Постанова

від 19.06.2019 по справі 440/39/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 р.Справа № 440/39/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року (ухвалене суддею Удовіченко С.О., повний текст якого складено 06.03.2019 року) по справі № 440/39/19 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський м`ясний.ГОСТ" про відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням експертизи,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі по тексту - ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський м`ясний.ГОСТ" (далі по тексту - ТОВ "Полтавський м`ясний.ГОСТ", відповідач), в якій просило суд стягнути з ТОВ "Полтавський м`ясний.ГОСТ" на користь ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області витрати, пов"язані з проведенням експертизи зразків продукції, у розмірі 3593 гривні 65 копійок.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив що за ТОВ "Полтавський м`ясний ГОСТ" перед ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області рахується заборгованість зі сплати витрат на проведення експертизи, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, що зумовило необхідність звернутися до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №440/39/19 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема: ст. 16 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", п. 2, п. 5 Про затвердження Порядку відшкодування суб`єктом господарювання витрат, пов`язаних з проведенням експертизи (випробування) зразків продукції" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1279; ст. 72, 73 КАС України; висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що позивач звернувся до відповідача з вимогою від 01 жовтня 2018 р. щодо відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 3593 (три тисячі п`ятсот дев`яносто три) гривні 65 копійок та надіслав документи, що підтверджують витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у тому числі: рахунок-фактуру від 27.07.2018 р. № 1408, акт виконаних робіт від 27.07.2018 р. № 1408, копії висновків Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області від 23.07.2018 р. № 001891 п/18 та від 30.07.2018 р. № 001892 п/18, що підтверджується чеками пошти. Вказує, що позивачем вжито заходи, передбачені абз. 1 п. 2 Порядку відшкодування суб`єктом господарювання витрат, пов`язаних з проведенням експертизи (випробування) зразків продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1279. Посилається, що згідно абз. 2 п. 2 Порядку відшкодування суб`єктом господарювання витрат, пов`язаних з проведенням експертизи зразків продукції, суб`єкт господарювання в тижневий строк з моменту надходження зазначених документів зобов`язаний відшкодувати органу державного нагляду (контролю) витрати, пов`язані з проведенням експертизи, проте, відповідач до цього часу витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в розмірі 3593 гривні 65 копійок не відшкодував.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

У судове засіданні відповідач свого представника не направив, про дату, час імісце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2018 р. ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області винесено наказ №1447-ОД про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) потужностей ТОВ "Полтавський м`ясний ГОСТ" за адресами: вул.Червонофлотська, 15, м.Полтава, Полтавська область.

На підставі рішення ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області № 2 від 12.07.2018 р. здійснено відбір зразків продукції ТОВ "Полтавський м`ясний ГОСТ", що також підтверджується відповідними актами.

12.07.2018 р. ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області складено Акт № 31 за результатами проведення позапланового заходу державного контролю стосовно додержання операторами ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами, на підставі якого

17.07.2018 р. складено протокол про порушення ТОВ "Полтавський м`ясний ГОСТ" Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми.

19.07.2018 р. представником ТОВ "Полтавський м`ясний ГОСТ" отримано повідомлення ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області про розгляд справи про порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми.

Згідно вищевказаного повідомлення розгляд справи призначено на 02.08. 2018 р. о 13:30 год.

23.07.2018 р. та 30.07.2018 р. Регіональною державною лабораторією Держпродспоживслужби в Полтавській області складено відповідно експертні висновки № 001891п/19 та 001892п/18.

Як зазначено в листах ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області від 23.07.2018 р. № 01-27/4891 та від 31.07.2018 р. № 01-27/5064, складених на ім`я відповідача - "згідно отриманих результатів лабораторних досліджень в зразках продукції, відібраних в ході позапланового заходу державного контролю потужності, за адресою: вул. Червонофлотська, 15, м.Полтава, виявлено невідповідність за мікробіологічними показниками та органолептичними показниками (експертні висновки № 001891п/18 від 23.07.2018 р. та № 001892п/18 від 30.07.2018 р., видані Регіональною державною лабораторією Держпродспоживслужби в Полтавській області)".

10.08.2018 р. начальником ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області винесено постанову № 2 та постанову № 3 про накладення на ТОВ "Полтавський м`ясний ГОСТ" штрафу за порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми.

01.10.2018 р. ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області направило відповідачу лист-вимогу № 01-27/6588, яким повідомило, що відповідно до "Порядку відшкодування суб`єктом господарювання витрат, пов`язаних з проведенням експертизи (випробування) зразків продукції" суб`єкт господарювання в тижневий строк з моменту отримання даного листа із документами повинен відшкодувати органу державного нагляду витрати. пов`язані з проведенням експертизи.

Не отримавши відшкодування витрат пов`язаних з проведенням експертизи, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, в порушення вимог Порядку відшкодування суб`єктом господарювання витрат, пов`язаних з проведенням експертизи (випробування) зразків продукції №1279, передчасно звернулося до суду з позовом про відшкодування витрат на проведення експертизи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Судовим розглядом вствновлено, що підставою для звернення позивача з даним позовом обумовлено стягненням з відповідача на користь ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області витрат, пов`язаних з проведенням експертизи зразків продукції, у розмірі 3593 гривні 65 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у разі підтвердження результатами експертизи (випробування) факту порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства суб`єкт господарювання відшкодовує витрати на проведення експертизи (випробування) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п. 2, 5 Порядку відшкодування суб`єктом господарювання витрат, пов`язаних з проведенням експертизи (випробування) зразків продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1279 орган державного нагляду (контролю) в тижневий строк після ознайомлення суб`єкта господарювання з висновком експертизи, під час проведення якої встановлено факт порушення вимог законодавства, готує документи, що підтверджують витрати, пов`язані з проведенням експертизи, та надсилає їх суб`єкту господарювання. У разі відмови суб`єкта господарювання від відшкодування витрат органу державного нагляду (контролю), пов`язаних з проведенням експертизи, зазначені витрати стягуються у судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Тобто, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.06.2018 р. по справі №820/1203/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, зазначивши у п.п. 22-24 рішення наступне: "Суд знову зазначає, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (див. рішення у справі "Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії" від 19.12.1997 р., п. 37).

Відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії", заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 р.). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії", N N 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII).

Як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)"."

Зазначена правова позиція Європейського суду з прав людини дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін щодо доведення обставин, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Верховний Суд в постанові від 30.01.2019 р. у справі №803/3/18 підкреслив, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, приймаючи до уваги, що позивачем пред`явлена вимога щодо відшкодування шкоди, яка є самостійною позовною вимогою, колегія суддів приходить до висновку, що спір, який виник в межах даного позову не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо відшкодування матеріальних збитків внаслідок проведення експертизи зразків продукції, а тому має розглядатися в порядку господарського судочинства України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений невірний висновок про те, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №440/39/19 скасувати.

Прийняти постанову, якою закрити провадження по справі №440/39/19 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський м`ясний.ГОСТ" про відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Т.С. Перцова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 24.06.2019 року