Рішення

від 20.06.2019 по справі 910/5985/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2019Справа № 910/5985/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Борисова А.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Фізичної особи-підприємця Сиволобової Олени Леонідівни, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична Група Пріоритет , м. Київ

про стягнення 290 000,00 грн.

Представники:

від позивача: Сиволобова О.Л.;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Сиволобова Олена Леонідівна звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична Група Пріоритет про стягнення поворотної фінансової допомоги у розмірі 290 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно договору поворотної фінансової допомоги № 03/18 від 17.10.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, але із повідомленням (викликом) сторін, відповідно судове засідання призначено на 20.06.2019 р. (з урахуванням ухвали суду від 27.05.2019 р. про виправлення описки в даті судового засідання).

07.06.2019 р. до суду надійшов відзив відповідача, в якому ТзОВ Юридична Група Пріоритет проти позову не заперечує, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

У судове засідання 20.06.2019 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018 р. між Фізичною особою-підприємцем Сиволобовою Оленою Леонідівною ( надалі - позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична група Пріоритет (надалі - позичальник, відповідач) було укладено договір поворотної фінансової допомоги №03/18, відповідно до якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. договору, максимальна сума поворотної допомоги за цим договором становить 300 000,00 грн. У разі, якщо фактичний розмір допомоги, наданої позичальнику за цим договором, виявиться меншим, ніж це передбачено у п. 2.1., сумою допомоги вважатиметься фактично надана сума коштів.

Згідно п. 4.1 договору, строк допомоги становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника.

Відповідно до п. 9.1 договору, позикодавець має право вимагати дострокового повернення суми коштів, наданих позичальнику, письмово повідомивши останнього за 10 робочих днів, при цьому позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві, витребувану суму грошових коштів у зазначений в цьому договорі строк.

19.10.2018 р. позивачем відповідно до вищевказаного договору надано відповідачу фінансову допомогу у розмірі 290 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24, оригінал якого долучено до матеріалів справи.

19.03.2019 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. №3 про дострокове повернення фінансової допомоги протягом 10 робочих днів з дня отримання даної вимоги.

02.04.2019 р. відповідачем надано відповідь за вих. №10 на вказану вимогу, в якій заборгованість визнав у повному обсязі, проте зазначив, що у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем та відсутністю грошових коштів, немає можливості виконати умови договору та повернути суму поворотної фінансової допомоги.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Як встановлено судом, 17.10.2018 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 03/18, відповідно до якого позивачем надано відповідачу фінансову допомогу у розмірі 290 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 19.10.2018 р. та не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що позивач достроково звернувся до відповідача з вимогою №3 про дострокове повернення фінансової допомоги в строк протягом 10 робочих днів з дня отримання даної вимоги.

Проте, відповідач своїх зобов`язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 290 000,00 грн. не виконав, обґрунтовуючи скрутним фінансовим становищем, що підтверджується відповіддю за вих. №10 від 02.04.2019 р. на вимогу та відзивом на позовну заяву.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач своїх зобов`язань щодо повернення фінансової допомоги належним чином не виконав, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 290 000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 191, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Сиволобової Олени Леонідівни задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Пріоритет (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, б. 13, оф. 526; ідентифікаційний код 38892181) на користь Фізичної особи-підприємця Сиволобової Олени Леонідівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 290 000 (двісті дев`яносто тисяч) грн. 00 коп. та 4 350 (чотири тисячі триста п`ятдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 25.06.2019.

Суддя В.В. Бондарчук