Рішення

від 20.06.2019 по справі 918/116/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/116/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 1 555 968 грн. 99 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Орел С.С.;

від відповідача: Педич Д.П.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 2 072 726 грн. 09 коп., з яких 1 445 200 грн. 66 коп. сума основного боргу, пені у сумі 195 533 грн. 34 коп., 3% річних в сумі 93 663 грн. 47 коп., інфляційні втрати в сумі 338 328 грн. 62 коп. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 27.10.2016 року № 3841/1617-БО-28 постачання природного газу.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.03.2019 року.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року розгляд справи відкладено у підготовчому засіданні на 02.04.2019 року та продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року розгляд справи відкладено у підготовчому засіданні на 23.04.2019 року.

03.04.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній повідомив, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по м. Здолбунів по встановлених тарифах, підприємство існує лише з діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період, збиток підприємства на 31 грудня 2018 становить 12,703 млн. грн.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 відповідачем відкрито розподільчі рахунки із спеціальним режимом з яких безпосередньо банком здійснюються оплати за використаний природний газ.

За таких обставин, відповідач вважає, що ним не було допущено порушення зобов`язання за договором постачання природного газу від 27.10.2016 року № 3841/1617-БО-28, оскільки кошти розподіляються безпосередньо банком від їх надходження.

Крім цього, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 "Про затвердження Положення про накладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" обов`язок передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 01.11.2018 за таких умов: надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 01.01.2021 з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ.

Зазначає також, що 10.10.2017 відповідач направив позивачу вказаний вище графік по Договору постачання природного газу від 27.10.2016 № 3841/1617-БО-28, згідно якого погашення зобов`язання передбачено до 31.12.2020 року. За таких обставин, відповідач вважає, що ним не було допущено порушення договору щодо виконання зобов`язання.

Також, відповідач з 13.06.2017 року перебуває в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", та зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які вказують на те, що вимушені дії відповідача завдали збитки позивачу, а тому суд може із врахуванням стану Підприємства зменшити неустойку у формі пені до 99% .

Також відповідачем додано до відзиву графік погашення заборгованості за підписом директора Підприємства по зобов`язанням за договором постачання природного газу від 27.10.2016 року № 3841/1617-БО-28, що є предметом спору у даній справі та докази його відправлення позивачу.

Враховуючи зазначене, відповідач просив в стягненні основного боргу, 3% річних, індексу інфляції та пені відмовити. У разі відхилення судом графіка погашення заборгованості по вказаному зобов`язанню, розмір нарахованої неустойки у формі пені зменшити на 99%.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/116/19 на 30 днів - до 27 травня 2019 року включно та відкладено розгляд справи на 13.05.2019 року.

07.05.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив зі змісту якої вбачається, що графік погашення заборгованості за спожитий природний газ є однією із сукупності умов для виконання НАК "Нафтогаз України" свого обов`язку щодо постачання природного газу; наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо); графік погашення заборгованості є своєрідною гарантією для отримання природного газу у необхідному обсязі (для отримання номінацій). Окрім того, із доданого відповідачем графіку вбачається, що такий графік затверджений лише з органом місцевого самоврядування, без будь-якого погодження із НАК "Нафтогаз України". Також зазначено те, що такий графік погашення заборгованості не може прийматися до уваги cудом також і з тих підстав, що у відповідності до умов п.11.3 Договору №3841/1617-БО-28 від 27.10.2016 року: "усі зміни і доповнення до цього договору оформлюється письмово та підписуються уповноваженими представниками Сторін". Така умова Договору також кореспондується із положеннями ч.1 ст.654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Будь-яких додаткових угод з приводу зміни строків та порядку розрахунку до Договору №3841/1617-БО-28 від 27.10.2016 року між сторонами не укладалося.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач достатніми доказами не довів суду наявність підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами Договору, в розумінні ч. 1 ст. 233 ГК України. Крім того, саме клопотання про зменшення заявлених позивачем до стягнення сум, які підлягають до застосування у разі порушення договірного зобов`язання, свідчить про визнання відповідачем факту порушення ним умов Договору.

Позивач також вказує, що включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, в даному випадку не впливає на спірні правовідносини у справі №918/116/19, оскільки станом на день звернення до суду сума основного боргу не була сплачена.

Відтак, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

10.05.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про долучення додаткових доказів, а саме сплати заборгованості в розмірі 589 000,00грн.

Від позивача через відділ канцелярії 13.05.2019 року надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 856 200,66 грн. - основного боргу 195 533,34 грн. - пені, 108 423,10 - грн. 3% річних та 395 811,89 грн. - інфляційних нарахувань, всього 1 555 968,99 грн. Крім того, просить суд стягнути з відповідача судовий збір та повернути з державного бюджету судовий збір в розмірі переплаченої суми.

Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Крім того, як вбачається з відповіді на відзив, позивачем було змінено найменування, а саме: з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Ухвалою суду від 13.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/116/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019 року.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року розгляд справи відкладено у підсумковому засіданні на 18.06.2019 року.

14 червня 2019 року від представника відповідача надійшла заява про долучення додаткових доказів, а саме сплати основного боргу в розмірі 266 200,66 грн.

Крім того, представник відповідача в даній заяві просить суд визнати причини неподання доказів про сплату за спожитий природний газ поважними та встановити додатковий строк, для подання доказів із сплати за спожитий газ, до ухвалення рішення суду по суті спору з огляду на те, що вказані кошти були оплачені відповідачем після закриття підготовчого провадження у справі, а тому з об`єктивних причин не міг подати докази про сплату до вказаного судом терміну.

Приймаючи до уваги подані представником відповідача документи у якості доказів, суд вирішив визнати причини неподання доказів про сплату за спожитий природний газ поважними і прийняти їх до розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Проте, вирішуючи питання щодо можливості прийняття поданих відповідачем доказів, суд врахував також положення ч. 1 ст. 2 ГПК України, згідно із якими завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тому, з метою повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи, а також враховуючи, що подані платіжні доручення підтверджують зменшення суми основного боргу, який був сплачений після закриття підготовчого засідання, суд в силу вимог ч. 5 ст. 80 ГПК України визнав поважними причини не подання таких доказів у визначений законом строк на стадії підготовчого провадження.

В судовому засіданні 18.06.2019 року оголошено перерву до 20.06.2019 року.

20 червня 2019 року від представника відповідача надійшли пояснення зі змісту яких вбачається, що станом на 19.06.2019 року сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 590 000,00 грн.

У судовому засіданні 20.06.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві з урахуванням відповіді на відзив та додаткових письмових пояснень.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

27 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (далі - Споживач, відповідач) укладено договір №3841/1617-БО-28 постачання природного газу, за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (далі - Договір; а.с. 22-30).

В подальшому 31.10.2016 року, 22.11.2016 року, 30.12.2016 року, 23.01.2017 року та 31.03.2017 року сторони Договору уклали додаткові угоди №1-5 (а.с. 31-36).

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями).

Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 810,0 тис. куб. метрів(п. 2.1. Договору).

Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 12,0 тис. куб. метрів (згідно додаткової угоди №5 до Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 5 916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.п. 5.2., 5.4. договору).

Ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором з 01 листопада 2016 року становить 6 819,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 363,80 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ- 8 182,80 грн. (згідно додаткової угоди №1 до Договору).

Ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором з 01 грудня 2016 року становить 7 148,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 429,60 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ- 8 577,60 грн. (згідно додаткової угоди №2 до Договору).

Ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором з 23 грудня 2016 року становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%). До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ- 5 930,40 грн. (згідно додаткової угоди №3 до Договору).

Ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (20%). До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ- 9 488,64 грн. (згідно додаткової угоди №5 до Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. п. 8.1, 8.2. Договору).

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (згідно додаткової угоди №5 від 31.03.2017 року до Договору).

Вказаний Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору Постачальник передав Споживачу у власність природний газ на загальну суму 4 887 254,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року на суму 472 423 грн. 37 коп., актом приймання-передачі від 30.11.2016 року на суму 1 006 140 грн. 72 коп., актом приймання-передачі від 31.12.2016 року на суму 1 059 832 грню 93 коп., актом приймання-передачі від 31.01.2017 року на суму 944 149 грн. 33 коп., актом приймання-передачі від 28.02.2017 року на суму 849 565 грн. 38 коп., актом приймання-передачі від 31.03.2017 року на суму 538 575 грн. 20 коп., актом приймання-передачі від 30.04.2017 року на суму 6 698 грн. 98 коп., актом приймання-передачі від 31.05.2017 року на суму 9 868 грн. 19 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками Підприємства та Товариства без зауважень та заперечень (а.с. 37-43).

Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором на момент звернення з позовом складала 1 445 200,66 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором поставки природного газу, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 1 445 200,66 грн. основного боргу, 195 533,34 грн. - пені, 93 663,47 грн. - 3% річних та 338 328,62 грн. - інфляційних втрат згідно долученого розрахунку (а.с. 15-21).

13.05.2019 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач зменшує суму основного боргу в зв`язку з частковим погашенням та просить стягнути з відповідача 856 200,66 грн. - основного боргу, пеню залишає такою самою в розмірі 195 533,34 грн., однак збільшує позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, а саме 108 423,10 - грн. 3% річних та 395 811,89 грн. - інфляційних нарахувань, всього 1 555 968,99 грн. згідно долученого розрахунку (а.с. 224-230).

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням договору постачання природного газу щодо своєчасної сплати поставленого газу, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", тощо.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 25.02.2019, про що свідчить відмітка відділу канцелярії Господарського суду Рівненської області.

Судом встановлено, що 19.04.2019 року відповідачем сплачена заборгованість на загальну суму 589 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2639 та №894 від 19.04.2019 року (а.с.214). Також, 17.05.2019 року платіжним дорученням №1025, 20.05.2019 року платіжним дорученням № 1026, 23.05.2019 року платіжним дорученням № 1033, 31.05.2019 року платіжним дорученням № 160811, 31.05.2019 року платіжним дорученням № 1113, 31.05.2019 року платіжним дорученням № 1025 здійснено оплату основної заборгованості на суму 266 200,66 грн. (т. 2, а.с.6-8), тобто після пред`явлення позову про стягнення заборгованості, відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 855 200,66 грн. Факт проведеної часткової оплати позивач не заперечує.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем добровільно сплачено частину основної заборгованість, провадження в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 855 200,66 грн. підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Однак, доказів оплати основної заборгованості в сумі 590 000,00 грн. відповідач суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення 590 000,00 грн. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. п. 8.1, 8.2. Договору).

Згідно додаткової угоди №5 від 31.03.2017 року до Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що відповідач допустив порушення строків оплати поставленого згідно Договору природного газу, відтак повинен нести відповідальність за порушення зобов`язання передбачену Законом та Договором.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач, керуючись пунктом 8.2. Договору, нараховано відповідачу пеню в сумі 195 533,34 грн.

Судом перевірено наданий розрахунок пені та визнано його арифметично правильним.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідач у відзиві просив суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню на 99% із врахуванням майнового стану відповідача, та те, що заборгованість за природний газ, отриманий відповідачем від позивача виникла через несплату споживачами заборгованості за використану теплову енергію, різницю в тарифах серед населення, організаціям, установам, що фінансуються з Державного та місцевих бюджетів, і які із Державного бюджету відповідачу не відшкодовані, часткове виконання зобов`язання зі сплати боргу відповідачем до прийняття рішення у справі - оплату основної заборгованості та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із заборгованістю, а також із врахуванням специфіки діяльності відповідача, яка є збитковою.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %. При цьому суд враховує те, що на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідачем була частково погашена. Позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ.

В обґрунтування поданої заяви про зменшення розміру пені відповідач також зазначає про скрутне матеріальне становище відповідача, оскільки Підприємство існує лише за кошти від діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період.

За таких обставин, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 195 533,34 грн., та стягнути її в сумі 97 766,67 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 97 766,67 грн. слід відмовити.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував відповідачу передбачені ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних в сумі 108 423,10 грн. та 395 811,89 грн. інфляційних втрат.

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних, визнано його правильним та обгрунтованим.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 108 423,10 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, встановив, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 386 887,22 грн., при заявленому 395 811,89 грн. Таким чином, до стягненню підлягають інфляційні нарахування в розмірі 386 887,22 грн.; у стягненні з відповідача 8 924,67 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Посилання представника відповідача на той факт, що останнє є підприємством комунальної форми власності та існує лише з діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період, та те, що кошти що надходять від населення розподіляються безпосередньо банком після їх надходження, не приймаються судом до уваги, оскільки не звільняють відповідача від прийнятих на себе зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого за Договором природного газу, які, як встановлено судом, порушувались.

Крім того, з приводу посилання відповідача на графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року №187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 листопада 2018 р. за таких умов: укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства; відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2017р. природний газ з урахуванням сум оформлених та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 10, ст. 482; 2003 р., № 44, ст. 2309), за усіма укладеними з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ; або станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівень розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій) з урахуванням суми нарахованих та не профінансованих пільг і субсидій згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 10, ст. 482; 2003 р., № 44, ст. 2309), за усіма укладеними з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків; або наявність укладеного договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором в рамках реалізації Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"; або надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення (про який було зазначено вище) передбачає постачання природного газу на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням:

виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору);

виробникам теплової енергії, які фінансуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення приміщень житлового фонду та гуртожитків, які належать їм на праві власності або на інших речових правах;

виробникам теплової енергії, які фінансуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету, що використовують природний газ з метою опалення службових та виробничих приміщень, які належать їм на праві власності або на інших речових правах;

виробникам теплової енергії - об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативам, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення приміщень, які належать їм на праві власності або на інших речових правах; виробникам теплової енергії, що використовують природний газ для виробництва електричної енергії.

На підставі положень вказаної Постанови суд дійшов висновку, що наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а графік погашення заборгованості є своєрідною гарантією для отримання природного газу у необхідному обсязі.

Окрім того, із доданого відповідачем графіку вбачається, що такий графік затверджений лише органом місцевого самоврядування, без погодження зі сторони НАК "Нафтогаз України".

Враховуючи все вищевикладене, оскільки будь-яких додаткових угод з приводу зміни строків та порядку розрахунку до Договору №3841/1617-БО-28 від 27.10.2016 року між сторонами не укладалося, суд дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання та повинен понести правові наслідки визначені Договором та Законом. Таким чином, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ не відповідають обставинам справи та не приймаються судом.

Щодо перебування відповідача по справі у реєстрі підприємств, що беруть участь у врегулювання заборгованості то слід зазначити те, що включення відповідача до вищевказаного реєстру в даному випадку не впливає на спірні правовідносини у справі №918/116/19 тому, що станом на день звернення до суду сума основного боргу не була сплачена, а тому покликання відповідача на перебування у реєстрі підприємств, що беруть участь у врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" як на підставу для відмови у позові є безпідставними.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 590 000,00 грн. - основного боргу, 97 766,67 гр. - пені, 108 423,10 грн. - 3% річних та 386 887,22 грн. - інфляційних втрат підлягають до задоволення. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 97 766,67 грн. та 8 924,67 грн. - інфляційних втрат слід відмовити.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 855 200,66 грн. основного боргу слід закрити.

Частиною 4 статті 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Зважаючи, що у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 855 200,66 грн. провадження у справі №918/116/19 підлягає закриттю, позивач вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з державного бюджету судового збору у сумі, пропорційній до розміру основного боргу, що існував на момент звернення до суду, на підставі ч.1 п.5 ст.7 ЗУ "Про судовий збір", а саме - 11 744,37 грн. В той же час, на момент прийняття рішення у справі позивач з клопотанням про повернення судового збору у вказаному розмірі не звертався.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та покладається на відповідача в сумі 19 212,66 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 237- 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради - задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 855 200 (вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч двісті) грн. 66 коп. основного боргу - закрити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шкільна, 40 А, ЄДРПОУ 30032055) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) 590 000 (п`ятсот дев`яносто тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 97 766 (дев`яносто сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 67 коп. - пені, 108 423 (сто вісім тисяч чотириста двадцять три) грн. 10 коп. - 3% річних, 386 887 (триста вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 22 коп. - інфляційних втрат та 19 212 (дев`ятнадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 66 коп. - судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 97 766 (дев`яносто сім тисяч сімсот шістдесят шість) 67 коп. та 8 924 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 67 коп. інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2019 року.

Суддя Романюк Ю.Г.