Рішення

від 21.05.2019 по справі 369/8145/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8145/18

Провадження № 2/369/1030/19

РІШЕННЯ

Іменем України

21.05.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Ярмак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, свої вимоги обгрунтовуючи тим, що 09.07.2018 року з довідки Національного антикорупційного бюро України їй стало відомо про те, що у її приватній власності перебуває земельна ділянка загальною площею 0,2497 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 . Оскільки до того часу їй не було відомо з приводу наявності у неї права власності на вищевказану земельну ділянку, з метою з`ясувати ситуацію, 09.07.2018 року позивачка звернулась до Бобрицької сільської ради із заявою про надання всіх наявних документів, які б свідчили про виділення їй вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність. З відповіді Бобрицької сільської ради № 1-19/476 від 09.07.2018 року вбачається, що у жовтні 2007 року ГО Товариство індивідуальних забудовників Церера звернулась до Бобрицької сільської ради із клопотанням, яке зареєстроване Бобрицькою сільською радою за вх. № 150 від 10.10.2007 року, у якому зазначила, що відповідно до договору оренди земельної ділянки ВЕМ № 26405 від 22.12.2006 об`єднання орендує земельну ділянку на території населеного пункту с. Бобриця, а оскільки предметом договору та статуту ГО Товариство індивідуальних забудовників Церера , є мета будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків, то просила розглянути заяви членів ГО Товариство індивідуальних забудовників Церера щодо приватизації їх земельних ділянок згідно додатку.

Позивачка вказує, що вона ніколи не була членом ГО Товариство індивідуальних забудовників Церера , до ГО Товариство індивідуальних забудовників Церера та до Бобрицької сільської ради із заявою про надання їй земельної ділянки не зверталась, у додатку до заяви підроблений від імені позивачки підпис, як члена ГО ТІЗ Церера .

На підставі вищезазначеної заяви рішенням XI сесії IV Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 231 від 11.10.2007 Про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 вирішено надати дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки площею 0,2497 га в приватну власність для будівництва та обслуговував житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_2 .

В подальшому, позивачка зазначає, що рішенням XІІ сесії Бобрицької сільської ради IV скликання №278 від 18.01.2008 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2497 га в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для будівництва та обслуговував житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 площею 0,2497 га ріллі в селі Бобриця , АДРЕСА_2 .

Після чого, 18.04.2008 року на ім`я ОСОБА_1 було видано державний акт серія НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Позивачка зазначає, що будь-які документи на підтвердження права власності на вказану земельну ділянку у неї відсутні та ніколи нею не одержувались, жодних заяв, як до Бобрицької сільської ради, так і до ГО Товариство індивідуальних забудовників Церера щодо виділення позивачці земельної ділянки вона не подавала, що свідчить про підроблення зазначених документів, в зв`язку з чим, позивачкою було подано звернення до Києво-Святошинської прокуратури, за результатами розгляду якого до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42018111200000450 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та №42018111200000451 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Оскільки позивачка жодних дій, спрямованих на оформлення спірної земельної ділянки, не вчиняла, державного акту на право власності не отримувала, тому просила суд визнати незаконним та скасувати рішення XI сесії IV Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №231 від 11.10.2017 року Про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 ; визнати незаконним та скасувати рішення XII сесії Бобрицької сільської ради IV скликання №278 від 18.01.2008 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2497 га в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 ; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,2497 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на ріллі в АДРЕСА_2 , з кадастровим номером НОМЕР_1 виданий ОСОБА_1 , та скасувати його державну реєстрацію.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала і просила задовольнити.

Представник відповідача Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи у відсутності представника та просив вирішити питання відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи у відсутності представника, а також надав пояснення щодо суті позовних вимог, в яких зазначив, що оскаржувані рішення Бобрицької сільської ради є ненормативними актами, які вичерпують свою дію внаслідок їх виконання. Скасування рішень не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок. Їх скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або право користування земельною ділянкою і це право грунтується на правовстановлюючих документах, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування рішень сільської ради не підлягають до задоволення.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області звернулась ГО Товариство індивідуальних забудовників Церера із клопотанням вих.№3 від 10.10.2007 року (реєстраційний вх.№150 від 10.10.2007 року) в якому зазначила, що ГО Товариство індивідуальних забудовників Церера на підставі договору оренди земельної ділянки ВЕМ №264057 від 22.12.2006 року орендує земельну ділянку на території населеного пункту с. Бобриця Бобрицької сільської ради. При цьому, ГО та її члени мають на меті здійснити будівництво житлових будинків, а тому просила розглянути заяви членів ГО Товариство індивідуальних забудовників Церера щодо приватизації їх земельних ділянок, згідно додатку, який є невід`ємною частиною цього клопотання.

Як вбачається з додатку, який доданий до вищезазначеного клопотання, позивачка зазначена як член ГО Товариство індивідуальних забудовників Церера під номером АДРЕСА_1 , площа 24,85 га.

В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до Бобрицького сільського голови Данченка В.О. із заявою про виділення їй земельної ділянки в с. Бобриця для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку (реєстраційний вхідний номер та дата на заяві відсутні).

Рішенням XI сесії IV Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 231 від 11.10.2007 Про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 вирішено надати позивачці дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки площею 0,2497 га в приватну власність для будівництва та обслуговував житлового будинку та господарських споруд в селі Бобриця , АДРЕСА_2 .

Рішенням XІІ сесії Бобрицької сільської ради IV скликання №278 від 18.01.2008 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2497 га в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для будівництва та обслуговував житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 площею 0,2497 га ріллі в АДРЕСА_2 .

18.04.2008 року на ім`я ОСОБА_1 було видано державний акт серія НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: НОМЕР_1 .

Як вбачається з листа міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені №65/0-0.19-187/154-18 від 09.07.2018 року за матеріалами інвентаризації, що проведена за дорученням Прем`єр-міністра України від 11.10.2011 року №48661/1/1-11 в архіві управління наявний другий примірник бланку державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданий 18.04.2008 року на ім`я ОСОБА_1 . Однак, книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, у якій може міститись інформація про його реєстрацію в архіві управління, не виявлені.

Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України (в редакції на час прийняття оспорюваних рішень) право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 116 Земельного Кодексу України (в редакції на час прийняття оспорюваних рішень) громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 12 Земельного Кодексу України (в редакції на час прийняття оспорюваних рішень) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальв громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, за додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 118 Земельного Кодексу України (в редакції на час прийняття оспорюваних рішень) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, відповідно до положень якої, громадяни, зацікавлені у приватизації земельної ділянки, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Позивачка стверджує, що вона із заявою про надання їй у власність спірної земельної ділянки до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не зверталась.

При цьому, для з`ясування обставин та встановлення осіб, які від її імені підробили підпис на заяві про надання їй земельної ділянки позивачка ОСОБА_1 09.07.2018 року звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Києво-Святошинської прокуратури в порядку 214 КПК України.

За результатами розгляду заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42018111200000450 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та №42018111200000451 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, що підтверджується листом Києво-Святошинської місцевої прокуратури №11336вих-18 від 09.07.2018 року, а також витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.07.2018 року.

Разом з цим, за змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

З метою доведення обставин, на які посилається позивачка ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог, та на дотримання положень ч.1. ст. 103 ЦПК України, нею надано до суду висновок почеркознавчої експертизи №2551 від 11.07.2018 року, виготовлений Київською незалежною судово-експертною установою за заявою ОСОБА_1 ..

Із вказаного висновку вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься в електрофотокопії заяви від жовтня 2007 року на ім`я Бобрицького сільського голови Данченко В.О. про надання земельної ділянки ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підписа ОСОБА_1 ; рукописні зображення, які містяться у відповідних графах заяви від жовтня 2007 року на ім`я Бобрицького сільського голови Данченко В.О. про надання земельної ділянки ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

В статті 155 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оспорюваних рішень) в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого є безумовною підставою для визнання недійсним відповідних рішень Бобрицької сільської ради, оскільки такі рішення порушують права Українського народу щодо володіння, користування та розпорядження належному йому земельною ділянкою.

Так, за приписами статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції на момент прийняття оспорюваних рішень) визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, під суспільним , публічним інтересом розуміється звернення до суду з відповідними вимогами та задоволення суспільної потреби у відновленні прав при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконного вибуття землі із власності територіальної громади села Бобриця та передачі її у власність позивачки, без наявних на те підстав, та за відсутності її волі, а також захист суспільних інтересів загалом, оскільки право власності на землю Українського народу є джерелом задоволення потреб суспільства в земельних ресурсах.

В питаннях оцінки пропорційності Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, також визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за виключенням випадків, коли такий розсуд не грунтується на розумних підставах (рішення у справах Спорронг і Льоннорн проти Швеції, Булвес АД проти Болгарії .

Зігдно вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття оспорюваних рішень) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з ст. 126 Земельного Кодексу України (в редакції на час прийняті оспорюваних рішень) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ч.1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №6-319цс15.

Відповідно до статей 12, 13, 81 та 82 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, з підстав, зазначених позивачем, і на підставі поданих доказів. Обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на позивача.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В межах заявлених позовних вимог позивачкою надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона із заявою про надання їй у власність спірної земельної ділянки до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не зверталась, жодних дій, спрямованих на оформлення спірної земельної ділянки, не вчиняла, державного акту на право власності не отримувала, інших осіб на отримання від її імені державного акту на право власності на спірну земельну ділянку не уповноважувала.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , і тому слід визнати незаконним і скасувати рішення ХІ сесії ІУ скликання Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 231 від 11 жовтня 2007 року Про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , визнати незаконним і скасувати рішення ХІІІ сесії ІУ скликання Бобрицької сільської ради № 278 від 18 січня 2008 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2497 га в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , визнати недійсним Державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,2497 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2 , з кадастровим номером НОМЕР_1 , від 18 квітня 2008 року, виданий ОСОБА_1 , та скасувати його державну реєстрацію.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. ст. 13, 14, 19, 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. ст. 12, 118, 125, 126, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 228, 373, 393 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 103, 133, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати рішення ХІ сесії ІУ скликання Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 231 від 11 жовтня 2007 року Про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 .

Визнати незаконним і скасувати рішення ХІІІ сесії ІУ скликання Бобрицької сільської ради № 278 від 18 січня 2008 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2497 га в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним Державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,2497 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2 , з кадастровим номером НОМЕР_1 , від 18 квітня 2008 року, виданий ОСОБА_1 , та скасувати його державну реєстрацію.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Інформація про відповідача: Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Код ЄДРПОУ 23566916, місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Шкільна, 17.

Інформація про третю особу: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Код ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження: м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14.

Повне рішення суду складено 14 червня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.