Рішення

від 18.06.2019 по справі 914/804/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2019 Справа № 914/804/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка ПЛЮС» , м. Вінниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» , м. Городок Львівської області

про стягнення 249 161 грн. 56 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

за участю секретаря Іванів Н.С.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Процесуальні дії у справі:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» про стягнення заборгованості в розмірі 249 161 грн. 56 коп., з яких: 220 921 грн. 34 коп. - основного боргу, 5 343 грн. 08 коп. - інфляційних нарахувань, 1 761 грн. 32 коп. - 3% річних та 21 135 грн. 82 коп. - пені (за договором на виготовлення та поставку продукції №20171025-01 від 25.10.2017 року).

Ухвалою суду від 25.04.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.05.2019 р.; повідомлено учасників справи, що їх явка в судове засідання не є обов`язковою; встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

20.05.2019 р. від позивача на адресу суду надійшла заява, у якій позивач повідомляє суд, що станом на 15.05.2019 р. сума заявленого до стягнення боргу в розмірі 249 161,56 грн. відповідачем не погашена, та просить задоволити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.05.2019 р., у зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання (станом на дату судового засідання повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 25 . 04.2019 р. до суду не повернулося), розгляд справи по суті відкладено на 18.06.2019 р. Повідомлено учасників справи, що їх явка в судове засідання не є обов`язковою.

05.06.2019 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив від 03.06.2019 р. на позовну заяву, в якому зазначено, що ним оплачено частину основного боргу, заявленого позивачем в розмірі 220 921,34 грн., а саме 16.05.2019 р. погашено 60 921,34 грн. та 31.05.2019 р. погашено 80 000,00 грн. (платіжні доручення №1373 від 16.05.2019 р. та №1551 від 31.05.2019 р. додаються). Щодо заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3% та інфляційних втрат, то в тій частині позов відповідач вважає безпідставним та таким що не підлягає задоволенню.

Сторони своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалися, ухвалами суду явка сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, визначених ч.4 ст.252 ГПК України, а також беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання 18.06.2019 р. судом обов`язковою не визнавалася, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Також, після судового засідання 18.06.2019 р. від позивача на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог №23 від 12.06.2019 р.(зареєстровано в сиситемі діловодство суду 18.06.2019 р. о 16:36 год.), в якій зазначено, що відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 140 921,34 грн., згідно платіжних доручень №1373 від 16.05.2019 р. та №1551 від 31.05.2019 р., і станом на 12.06.2019 р. непогашеним залишився основний борг в розмірі 80 000,00 грн. Відтак позивач просить стягнути, з врахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені (згідно доданих до позовної заяви розрахунків) заборгованість в розмірі 108 240,22 грн.

Щодо вказаної заяви, то суд звертає увагу що вона надійшла після прийняття рішення у справі(всутпної та резолютивної частини), а відтак вказана заява судом до уваги не береться.

Позиція позивача:

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач на виконання умов договору №20171025-01 на виготовлення та поставку продукції від 25.10.2017 р., поставив згідно товарно-транспортної накладної №Р3365 від 06.12.2018 р. на склад відповідача Товар - гофролоток 1л. Галіція, у кількості 47 943шт., на загальну суму 220 921 грн. 34 коп. Відповідач у встановлений п. 4.2. договору строк за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за видатковою накладною №3365 від 06.12.2018 р., строк оплати якої настав 06.01.2019 р., на загальну суму 220 921 грн. 34 коп. З метою вирішення спору в досудовому порядку позивач надіслав відповідачу претензію №9 від 15.02.2019 р., з вимогою сплатити без зволікань суму простроченого грошового зобов`язання за договором №20171025-01 від 25.10.2017 р., що згідно видаткової накладної №3365 від 06.12.2018 р. складає 220 921 грн. 34 коп., проте відповіді на претензію відповідач не надав (докази вручення відповідачу претензії додаються). За неналежне виконання договірних зобов`язань та прострочення платежу за видатковою накладною №3365 від 06.12.2018 р., позивач нарахував відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України та на підставі п. 8.5 договору 5 343 грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 1 761 грн. 32 коп. - 3% річних та 21 135 грн. 82 коп. - пені.

Позиція відповідача:

Відповідач у відзиві від 03.06.2019 р. на позовну заяву зазначив, що ТзОВ «Галіція-Трейд» оплачено частину основного боргу, заявленого позивачем в розмірі 220 921,34 грн., а саме 16.05.2019 р. згідно платіжного доручення №1373 погашено 60 921,34 грн., та 31.05.2019 р. згідно платіжного доручення №1551 погашено 80 000,00 грн. Проти наявності решти суми основної заборгованості в розмірі 80 000,00 грн., яка виникла за видатковою накладною №3365 від 06.12.2018 р., відповідач не заперечив. Проте, щодо заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3% та інфляційних втрат, то в цій частині позов відповідач вважає безпідставним, оскільки видаткова накладна, на яку посилається позивач, виставлена на підставі договору №20171025 від 25.10.2017 р., який сторонами не було підписано, тому і порушення строку виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару не було, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог відповідач просить відмовити.

Обставини встановлені судом:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка ПЛЮС» , як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» , як покупцем, 25.10.2017 року укладено договір №20171025-01 на виготовлення та поставку продукції, відповідно до умов якого: (п. 1.1) постачальник (позивач) зобов`язався виготовити та поставити покупцю (відповідачу) продукцію одним замовленням або окремими партіями відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснювати оплату продукції на умовах визначених договором; (п. 1.2) під продукцією розуміється гофротара; (п. 1.3) назва продукції, що підлягає поставці, її часткове співвідношення (асортимент, найменування, номенклатура) та ціна визначаються специфікацією, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціни на продукцію, що поставляється за цим договором, є вільними відпускними і вказуються у Специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Базовою умовою поставки продукції за договором є DАР- склад покупця: м. Городок, Львівська обл., вул. Львівська 274а, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року (п. 3.1).

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язуються надати на кожну партію продукції, яка замовлена покупцем, рахунок фактуру, 2 примірники видаткової накладної (один з яких повертається постачальнику), товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість продукції. Підпис покупця із зазначенням посади та прізвища особи, відповідальної за прийняття продукції на примірнику видаткової накладної, яка підлягає поверненню постачальнику свідчить про отримання покупцем повного пакету супроводжуючих документів на продукцію.

Датою поставки (передачі) продукції у власність покупця є дата, зазначена в накладній на відпуск продукції (кожної окремої партії продукції) (п. 3.9 договору). Продукція вважається поставленою постачальником та переданою у власність покупця на умовах DАР з моменту передачі Продукції перевізнику або безпосередньо покупцю, що підтверджується підписом покупця у ТТН або видатковій накладній і не потребує підписання між Сторонами цього договору будь-яких актів приймання-передачі продукції у власність.

Позивач факт відвантаження продукції (гофролоток 1 л Галіція) з доставкою його до пункту розвантаження, що за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, 274 А, підтверджує товарно-транспортною накладною №Р3365 від 06.12.2018 р., яка підписана повноважною особою вантажоодержувача, та факт отримання відповідачем продукції підтверджує підписаною повноважними особами та скріплену печатками сторін без жодних зауважень видатковою накладною №3365 від 06.12.2018 р. на суму 220 921,34 грн.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що строк оплати кожної партії продукції складає 30 (тридцять) календарних днів від дати отримання покупцем продукції на підставі видаткової накладної. Пунктом 4.3 договору визначено, що датою оплати по договору є день надходження суми платежу за даним договором на поточний рахунок постачальника.

Вимога про оплату продукції може бути оформлена у вигляді платіжної вимоги-доручення або претензії про оплату суми боргу. Зазначені документи вважаються врученими покупцю і в тому випадку, якщо поштове відправлення повернулось на адресу Постачальник закінченням терміну зберігання (п. 2.9 договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2018 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловить наміру припинити його дію, він вважається продовженим на тих самих умовах терміном ще на один рік (п. 11.1). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 11.3 договору).

Оскільки відповідач у встановлений п. 4.2. договору строк за отриману видатковою накладною №3365 від 06.12.2018 р. продукцію не розрахувався, у нього виникла заборгованість, строк оплати якої настав 06.01.2019 р., на загальну суму 220 921 грн. 34 коп.

В матеріалах справи наявна претензія №9 від 15.02.2019 р., якою позивач вимагав у відповідача сплатити без зволікань суму простроченого грошового зобов`язання за договором №20171025-01 від 25.10.2017 р., що згідно видаткової накладної №3365 від 06.12.2018 р. складає 220 921 грн. 34 коп., проте відповіді на претензію відповідач не надав (докази вручення відповідачу 26.02.2019 р. претензії додаються).

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором по своєчасній оплаті продукції, відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 220 921 грн. 34 коп. - основного боргу, 5 343 грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 1 761 грн. 32 коп. - 3% річних та 21 135 грн. 82 коп. - пені.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» ).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву наявність заборгованості перед позивачем, яка станом на дату подання позову до суду складала 220 921,31 грн. визнав, що також підтверджено наявними у справі видатковою та товарно-транспортною накладними. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості в розмірі 220 921,34 грн. є обґрунтованою.

Проте як встановлено судом відповідач в процесі розгляду справи оплатив позивачу частину основного боргу на загальну суму 140 921 грн. 34 коп., що підтверджується доданими до відзиву на позовну заяву платіжним дорученням №1373 від 16.05.2019 р. на суму 60921,34 грн. та платіжним дорученням №1551 від 31.05.2019 р. на суму 80 000,00 грн. Отже після подання позову до суду, відповідачем погашено частину основного боргу в сумі 140 921 грн. 34 коп. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 140 921 грн. 34 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

Отже, основний борг відповідача перед позивачем, який є не оплаченим, не заперечується відповідачем та підлягає стягненню, складає 80 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГУ України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що у випадку порушення зобов`язання; що виникає з цього Договору (надалі іменується "порушення Договору"), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Пунктом 8.5 договору встановлено, що за порушення строків оплати (грошового зобов`язання) покупець за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням індексу інфляцій за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України); пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день такого прострочення, а також 3% річних за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України).

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку процентів річних за прострочення сплати боргу, здійсненого позивачем за період з 06.01.2019 р. по 12.04.2019 р. складають 1 761 грн. 35 коп., та стягнення інфляційних втрат, які відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем за період з січень 2019 р. по березень 2019 р. складають 5 343 грн. 08 коп., то перевіривши правильність їх нарахування, суд дійшов висновку, що дані суми розраховані відповідно до ст. 625 ЦК України, і позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими.

В частині позовних вимог про стягнення пені, яка відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем за період з 06.01.2019 р. по 12.04.2019 р., складає 21 135 грн. 82 коп., то перевіривши правильність її нарахування, суд дійшов висновку, що дана сума розрахована у відповідності з пунктом 8.5 договору, і позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими.

Щодо викладених у відзиві на позовну заяву доводів відповідача щодо безпідставності заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3% та інфляційних втрат, то такі судом до уваги не беруться, оскільки між сторонами було укладено договір №20171025-01 від 25.10.2017 р. Відповідач не надав суду доказів існування укладеного між сторонами іншого договору №20171025 від 25.10.2017 р. чи доказів що поставка продукції 06.12.2018 р. на загальну суму 220 921,34 грн. була здійснена на підставі видаткової накладної №3365 від 06.12.2018 р. поза межами укладеного між сторонами договору №20171025-01 від 25.10.2017 р.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 108 210 грн. 22 коп., з яких: 80 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 21 135 грн. 82 коп. - пені, 1 761 грн. 32 коп. - 3% річних, 5 343 грн. 08 коп. - інфляційних нарахувань. В частині позовних вимог про стягнення 140 921 грн. 34 коп. основного боргу провадження підлягає закриттю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за подання позову до суду покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, і складає 1 623 грн. 60 коп.

Також, враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 140 921 грн. 34 коп., з якої сума судового збору складає 2 113 грн. 82 коп., та стосовно судового збору в розмірі 00 грн. 03 коп. (який внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом), сплаченого позивачем платіжним дорученням №12294 від 12.04.2019 р.(зарахований до спеціального державного бюджету України, згідно виписки суду від 17.04.2019 р.), то у відповідності до п.1, п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» дані суми судового збору можуть бути повернуті за клопотанням особи яка його сплатила ухвалою суду.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з усього вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 207, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 252, 327 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, буд. 274 А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 38169055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка ПЛЮС» (21032, м. Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40123732) 80 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 21 135 грн. 82 коп. - пені, 1 761 грн. 32 коп. - 3% річних, 5 343 грн. 08 коп. - інфляційних нарахувань та 1 623 грн. 60 коп. - судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 140 921 грн. 34 коп. основного боргу - провадження у справі закрити.

4. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 24.06.2019 р.

Суддя Морозюк А.Я.