пені та в частині відмови у задоволенні 39 838,76 грн. пені, і прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення неустойки, присудивши до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ" неустойку в розмірі 35 232,00 грн. Викладено пункти 1, 2 та 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 (повний текст рішення складено 14.06.2018) у справі №910/4746/18 в наступній редакції.

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 28, код ЄДРПОУ 38913452) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ" (65029, м. Одеса, вул. Композитора Ніщинського, буд. 28, код ЄДРПОУ 38156109) заборгованість в розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 2 492 (дві тисячі чотириста дев`яносто дві) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 513 (п`ятсот тринадцять) грн. 32 коп., неустойку в розмірі 35 232 (тридцять п`ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 561 (одна тисяча п`ятсот шістдесят одна) грн. 37 коп. за подачу позову.

3. В іншій частині позову відмовити. .

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ" судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2 127 грн. 25 коп. В іншій частині судовий збір в розмірі 515,75 грн. за подачу апеляційної скарги покладено на товариство з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ". (а.с.23-32)

22.10.2018 року на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року по справі №910/4746/18 Господарським судом міста Києва видано накази.

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/4746/18 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю СІ-Н-АЙ умов разових договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом № 30/08.2017, №31/08/17, №01/09/17, факт неналежного виконання Відповідачем його зобов`язань зі сплати вантажоотримувачем перевізнику кошти за перевезення вантажу та факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 28 000 грн. 00 коп. підтверджено Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року по справі №910/4746/18, яка набрала законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість зі сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за разовими договорами перевезення вантажу автомобільним транспортом № 30/08.2017, №31/08/17, №01/09/17 становила 28 000 грн. 00 коп., що є підставою для нарахування Відповідачу 3% річних та інфляційних за період прострочки виконання ним грошового зобов`язання, а тому вимоги Позивача є обґрунтованими.

Крім того, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 28 000 грн. 00 коп. перед Позивачем.

При цьому Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 13.04.2018 р. по 11.04.2019 р. у розмірі 837 грн. 20 коп. та інфляційні за загальний період прострочення з квітня 2018 р. по березень 2019 р. у розмірі 2 408 грн. 00 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року по справі №910/4746/18, яка набрала законної сили, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ" індекс інфляції за загальний період прострочення з вересня 2017 р. по березень 2018 р. в розмірі 2 492 грн. 00 коп., три проценти річних за загальний період прострочення з 31.08.2017 р. по 12.04.2018 р. в розмірі 513 грн. 32 коп., що також підтверджується копією позовної заяви. (а.с.16-22)

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за разовими договорами перевезення вантажу автомобільним транспортом № 30/08.2017, №31/08/17, №01/09/17 за загальний період прострочки з 13.04.2018 р. по 11.04.2019 р. у розмірі 837 грн. 20 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з квітня 2018 р. по березень 2019 р. у розмірі 2 408 грн. 00 коп., що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочки з квітня 2018 р. по березень 2019 р. у розмірі 2 404 грн. 65 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь неустойку за загальний період прострочки з 13.04.2018 р. по 11.04.2019 р. у розмірі 71 344 грн. 00 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Позивачем при зверненні до суду першої інстанції з позовом до відповідача по справі №910/4746/18 було заявлено до стягнення 43 743,00 грн. неустойки з посиланням на пункти 11 разових договорів - заявок від 30.08.2017, від 30.08.2017, від 31.08.2017, від 01.09.2017, якими передбачено, що за несвоєчасну оплату замовник сплачує неустойку в розмірі 0,7% від суми неуплати за кожний день прострочення.

Таким чином, сторонами в разових договорах від 30.08.2017, від 31.08.2017, від 01.09.2017 чітко узгоджено вид штрафної санкції, яка підлягає застосуванню у випадку порушення договірних зобов`язань, а саме - неустойку, що також узгоджується з приписами ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України.

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року по справі №910/4746/18, яка набрала законної сили, зазначено, що неустойка є окремим видом штрафних санкцій, що визначено зокрема, ст. 230 Господарського кодексу України, а її розрахунок має здійснюватись за ставкою, визначеною сторонами у договорах (0,7%), з врахуванням законодавчо встановленого обмеження її нарахування у шість місяців, що чітко визначено ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, за розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає:

- за договором № 30/08/2017 від 30.08.2017 завантаження відбулось 30.08.2017 згідно товарно - транспортної накладної № АПМТ-1948 від 30.08.2017, вартість фрахту - 3 500,00 грн., оплата узгоджена по завантаженню, таким чином, період прострочення оплати відповідачем становить з 31.08.2017 по 28.02.2018 (ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України), у зв`язку з чим розмір неустойки складає: 3500,00 грн. х 0,7% х182 дні прострочення = 4 459,00 грн.

- за договором № 30/08/2017 від 30.08.2017 завантаження відбулось 30.08.2017 згідно товарно - транспортної накладної № АПМТ-1949 від 30.08.2017, вартість фрахту - 3 500,00 грн., оплата узгоджена по завантаженню, таким чином, період прострочення оплати відповідачем становить з 31.08.2017 по 28.02.2018 (ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України), у зв`язку з чим розмір неустойки складає: 3500,00 грн. х 0,7% х182 дні прострочення = 4 459,00 грн.

- за договором № 31/08/2017 від 31.08.2017 завантаження відбулось 31.08.2017 згідно товарно - транспортної накладної № АПМТ-1951 від 31.08.2017, вартість фрахту - 11 000,00 грн., оплата узгоджена по завантаженню, таким чином, період прострочення оплати відповідачем становить з 01.09.2017 по 01.03.2017 (ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України), у зв`язку з чим розмір неустойки складає: 11000,00 грн. х 0,7% х182 дні прострочення = 14 014,00 грн.

- за договором № 01/09/2017 від 01.09.2017 завантаження відбулось 01.09.2017 згідно товарно - транспортної накладної № АПМТ-1952 від 01.09.2017, вартість фрахту - 10 000,00 грн., оплата узгоджена по завантаженню, таким чином, період прострочення оплати відповідачем становить з 02.09.2017 по 02.03.2017 (ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України), проте, позивачем самостійно визначено період початку нарахування неустойки за даним договором з 04.09.2017, і суд не має права виходити за межі такого визначення, у зв`язку з чим розмір неустойки складає: 10000,00 грн. х 0,7% х180 дні прострочення = 12 600,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка загалом в розмірі 35 532,00 грн.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок неустойки, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року по справі №910/4746/18, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 13.04.2018 р. по 11.04.2019 р. у розмірі 71 344 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині незастосування норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якою нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано . Суд звертає увагу, що у постанові Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року по справі №910/4746/18, яка набрала законної сили, визначено перебіг початку виникнення обов`язку Відповідача з оплати наданих послуг та кінцеві терміни нарахування неустойки за кожним з разових договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом № 30/08.2017, №31/08/17, №01/09/17, у зв`язку з застосуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме 28.02.2018, 01.03.2017, 02.03.2017 відповідно. За таких підстав, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача неустойки за загальний період прострочки з 13.04.2018 р. по 11.04.2019 р. у розмірі 71 344 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТ ЛАБ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Н-АЙ підлягає стягненню 3% річних у розмірі 837 грн. 20 коп. та інфляційні у розмірі 2 404 грн. 65 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Н-АЙ - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТ ЛАБ (01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, будинок 17, Ідентифікаційний код юридичної особи 37634570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Н-АЙ (65029, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ КОМПОЗИТОРА НІЩИНСЬКОГО, будинок 28, Ідентифікаційний код юридичної особи 38156109) 3% річних у розмірі 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 20 (двадцять) коп., інфляційні у розмірі 2 404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 65 (шістдесят п`ять) коп. та судовий збір у розмірі 83 (вісімдесят три) коп. 49 (сорок дев`ять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 червня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин