Рішення

від 13.05.2019 по справі 911/1000/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. Справа № 911/1000/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БР-Транс

до фізичної особи-підприємця Суганяка Юрія Олександровича

про стягнення 47693,47 грн.

за участю представників сторін: не з`явились.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю БР-Транс (далі - позивач, ТОВ БР-Транс ) з позовом до фізичної особи-підприємця Суганяка Юрія Олександровича (далі - відповідач, ФОП Суганяк Ю.О.) про стягнення 47693,47 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором від 26.06.2017 № ДП 26/06 перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 13.05.2019.

В судове засідання 13.05.2019 представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином шляхом направлення копій ухвали на адреси сторін згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим слід зазначити, що відповідач не скористався наданим правом на подачу відзиву на позов, будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від сторін до суду не надійшло.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

26.06.2017 між ТОВ БР-Транс (перевізник) та ФОП Суганяком Юрієм Олександровичем (замовник) укладено договір № ДП 26/06 перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір № ДП 26/06).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.3. договору № ДП 26/06 останній визначає взаємовідносини між Замовником та Перевізником при організації і виконанні міських, міжміських і міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також порядок розрахунків за надані послуги та виконану роботу. Перевезення вантажів у міжнародному сполученні виконується у відповідності до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та інших діючих нормативно-правових актів України, що регулюють дані правовідносини.

Згідно з п. 2.1. договору № ДП 26/06 замовник зобов`язався, зокрема: до початку перевезення направити перевізнику факсом або листом заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом; забезпечити підготовку вантажу для завантаження і перевезення до моменту прибуття транспортного засобу під завантаження; забезпечити оформлення, товарно-транспортної та митної документації для безперешкодного проїзду через кордони держав на шляху транспортування вантажу та проходження митного, карантинного, екологічного контролю і здачі вантажу одержувачу своєчасно проводити оплату за виконану роботу та надані послуги по перевезенню вантажів.

За змістом п. 2.2. договору № ДП 26/06 перевізник взяв на себе зобов`язання, в тому числі: своєчасно подавати під завантаження технічно справні, повністю укомплектовані та придатні для безперешкодного перевезення заявленого вантажу автотранспортні засоби, які відповідають всім міжнародним вимогам для безперешкодного і безпечного руху по маршруту перевезення, а також мають можливість завантажитися та доставити вантаж у пункт призначення, вказаний у заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортним; забезпечити повну збереженість, якість і строки поставок вантажу після отримання його у відправника і до передачі вантажоодержувачу, вказаному у товарно-транспортній накладній.

Сторони домовились, що ставки за перевезення вантажу будуть встановлюватись конкретно в кожному випадку письмовою угодою (заявкою) сторін, що є невід`ємною частиною договору (п. 3.1. договору № ДП 26/06).

Пунктом 3.2. договору № ДП 26/06 обумовлено, що замовник здійснює оплату виконаних робіт та послуг на протязі 5 банківських днів з моменту отримання від перевізника належним чином оформлених оригіналів документів: акт виконаних робіт; рахунок; товарно-транспортна накладна, (СМR). Перевізник виставляє на адресу замовника рахунок на оплату робіт і послуг згідно погодженої сторонами заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом після досягнення сторонами згоди відносно всі: істотних умов конкретного перевезення.

Відповідно до п. 6.1. договору № ДП 26/06 термін дії цього договору встановлюється з 26.06.2017 до 31.12.2018 та продовжується до повного виконання сторонами зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було погоджено Заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 3 від 08.11.2017, якою обумовлено найменування перевізника, маршрут, найменування та вагу вантажу, марку і номер автомобіля, дату, пункт навантаження та розвантаження вантажу.

На виконання вказаної Заявки перевізником було здійснено міжнародне перевезення вантажу відповідача з місця завантаження на території України (м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл., Україна) до місця розвантаження (м. Бурса, Туреччина), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу № 018614.

15.11.2017 між сторонами підписано акт надання послуг № 15 на суму 47693,47 грн. за транспортні послуги по маршруту м. Переяслав-Хмельницький (Україна) - м. Бурса (Турція).

15.11.2017 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 436 на суму 47693,47 грн.

Оскільки, як стверджує позивач, відповідач не сплатив позивачу кошти за надані послуги, останній звернувся до відповідача з вимогою про оплату коштів за надані послуги з перевезення вантажу не пізніше семи днів з дня отримання вказаної вимоги. Направлення вимоги підтверджується долученими до позовної заяви копіями опису вкладення та чеку про відправлення від 25.03.2019.

У зв`язку з відсутністю належного реагування та надання відповіді на вказану вимогу з боку відповідача позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ФОП Суганяка Ю.О. 47693,47 грн. заборгованості за надані послуги.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору № ДП 26/06, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка дає право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується платити за перевезення вантажу встановлену плату.

В силу приписів ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу приписів ст. 929 ЦК України, ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , акт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними CMR), яка відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Поряд із цим, відповідно до ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт , перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону є міжнародні перевезення вантажів.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України , чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 Щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами склалися правовідносини з перевезення вантажу у міжнародному сполученні автомобільним транспортом, в якому позивач здійснив перевезення з території України в пункт призначення в Туреччині м. Бурса, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Конвенції остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як зазначалось судом вище, на підтвердження факту здійснення перевезення вантажу згідно договору № ДП 26/06 та Заявки на перевезення вантажу № 3 від 08.11.2017, позивачем надана CMR № 018614.

Таким чином враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, договору № ДП 26/06 та Заявки на перевезення вантажу № 3 від 08.11.2017, надана позивачем міжнародна товарно-транспортна накладна є належним та допустимим доказом надання перевізником послуг з міжнародного перевезення вантажу, зміст якої, зокрема, наявність відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаній CMR, дають суду підстави стверджувати про виконання перевізником обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу.

При цьому, як вбачається із наявної у матеріалах справи копії CMR, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з міжнародного перевезення вантажу з боку замовника відсутні.

Договором № ДП 26/06 обумовлено, що замовник здійснює оплату виконаних робіт та послуг на протязі 5 банківських днів з моменту отримання від перевізника належним чином оформлених оригіналів документів, які визначені в п. 3.2. договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем оригіналів документів, які визначені в п. 3.2. договору № ДП 26/06, суд позбавлений можливості достовірно встановити строк оплати, а отже вважає, що такий строк настає з моменту спливу семи днів з дня пред`явлення вимоги про оплату.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити спірну заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу, що підтверджується, зокрема, чеком про відправлення цінного листа із штрихкодовим ідентифікатором № 0840003570264.

Згідно відомостей з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором № 0840003570264 - станом на 31.03.2019 відправлення не вручене під час доставки: інші причини.

Таким чином, з урахуванням викладеного та виходячи з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, семиденний строк оплати спірної заборгованості сплинув 07.04.2019.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з перевезення вантажу згідно умов договору № ДП 26/06 та Заявки на перевезення вантажу № 3 від 08.11.2017, а відповідач в порушення умов договору не оплатив надані послуги та має перед позивачем заборгованість в сумі 47693,47 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, як і достатніх доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 47693,47 грн. боргу за послуги перевезення вантажу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Суганяка Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БР-Транс (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сікорського Михайла, буд. 8, кв. 11, код ЄДРПОУ 37517307) 47693 (сорок сім тисяч шістсот дев`яносто три) грн. 47 коп. заборгованості та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.06.2019.

Суддя О.В. Щоткін