Постанова

від 24.06.2019 по справі 826/2983/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2983/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Компанії "ІК Бетайлігунгсфервальтунгс АГ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Компанії "ІК Бетайлігунгсфервальтунгс АГ" до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Компанія "ІК Бетайлігунгсфервальтунгс АГ" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 29.12.2017 №РВ-8000110902017; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру в частині присвоєння коду цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90: 336:0001 , площею 0,8030 га, що розташована на вул. Лісничій, 58 (Жуків острів) у Голосіївському районі м. Києва, згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель": 07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 29.04.2004 рішенням Київської міської ради №232/1442 "Про оформлення права користування земельними ділянками" Акціонерному товариству "Нелгілін", у зв`язку з переходом права власності на майно (договір від 08.08.2002) за рахунок земель, відведених відповідно до розпорядження Київського міського голови від 12.04.2002 №2-МГ "Про надання Ірпінському управлінню меліоративних систем і водного господарства земельної ділянки для експлуатації та обслуговування насосної станції на вул. Лісничій, 58 (Жуків острів) в Голосіївському районі", надано на праві довгострокової оренди земельну ділянку площею 0,80 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд насосної станції на вул. Лісничій, 58 (Жуків острів ) у Голосіївському районі м. Києва.

На виконання цього рішення, згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 12.07.2004, було визначено межі даної земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру 8000000000:90:336:0001.

16.08.2005 на підставі рішення від 29.04.2004 №232/1442 між Київською міською радою та АТ "Нелгілін" укладено Договір оренди даної земельної ділянки строком на 15 років. Згідно з п.2.1 Договору об`єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:336:0001, розташована за адресою: вул. Ліснича, 58 (Жуків острів) у Голосіївському районі м. Києва, площею 8030 кв.м., цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд насосної станції. Згідно з актом приймання-передачі від 22.08.2005 дана земельна ділянка була прийнята орендарем АТ Нелгілін від орендодавця у своє володіння та користування.

11.02.2015 Компанія "ІК Бетайлігунгсфервальтунгс АГ" (позивач), на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу нежилих будівель, набула у приватну власність від АТ "Нелгілін" два об`єкти нерухомості, які знаходяться на даній земельній ділянці площею 8030 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:90:336:0001. Зокрема, нежилий будинок - комплекс відпочинку, реабілітації та спорту, розташований за адресою: м. Київ, вул. Ліснича, 58А, заг. пл. 2576,70 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 571826480000) та нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Ліснича, 58К, заг. пл. 375,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8694119), що підтверджується копіями відповідних договорів, які містяться в матеріалах справи.

Право приватної власності позивача на зазначені об`єкти нерухомості (нежилі будівлі), які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:336:0001, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією відповідних витягів від 11.02.2015, які містяться в матеріалах справи.

Право користування зазначеною земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:336:0001 у встановленому чинним законодавством порядку позивачем не оформлено та не зареєстровано, що підтверджується змістом позовної заяви та матеріалами справи.

15.12.2017 представництво Компанії звернулося до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в частині присвоєння коду цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:336:0001) згідно Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

29.12.2017 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві рішенням №РВ-8000110902017 відмовило Компанії у внесенні зазначених відомостей (змін до них) з наступної підстави: "Згідно п.1.4 Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 , КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Тип забудови, функціональне призначення нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, не відповідає запропонованому коду КВЦПЗ".

Вважаючи відмову Головного управління протиправною, з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 29.12.2017 № РВ-8000110902017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України , Законом України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 р. № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону № 3613-VI передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Повноваження державного кадастрового реєстратора визначено статтею 9 Закону України Про Державний земельний кадастр . Зокрема, частиною першою вказаної статті передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення) (ч. 6, 8 ст. 9 Закону № 3613-VI ).

За змістом положень ст.ст. 5 , 10 , 15 Закону №3613-VI земельна ділянка є одним із об`єктів ДЗК, відомості про яку, зокрема щодо її цільового призначення (категорію земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), а також інформація про документацію із землеустрою та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку, включаються до ДЗК.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначено Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 .

Відповідно до пп.10 п.24 Порядку №1051 відомості про земельну ділянку щодо її цільового призначення, які вносяться до ДЗК включають в себе: категорію земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України .

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону №3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до ДЗК:

а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

За змістом положень ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу .

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно з п. 12.1 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463, зміна коду класифікації видів цільового призначення земельної ділянки повинна здійснюватись на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст.186-1 Земельного кодексу України на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

За змістом положень ст. 26 Закону №3613-VI зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до ДЗК, зокрема до Поземельної книги, за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги, зокрема щодо цільового призначення земельної ділянки, заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Відповідно до п.4 Перехідних положень до Закону №3613-VI у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2013) у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:336:0001 - водогосподарських підприємств, тип власності - комунальна власність.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 29.04.2004 №232/1442 цільове призначення земельної ділянки, щодо внесення змін до відомостей про яку звернувся позивач (кадастровий номер 8000000000:90:336:0001), визначено - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд насосної станції на вул.Лісничій, 58 (Жуків острів) у Голосіївському районі м. Києва. Цим рішенням земельна ділянка була надана у користування на праві довгострокової оренди АТ Нелгілін .

Водночас, як вбачається з даного рішення, первісно ця земельна ділянка була відведена і надана на праві постійного користування Ірпінському управлінню меліоративних систем і водного господарства саме для експлуатації та обслуговування будівель і споруд насосної станції, розташованих на цій земельній ділянці.

Згідно з додатком В (обов`язковий) до ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки гідротехнічні споруди. Основні положення" будівлі насосних станцій відносяться до основних гідротехнічних споруд.

Відповідно до п. "в" ч.1 ст.58 ЗК України землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них належать до земель водного фонду.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:336:0001, яка була відведена для експлуатації та обслуговування будівель і споруд насосної станції, що підтверджується рішенням Київської міської ради від 29.09.2004 №232/1442, належить до земель водного фонду. Відомості про цільове призначення зазначеної земельної ділянки, які були взяті за основу при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем, відповідають виду цільового призначення, зафіксованому в рішенні органу місцевого самоврядування про надання цієї земельної ділянки у користування АТ Нелгілін , а отже є об`єктивними та достовірними, що і було вірно встановлено судом першої інстанції.

Положеннями Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (КВЦПЗ), визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі (п.1.2 КВЦПЗ).

Згідно з п. 1.4. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Тобто, як вбачається з Класифікації, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Відповідно, код КВЦПЗ складається з розділів, якими визначена категорія земель (секцій, позначених літерами, та визначеним кодом), та підрозділів, якими визначені види використання земель в межах певної категорії (позначених кодом відповідної категорії та порядковим номером в межах певної категорії).

Як вбачається з КВЦПЗ, код цільового призначення 07.01 - "для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", про присвоєння якого звернувся позивач, відноситься до секції Е з кодом 07 - землі рекреаційного призначення.

Проте, як зазначено вище, дана земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:336:0001 відноситься до земель водного фонду, види цільового використання яких згідно з КВЦПЗ визначено в секції І з кодом 10 - землі водного фонду.

За змістом ст.19 ЗК України землі рекреаційного призначення (пп. "ґ") та землі водного фонду (пп."є") відносяться до окремих категорій земель.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів зазначає, що присвоєння земельній ділянці коду цільового призначення 07.01 згідно з КВЦПЗ фактично призводить до зміни цільового призначення цієї ділянки, визначеного на час її формування та надання в користування рішенням Київської міської ради від 29.04.2004 №232/1442, оскільки зумовлює зміну категорії земель із водного фонду на землі рекреаційного призначення.

А зміна цільового призначення земельної ділянки потребує розробки проекту землеустрою, погодженого та затвердженого в порядку, встановленому ЗК України , який і є підставою для внесення змін до ДЗК, щодо яких звернувся позивач.

Матеріали справи свідчать про те, що затверджений рішенням уповноваженого органу проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення, при зверненні до ГУ Держгеокадастру із відповідною заявою позивачем не подавався.

Тобто, фактично має місце невідповідність поданих заявником документів вимогам законодавства, що відповідно до ч.6 ст.26 Закону №3613-VI є однією з передбачених законом підстав для відмови у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Компанії "ІК Бетайлігунгсфервальтунгс АГ"- залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.