Рішення

від 20.06.2019 по справі 910/4414/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2019Справа № 910/4414/19

За позовом Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) міста Києва" (м. Київ)

До 1. Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" (м. Харків)

2. Міністерства молоді та спорту України (м. Київ)

Про визнання недійсним договору та додаткової угоди до нього

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Шабаровський Б.В., Прокопова К.В.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація "Федерація тхеквондо (ВТФ) міста Києва" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України", Міністерства молоді та спорту України про визнання недійсним договору № 10/5 від 27.02.14. про співпрацю, укладеного між відповідачами, та додаткової угоди № 1 до нього.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи статей 203, 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.19. відкрито провадження у справі № 910/4414/19 та призначено підготовче засідання на 07.05.19.

02.05.19. та 03.05.19. відповідачами подано письмові відзиви на позовну заяву, в яких вони проти позову заперечують з підстав, викладених у відзивах. Крім того, відповідачем-1 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

07.05.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 23.05.19.

14.05.19. позивачем подано відповідь на відзиви.

23.05.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 06.06.19.

06.06.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.06.19.

18.06.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 20.06.19.

В судовому засіданні 20.06.19. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання 20.06.19. явку своїх повноважних представників не забезпечили.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.06.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

27.02.14. між Державною службою молоді та спорту України (Держмолодьспорт) (відповідно до Указу Президента України від 28.02.13. № 96/2013 Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади , яким постановлено утворити Міністерство освіти і науки України та Міністерство молоді та спорту України, реорганізувавши Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України та Державну службу молоді та спорту України) в особі Голови комісії з проведення реорганізації Державної служби молоді та спорту України Глущенка Сергія Вікторовича, який діє на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.13. № 167, та Всеукраїнська громадська організація Федерація тхеквондо (ВТФ) України (Спортивна федерація), в особі президента федерації Саманджиї Лесіка Ражденовича, який діє на підставі статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.04.1997 за № 847, було підписано Договір № 10/5 про співпрацю (далі - Договір).

Згідно з пунктом 6.1 вказаний Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і є чинним протягом терміну дії наданого Спортивній федерації статусу національної спортивної федерації.

Додатковою угодою № 1 від 23.03.18. до Договору № 10/5 про співпрацю від 27.02.14. викладено вказаний Договір в новій редакції.

Додаткова угода № 1 від 23.03.18. до Договору підписана між Міністерством молоді та спорту України в особі Міністра молоді та спорту України, який діє на підставі Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.14. № 220 (Міністерство) та Громадською організацією Федерація тхеквондо (ВТФ) України (Спортивна федерація) в особі президента федерації Саманджиї Лесіка Ражденовича, який діє на підставі статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.04.1997 за № 847, нова редакція статуту зареєстрована рішенням Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 15.06.17.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що оспорюваний договір про співпрацю та додаткова угода № 1 до нього є недійсними з огляду на недодержання однієї із вимог чинності правочину - відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка від імені відповідача-1 їх підписала.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови № 11 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом п. 2 Постанови № 9 від 06.11.09. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про громадські об`єднання громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Позивач і відповідач є суб`єктами спортивної діяльності зі статусом юридичних осіб.

Згідно з протоколом Звітно-виборчої конференції Федерації тхеквондно (ВТФ) України від 21.04.2001 р. було обрано Президентом Федерації Саманджия Лесіка Ражденовича строком на чотири роки та Президію ФТУ.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.14. у справі № 922/1424/14, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.15. та набрало законної сили, встановлено наступне.

Станом на 27 березня 2009 року (дата засідання Президії Федерації тхеквондо (ВТФ) України (далі - ФТУ) та прийняття нею рішення про скликання звітно-виборчої конференції) Президія як вищий орган керівництва ФТУ у своєму фактичному на той час складі не мала повноважень на скликання конференції та визначення норм представництва делегатів, що надалі призвело до грубих порушень з боку ФТУ і, як наслідок, прийняття ним незаконних рішень. Враховуючи те, що правовим висновком підтверджено порушення норм представництва на звітно-виборчу конференцію, що проводилась 08 квітня 2009 р., рішення щодо виборів Президента ФТУ, Президії, Ревізійної комісії є недійсним .

Здійснюючи свою діяльність відповідно до Статуту 2009 р., який не пройшов офіційну реєстрацію, ФТУ у спосіб, який не відповідає чинній редакції Статуту 2001 р., кілька разів змінював особовий склад Президії ФТУ і її кількісний склад. Зміна складу Президії після 2009 р. надалі призвела до того, що на засіданні Президії у складі, яка не відповідає матеріалам реєстраційної справи, 05 березня 2013 року було прийнято рішення щодо скликання звітно-виборчої асамблеї ФТУ, що відбулася пізніше 28 квітня 2013 року. Рішення, які були прийняті на цій асамблеї 28 квітня 2013 р. є недійсними, оскільки ця асамблея скликана президією, склад якої не відповідає матеріалам реєстраційної справи.

Крім цього в Статуті ФТУ взагалі не передбачено існування такого керівного органу, як асамблея. В Статуті ФТУ передбачено лише конференції: конференція делегатів і позачергова конференція . Відповідно до змісту Статуту (п.4.4.) Вищим керівним органом Федерації є Конференція її делегатів.

Враховуючи вищевикладене, суд визнав недійсними з моменту прийняття: рішення (акта) Федерації тхеквондо (ВТФ) України (код у ЄДРПОУ 25540401), оформлене (викладене) протоколом звітно-виборчої конференції Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 08 квітня 2009 р. щодо виборів Президента , ревізійної комісії, Президії, прийняття змін та доповнень до Статуту , затвердження звіту Президента; рішення (акта) Федерації тхеквондо (ВТФ) України (код у ЄДРПОУ 25540401), оформлене (викладене) протоколом звітно-виборчої асамблеї Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 28 квітня 2013 р. щодо виборів Президента, ревізійної комісії, Президії, Віце-президентів, прийняття змін до Статуту, затвердження звітів Ревізійної комісії та Президента.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.16. у справі № 922/3255/16, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.16. та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.17., та набрало законної сили, встановлено наступне.

03 липня 2015 року Федерацією тхеквондо (ВТФ) України було проведено позачергову конференцію делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, результати проведення якої оформлені протоколом позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, зокрема, було прийнято рішення щодо звіту президента Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання строком на 4 роки президента Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання віце-президентів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання президії Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання генерального секретаря Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання ревізійної комісії та щодо внесення змін до статуту Федерації тхеквондо (ВТФ) України .

Фактично із спливом повноважень керівництва федерації, обраного в 2001 році, конференцією федерації, як вищим керівним органом федерації, не було у визначений законом та статутом порядку та спосіб обраний новий склад керівництва федерації, зокрема, президента та президії, відтак ані президент, ані президія в її фактичному складі не мали права на скликання позачергової конференції та, відповідно, визначення норм представництва делегатів на позачергову конференцію делегатів 03 липня 2015 року, а отже й в цілому проведення та оформлення результатів проведення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України.

Таким чином, скликання, проведення та оформлення результатів позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України 03 липня 2015 року були здійснені не в порядку та спосіб, передбачений статутом відповідача в чинній редакції статуту 2001 року: з оскаржуваного протоколу взагалі неможливо встановити яким чином визначались норми представництва делегатів на позачергову конференцію, і, як наслідок, неможливо визначити правильність голосування за всі питання порядку денного позачергової конференції; з оскаржуваного протоколу не вбачається, що всі рішення, які були прийняті на конференції, прийняті особами, що мали на це відповідні повноваження; з оскаржуваного протоколу неможливо встановити, яка саме кількість делегатів представляла кожну обласну федерацію з присутніх на даній конференції; з оскаржуваного протоколу взагалі неможливо встановити відповідність кількості делегатів дійсно присутніх на конференції кількості, вказаній в протоколі, та наявність у них повноважень на участь в конференції.

Суд дійшов висновку, що всі рішення, прийняті на позачерговій конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України 03 липня 2015 року прийняті з порушенням встановленої статутом та законодавством процедури, а тому є недійсними з моменту їх прийняття, в зв`язку з чим суд визнав повністю недійсним рішення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 03 липня 2015 року, оформлене протоколом від 03 липня 2015 року та визнання повністю недійсними зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України (нову редакцію статуту), оформлені протоколом від 03 липня 2015 року.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрали законної сили та діють рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1724/14 та у справі № 922/32585/16, то встановлені ними факти мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Отже, повноваження керівництва, в тому числі і президента Громадської організації Федерація тхеквондо (ВТФ) України , обраного в 2001 році, закінчились ще в 2005 році і були відсутні у Саманджиї Лесіка Ражденовича в тому числі і на момент укладення оспорюваного правочину.

З огляду на зазначене суд знаходить обґрунтованими доводи позивача щодо недійсності договору № 10/5 від 27.02.14. про співпрацю, укладеного між Державною службою молоді та спорту України (ідентифікаційний код 37700501) та Всеукраїнською громадською організацією Федерація тхеквондо (ВТФ) України (ідентифікаційний код 25540401).

Оскільки судом встановлено недійсність Договору № 10/5 про співпрацю від 27.02.14., недійсною є додаткова угода до нього № 1 від 23.03.18., якою Договір № 10/5 про співпрацю від 27.02.14. викладено в новій редакції.

Посилання відповідача-1 на те, що під час розгляду справи № 922/445/18 Господарським судом Харківської області не було встановлено порушення порядку скликання та проведення конференції відповідача-1 від 10.06.17., на якій було прийнято, крім іншого, рішення про обрання Саманджия Л.Р. президентом Громадської організації Федерація тхеквондо (ВТФ) України , не відповідає дійсності, оскільки вказаним рішенням від 14.06.18. не досліджувалось питання правомірності рішення відповідача-1 від 10.06.17., а в позові було відмовлено з підстав того, що права позивача у вказаній справі - Громадської організації Дніпропетровська обласна Федерація тхеквондо (ВТФ) , на думку суду, не було порушено.

Відповідність чи невідповідність позивача певним кваліфікаційним вимогам, на чому наголошує відповідач-1, не є предметом даного спору в контексті встановлення правомірності чи неправомірності оспорюваних правочинів та наявності права звертатись з даним позовом до суду з підстав порушення прав позивача.

Щодо тверджень відповідача-2, в якості підстави для відмови в позові, про те, що наказ Держмолодьспорту від 29.12.12. № 5262, яким відповідачу-1 надано статус національної федерації, є чинним та не скасованим, суд звертає увагу Міністерства молоді та спорту України на наступне.

Пунктом 17 Положення про надання на конкурсних засадах спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 22 від 18.01.12., визначено, що розгляд питання про позбавлення спортивної федерації статусу національної може бути ініційовано в тому числі і Мінмолодьспортом.

Пунктом 15 вказаного положення унормовано, що Спортивна федерація може бути позбавлена статусу національної у разі виявлення недостовірної інформації в документах після надання статусу національної.

Судовими рішеннями ще в 2014-2017 роках встановлено прийняття відповідачем-1 недійсних рішень в 2009, 2013, 2015 роках щодо виборів Президентом Громадської організації Федерація тхеквондо (ВТФ) України Саманджиї Лесіка Ражденовича, прийняття змін та доповнень до Статуту , тощо.

При цьому інформацією в документах спортивної федерації є в тому числі і відомості про керівників і склад центральних статутних органів спортивної федерації та статут спортивної федерації.

Однак відповідачем-2 починаючи з 2014 року не вчинено жодних дій як з ініціювання розгляду питання про позбавлення спортивної федерації (відповідача-1) статусу національної так і з розірвання Договору про співпрацю, натомість в 2018 році підписано з відповідачем-1 додаткову угоду до Договору, якою Договір викладено в новій редакції.

Більш того, означених дій відповідачем-2 не вчинено і станом на день розгляду даної справи і прийняття рішення, коли Міністерству молоді та спорту України стало достеменно відомо про наявність відповідних судових рішень, якими визнано недійсними рішення відповідача-1 щодо, в тому числі, виборів Президентом Громадської організації Федерація тхеквондо (ВТФ) України Саманджиї Лесіка Ражденовича, прийняття змін та доповнень до Статуту Громадської організації Федерація тхеквондо (ВТФ) України .

Крім вказаного, Мінмолодьспорт в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує таконтролює їх виконання (ч. 8 Положення про Міністерство молоді та спорту України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.14. № 220).

Мінмолодьспорт для виконання покладених на нього завдань має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань (п. 2 ч. 6 Положення про Міністерство молоді та спорту України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.14. № 220).

В свою чергу пунктом 2.1.4 оспорюваного правочину визначено, що відповідач-2 приймає участь у звітно-виборних засіданнях Спортивної федерації в якості спостерігача.

Враховуючи викладене, з урахуванням ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , на яку посилається відповідач-2, недійсні рішення, прийняті відповідачем-1 в 2009, 2013, 2015 роках щодо виборів Президентом Громадської організації Федерація тхеквондо (ВТФ) України Саманджиї Лесіка Ражденовича, прийняття змін та доповнень до Статуту , були підставою для внесення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей, про які відповідач-2 не міг не знати станом по день розгляду даної справи та прийняття рішення, з огляду на що Міністерство молоді та спорту не може посилатись на такі недостовірні відомості у спорі.

З огляду на вищевикладене в сукупності, доводи відповідачів суд вважає такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Доводи відповідача-1 про те, що права позивача не порушено, з огляду на що слід відмовити в позові, судом не приймаються з наступних підстав.

Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21); кожен має право на повагу до його гідності (частина перша статті 28); права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55); однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 129).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Вимога додержувати справедливості закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Також слід вказати, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановлені обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, складовою частиною доступу до суду є право на виконання судового рішення, і виконання рішення слід вважати невід`ємною частиною справедливого судового розгляду в значенні статті 6 Конвенції (справа Кайсин проти України від 27.01.2001 року).

При цьому судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

За відсутності достатніх на те правових підстав при наявності недостовірної інформації в документах після надання статусу національної , відповідач-1 користувався статусом національної спортивної федерації тхеквондо з передбаченим Договором виключним правом представляти даний вид спорту у Міжнародній федерації тхеквондо ВТФ та міжнародних спортивних змаганнях, з виключним правом на організацію та проведення офіційних міжнародних та національних змагань на території Україні, створивши власні відокремлені підрозділи (у місті Києві в 2016 році).

Вказаним порушується реалізація прав спортсменів та спортивних федерацій тхеквондо, що негативно впливає на розвиток тхеквондо (ВТФ) як олімпійського виду спорту в Україні та порушує права, зокрема, позивача у сфері спорту в цілому.

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що спірний Договір та додаткова угода до нього впливають на права та законні інтереси позивача, за захистом яких останній правомірно звернувся до господарського суду.

Додатково суд звертає увагу позивача на те, що за наявності бездіяльності Міністерства молоді та спорту України щодо встановленого судовими рішеннями факту наявності у документах відповідача-1 недостовірної інформації після надання їй статусу національної, Громадська організація "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" в порядку п. 17 Положення про надання на конкурсних засадах спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 22 від 18.01.12., не позбавлена права ініціювати розгляд питання про позбавлення спортивної федерації статусу національної.

Відповідач-1 вказує, що строк позовної давності щодо вимоги позивача про визнання недійсним Договору про співпрацю № 10/5 від 27.02.14. сплив.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ). Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016 р. по справі №6-2469цс16.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007 р. Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

При цьому перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК) (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Тобто, у даному випадку встановлення моменту, коли у даному випадку позивач дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів пов`язується, насамперед, з тим коли про це дізналась Громадська організація "Федерація тхеквондо (ВТФ) міста Києва".

Господарським судом прийнято до уваги пояснення позивача про те, що про встановлення факту припинення в 2005 році повноважень керівних органів відповідача-1 йому стало відомо з постанов судів 2016, 2017 років. При цьому відповідачами доказів на спростування вказаного не надано.

Зі штампу відділу діловодства Господарського суду міста Києва на позовній заяві у справі № 910/4414/19 вбачається, що останній було подано 05.04.19., тобто, з дотриманням трирічного строку позовної давності.

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 10/5 від 27.02.14. про співпрацю, укладений між Державною службою молоді та спорту України (ідентифікаційний код 37700501) та Всеукраїнською громадською організацією Федерація тхеквондо (ВТФ) України (ідентифікаційний код 25540401).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 23.03.18. до договору № 10/5 від 27.02.14. про співпрацю, укладену між Міністерством молоді та спорту України (ідентифікаційний код 38649881) та Громадською організацією Федерація тхеквондо (ВТФ) України (ідентифікаційний код 25540401).

4. Стягнути з Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" (61003, м. Харків, Майдан Конституції, б. 1, Палац праці, під`їзд 5, поверх 2; ідентифікаційний код 25540401) на користь Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) міста Києва" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 17; ідентифікаційний код 37044808) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. судового збору.

5. Стягнути з Міністерства молоді та спорту України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, б. 42; ідентифікаційний код 38649881) на користь Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) міста Києва" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 17; ідентифікаційний код 37044808) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.06.19.

Суддя Т.М.Ващенко