Рішення

від 25.06.2019 по справі 910/5388/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2019Справа №910/5388/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/5388/19

за позовом Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав

(02002, м. Київ, вул.Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 1016, код ЄДРПОУ 37396233)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фючернет Кафе

(01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.30/10 А, код ЄДРПОУ 41528131)

про стягнення 16 928,70 грн,-

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав 23 квітня 2019 року звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фючернет Кафе про стягнення 16 928,70 грн

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору №КБР-31/11/17 від 01.11.2017, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фючернет Кафе суму основного боргу у розмірі 7 200,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 83,52 грн, 3% річних - 45,18 грн, штраф у розмірі 2400,00 грн та суму дострокової сплати винагороди (роялті) в розмірі 7 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 позовну заяву Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5388/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

17.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява з процесуальних питань, в порядку ст.169 ГПК України.

05.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява з доказами на понесення позивачем судових витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом даної справи.

Разом з цим, відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав є організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

01.07.2017 між позивачем - Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (далі - УЛАСП) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Фючернет кафе (далі - Користувач) був укладений Договір № КБР-31/11/17 (далі - Договір), за умовами якого:

Згідно із п.3.1. Договору користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити Винагороду (Роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону.

Користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП Винагороду (Роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення Договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір Винагороди (Роялті) не залежить від кількості Творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії Договору та частоти їх використання (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Позивачу штраф, що складає 10% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки Позивач набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.

Згідно із п.6.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 01 листопада 2018 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів Сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (п.6.2.Договору).

Додатком №1 до Договору встановлений Перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Творів , зокрема, таким закладом визначено ресторан Future Net Cafй & Bar за адресою: м. Київ, вулБ.Хмельницького, 30/10 А.

Згідно Додатку №2 до Договору сторонами погоджено, що розмір щомісячного платежу має складати 1 200,00 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору; загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності Договору становить 1 200,00 грн.

Крім того, в пункті 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2018 у справі №910/24539/16.

Як вбачається з матеріалів справи, недійсність Договору №КБР-31/11/17 від 01.11.2017 прямо не встановлена законом та судом вказаний договір визнаний недійсним не був.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, жодною із сторін Договору не повідомлено іншу Сторону про припинення Договору, таким чином, відповідно до п.6.2. Договору строк дії вказаного Договору є продовженим на той самий строк і на тих же умовах: з 01.11.2017 року по 01.11.2019 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем відповідно до Договору мало бути здійснено щомісячні платежі у розмірі 1 200,00 з 01.11.2017 року .

Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем було здійснено 12 платежів на загальну суму 12 000,00 грн, що підтверджується доданим до позовної заяви реєстром платіжних документів.

Втім, відповідач зобов`язання за Договором щодо сплати винагороди (роялті) здійснив не в повному обсязі, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7 200,00 грн за період: листопад 2018 року - квітень 2019 року, яка станом на час розгляду даної справи залишається несплаченою.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки, на час розгляду спору Товариством з обмеженою відповідальністю Фючернет Кафе не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві та не надано доказів здійснення оплати винагороди за Договором №КБР-31/11/17, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 200,00 грн підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача, 3 % річних в розмірі 45,18 грн та інфляційні втрати у розмірі 83,52 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначено у п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від травня 2013 року №14 (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 №14), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань правовими наслідками порушення грошового зобов`язань; тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, які обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення за неналежне виконання умов Договору 3% річних в розмірі 45,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 83,52 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 2 400,00 грн, у зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання та суму дострокової сплати винагороди в сумі 7 200, 00 грн.

У відповідності до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В позовній заяві Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав зазначено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу, таким чином відповідач повинен сплатити на користь відповідача штраф у розмірі 2 400,00 грн, за місяці: листопад 2018 та грудень 2018.

Натомість, відповідно до п.3.5. Договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Позивачу штраф, що складає 10% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки Позивач набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.

Судом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Фючернет Кафе умов Договору стосовно строків оплати винагороди (роялті), при цьому оплата щомісячного платежу за листопад 2018 року та грудень 2018 року прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п.3.5 Договору, оскільки штраф складає саме 10% від розміру простроченого платежу, а не 100 %, які заявляє позивач, вимоги позивача про стягнення 2 400,00 грн штрафу підлягають частковому задоволенню у розмірі 240,00 грн, із розрахунку: за листопад 2018: 1 200,00 грн х 10 % = 120,00 грн та за грудень 2018: 1 200,00 грн х 10 % = 120,00 грн.

Щодо вимоги Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав щодо стягнення з відповідача суми дострокової сплати винагороди в сумі 7 200, 00 грн, суд зазначає наступне.

Статтями 525 та 526 ЦК України , що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України , передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За таких обставин, відповідно до п.3.5. Договору, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми дострокової сплати винагороди в сумі 7 200, 00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, позивач просить покласти на відповідача понесені Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що позивач поніс судові витрати в розмірі 1 921,00 грн судового збору, а також очікує понести витрати в розмірі 5 000,00 грн, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги адвокатом.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням ІНТЕЛКРАФТС укладено Договір №8.48-А про надання професійної правничої допомоги від 08.03.2019, відповідно до п. 1.1 якого, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу. Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю Фючернет Кафе про стягнення заборгованості за договором №КБР-31/11/17.

Пунктом 4.1.1 зазначеного договору передбачено, що за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду в розмірі 5 000,00 грн. без ПДВ.

В матеріалах справи міститься долучений позивачем Акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, які оплачені клієнтом від 04.04.2019 та платіжне доручення №408 від 04.04.2019 на суму 5000,00 грн.

Із зазначеного Акту вбачається, що Адвокатським об`єднанням ІНТЕЛКРАФТС надано позивачу наступні послуги пов`язані з розглядом даної справи, а саме: 1) Підготовка позовної заяви, аналіз документів для підготовки позовної заяви, проведення розрахунків загальної заборгованості; 2) Аналіз законодавства, надання консультацій клієнту; 3) Підготовка процесуальних документів.

Таким чином, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правову допомогу, понесені позивачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 362,03 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фючернет Кафе (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.30/10 А, код ЄДРПОУ 41528131) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) суму основного боргу у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп, інфляційні втрати у розмірі 83 (вісімдесят три) грн 52 коп, 3 % річних у розмірі 45 (сорок п`ять) грн 18 коп, штраф у розмірі 240 (дві сорок) грн 00 коп та суму дострокової сплати винагороди у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фючернет Кафе (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.30/10 А, код ЄДРПОУ 41528131) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 675 (одна тисяча шістсот сімдесят п`ять) грн 89 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 362 (чотири тисячі триста шістдесят дві) грн 03 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська