Рішення

від 11.06.2019 по справі 910/2079/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2019Справа № 910/2079/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ" (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13-А, прим. 7)

До Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45)

Про визнання недійсним рішення

За участю представників сторін:

Від позивача: Гордов М. М., адвокат, ордер КВ № 392342 від 28.12.2018, договір про надання правничої допомоги № 28/12/2018-1 від 28.12.2018;

Від відповідача: Грічківський В. Д., довіреність № 60-02/11д від 03.04.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Груп Інжиніринг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати недійсним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.12.2018 № 60/50-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Д-Груп Інжиніринг" про накладення штрафу" у справі № 95/35-р-02-05-18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Груп Інжиніринг" без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2019, у зв`язку з усуненям позивачем недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд даної справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.05.2019.

25.04.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 14.05.2019 суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 11.06.2019.

В судове засідання 11.06.2019 учасники справи прибули та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції , інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) № 60/50-р/к від 13.12.2018 у справі №95/35-р-02-05-18 (далі також - Рішення № 60/50-р/к) постановлено:

- визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ" (далі - Товариство) вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.02.2018 №02-05/752 у встановлений ним строк;

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ" штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Прийняттю Рішення № 60/50-р/к передували наступні обставини. Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ вимогу від 22.02.2018 № 02-05/752 про надання інформації. Позивач на вищевказану вимогу надав відповідачу відповідь від 21.03.2018 вих. № 03/025-1 (вх. № 01-11-1182 від 27.03.2018), в якій повідомив відповідача про невідповідність, на думку позивача, вказаної вимоги приписам закону. Відповідач у відповідь надіслав на адресу позивача лист про надання інформації від 03.04.2018 № 60-02-05/1186, в якому ПОВТОРНО просив надати інформацію. Позивач на вищевказаний лист надав відповідачу відповідь від 19.04.2018 вих. № 3/030 (вх. № 60-01/1481) про незаконність вимог останнього.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.12.2018 № 60/50-р/к Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ" про накладення штрафу у справі №95/35-р-02-05-18.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням процедури розгляду справи щодо позивача (розпорядження Відділення від 05.07.2018 № 36-р Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі № 95/35-р-02-05-18 не було надіслане позивачу) та відсутністю у Відділення, відповідно до п. 2 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, таких завдань відділення, як здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних (публічних) закупівель.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що факт отримання листа з розпорядженням підтверджується листом ПАТ Укрпошта від 27.12.2018 № 4778, копія якого надана відповідачем до матеріалів справи. Щодо відсутності у Відділення повноважень у сфері контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції під час проведення державних процедур закупівель, відповідач зазначає, що дослідження на предмет наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ" під час участі у процедурі закупівлі, здійснювалися ним, у зв`язку з виконанням доручення Антимонопольного комітету України від 15.01.2018 № 13-01/31,який наділений відповідними повноваженнями.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Позивач вважає, що рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Рішення № 60/50-р/к у справі №95/35-р-02-05-18 є недійсним та порушує положення Закону України Про Антимонопольний комітет України та Закону України Про захист економічної конкуренції .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб.

З огляду на зазначену норму закону, обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Разом з тим, статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Так, зокрема, статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема:

- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

- здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

У свою чергу, Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на органи Антимонопольного комітету України.

Законодавством України не передбачено можливості суб`єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування органом Комітету інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Статтею 21 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобов`язані передавати Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції,

Неподання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність - незалежно від того чи було в подальшому визнано недійсним рішення органу Комітету у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.

Відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування Антимонопольним комітетом України необхідної йому інформації підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.08.2012 у справі № 08/03/26/64/2011.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, зокрема, стверджує, що Відділення на надало Товариству депутатське звернення для ознайомлення, та що Відділенням не доведено, що депутатське звернення містить інформацію щодо доведеного факту порушення Товариством діючого законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України Про захист економічної конкуренції (надалі - Закон про захист економічної конкуренції) особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи).

Пунктом 16 Тимчасових правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (надалі - Правила розгляду заяв і справ) встановлюється, що особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) після одержання копії подання з попередніми висновками в справі (витягу з нього відповідно до пункту 26 цих Правил).

На лист Товариства вих. № 3/025-1 від 21.03.2018, яким Товариство відмовило Відділенню у наданні інформації, Відділенням листом від 03.04.2018 № 60-02-05/1186 було роз`яснено, що право на ознайомлення з матеріалами справи виникає у осіб, які беруть участь у справі, з моменту одержання останніми подання з попередніми висновками та що, оскільки справа про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ" законодавства про економічну конкуренцію не відкрита, направлення Відділенням вимоги від 22.02.2018 № 02-05/752 здійснено в межах повноважень та приписів чинного законодавства.

Враховуючи, що положеннями ст. 40 Закону України Про захист економічної конкуренції та п. 16 Тимчасових правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не передбачається надання депутатських звернень та будь - яких інших документів для підтвердження законності надання інформації на вимогу Голови Відділення, суд дійшов висновку, що Відділення діяло у відповідності до наведених норм.

Статтею 3 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції, здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Аналогічні повноваження закріплено й у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23.02.2001 № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482 (надалі - Положення про територіальне відділення).

Так, згідно з підпунктом 10 частини першої пункту 3 Положення про територіальне відділення, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, Відділення має повноваження, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження). У сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку добросовісної конкуренції Відділення має повноваження вимагати від суб`єктів господарювання, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики , (підпункт 1 частини третьої пункту 3 Положення про територіальне відділення).

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 17 Закону України Про Антимонопольний комітет України голова територіального Відділення може здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України Про здійснення державних закупівель та Законом України Про публічні закупівлі .

З огляду на зазначені норми Законів, обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом, зокрема, для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку суб`єктів господарювання.

Таким чином, повноваження голови Відділення, визначені статтею 17 Закону України Про Антимонопольний комітет України щодо направлення вимог суб`єктам господарювання в інших передбачених законом випадках, надані останньому для організації та забезпечення виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії. У свою чергу, даному праву голови кореспондує обов`язок суб`єктів господарювання надати відповідну інформацію у строк, визначений у відповідній вимозі.

Наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25.06.2016 у справі № 922/3180/15.

Враховуючи зазначене, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ" було направлено вимогу голови Відділення від 22.02.2018 № 02-05/752 про надання інформації (надалі - Вимога), в якій було запропоновано у 25-денний строк з дня отримання Вимоги надати Відділенню визначену інформацію та копії документів.

Одночасно, як встановлено судом, у Вимозі повідомлялось, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації територіальному відділенню Антимонопольному комітету України є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.

Крім того, Відділення листом від 03.04.2018 № 60-02-05/1186 додатково повідомило позивача про обов`язковість виконання Вимоги та про відповідальність у разі невиконання.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ" інформацію на Вимогу не надало, чим порушило приписи чинного законодавства.

Враховуючи вказане, суд відхиляє доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень в сфері здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних (публічних) закупівель.

Доводи позивача щодо порушення процедури розгляду справи, в частині не направлення йому розпорядження про початок розгляду справи відхиляються судом, як такі що спростовані матеріалами справи. Оскільки в матеріалах справи наявна копія листа ПАТ Укрпошта від 27.12.2018 № 4778, із якої вбачається отримання позивачем такого розпорядження. Твердження позивача про те, що в отриманій кореспонденції може бути інші документи, ніж розпорядження, є лише припущеннями позивача, які спростовуються наявними у справі доказами у їх сукупності.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

З огляду на це, Відділення в Рішенні № 60/50-р/к кваліфікувало дії Товариства у вигляді неподання інформації у встановлений територіальним відділенням АМК України строк, визначений у вимозі, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону.

Приписи статті 17 Закону України Про Антимонопольний комітет України щодо компетенції голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, не містять обмежень чи визначеного порядку надсилання вимог останнім до суб`єктів господарювання.

Відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування Відділенням необхідної йому інформації підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 14.08.2012 зі справи № 08/03/26/64/2011.

Одночасно, матеріали справи не містять відомостей про те, що Вимога голови Відділення від 22.02.2018 № 02-05/752, позивачем оскаржувалась, а відтак відповідно до статті 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України є обов`язковою до виконання у визначені головою Відділення строки.

Таким чином, з аналізу наведених положень законодавства про захист економічної конкуренції, Вимога Відділення, що була складена та правомірно направлена в межах та спосіб, передбачений законодавством, є законною, а отже і обов`язковою для виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ".

Отже, дії Відділення з надсилання Вимоги та прийняття оскаржуваного Рішення № 60/50-р/к не суперечать конституційним засадам, встановленим ст. 19, 92 Конституції України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а також законодавству про захист економічної конкуренції.

Правові позиції, щодо обґрунтованості відповідних повноважень у органів Антимонопольного комітету України щодо витребування інформації з метою проведення дослідження процедур закупівлі міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/2370/17 та від 17.04.2018 у справі № 917/637/1.

Отже, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що не подавши інформацію на Вимогу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у встановлений строк, позивач вчинив порушення, передбачене п.13 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15, недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване Рішення № 60/50-р/к від 13.12.2018 у справі №95/35-р-02-05-18 прийняте Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовані належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ" (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13-А, прим. 7; ідентифікаційний код 40696595) до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) про скасування рішення відмовити.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУП ІНЖИНІРИНГ" (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13-А, прим. 7; ідентифікаційний код 40696595).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.06.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко