Рішення

від 21.06.2019 по справі 920/492/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2019 Справа № 920/492/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут

до відповідача - Державного професійно-технічного навчального закладу Лебединське вище професійне училище лісового господарства ,

про стягнення 359046 грн 14 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач 20.05.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 319495 грн 16 коп. основного боргу, 7667 грн 88 коп. інфляційних збитків, 2462 грн 67 коп. 3 % річних, 29420 грн 43 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 31.01.2019 договору № 41ЕВ407-307-19 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі - Договір).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивачем відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено, що є порушенням п. 4.2.1 Договору, а тому зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, інфляційних збитків, 3% річних та пені.

Відповідачем до суду було надано клопотання від 11.06.2019, в якому відповідач зазначає, що визнає суму боргу в розмірі 319495 грн 16 коп. та просить суд задовольнити позов в частині стягнення боргу, а також звільнити відповідача від сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки неможливість своєчасної оплати спожитого природного газу пов`язана виключно із проведенням публічних торгів.

Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, дослідивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

31.01.2019 між сторонами було укладено договір № 41ЕВ407-307-19 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією Договору (а.с.15-18).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався передати у власність відповідачу у 2019 році природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та у порядку, що визначені Договором.

Згідно з п. 2.9.1 - 2.9.4 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі.

В січні 2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 319495 грн 16 коп. Вищезазначений факт підтверджується наявним в матеріалах справи, підписаним сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін актом № СМ389000802 від 31.01.2019 приймання-передачі природного газу по Договору (а.с.19).

Відповідачем факт отримання природного газу на вказану суму визнається.

Крім того, між сторонами 11.02.2019 було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому сторони підтвердили зазначену вище заборгованість відповідача перед позивачем за січень 2019 року (а.с.21).

Відповідно до п. 4.2.2 Договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання.

Однак за січень 2019 року відповідач у строки, які передбачені Договором, а саме до 10.02.2019 включно, не сплатив позивачу 319495 грн 16 коп., а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами доведено, що між сторонами виникли господарські відносини - сторони уклали Договір, яким передбачено обов`язок позивача поставити природний газ, а відповідача прийняти газ та сплатити за нього. Позивачем обов`язок з поставки газу виконаний. Відповідачем зустрічне зобов`язання по оплаті газу не виконано у строки, які встановлені Договором. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача.

Щодо основної суми боргу в розмірі 319495 грн 17 коп.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права. Враховуючи доведеність факту заборгованості відповідача перед позивачем по Договору та визнання відповідачем боргу на суму 319495 грн 16 коп. (січень 2019 року), то заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2462 грн 67 коп. та 7667 грн 88 коп. інфляційних збитків (період з 11.02.2019 по 16.05.2019).

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та те, що судом встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, то з 11.02.2019 у позивача виникло право для нарахування 3% річних та інфляційних збитків.

Позивачем у позовній заяві зазначено розрахунок 3% річних та інфляційних збитків (а.с.6).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 2462 грн 67 коп. та 7667 грн 88 коп. інфляційних збитків (період з 11.02.2019 по 16.05.2019).

Щодо стягнення з відповідача 29420 грн 43 коп. пені (період з 11.02.2019 по 16.05.2019).

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем у позовній заяві зазначено розрахунок пені (а.с.6).

Враховуючи вищезазначене положення Договору та встановлений судом період прострочення, суд дійшов висновку, що з 11.02.2019 у позивача виникло право для нарахування пені.

Суд, здійснив перерахунок пені за вищезазначений період, дійшов висновку, що пеня позивачем розрахована вірно, право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 29420 грн 43 коп. пені (період з 11.02.2019 по 16.05.2019) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про звільнення від штрафних санкцій, то суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки воно є необґрунтованим та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, відповідно до ст.ст. 73-74 ГПК України.

Щодо судового збору в розмірі 1762 грн.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 5385 грн 69 коп. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 2882 від 16.05.2019 (а.с.11).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, то витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 5385 грн 69 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут до Державного професійно-технічного навчального закладу Лебединське вище професійне училище лісового господарства про стягнення 359046 грн 14 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу Лебединське вище професійне училище лісового господарства (вул. 19 Серпня, буд. 61, м. Лебедин, Сумська область, 42200, код 02547346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут (вул. Береста, 21, м. Суми, 40000, код 39586236) 319495 грн 16 коп. основного боргу, 7667 грн 88 коп. інфляційних збитків, 2462 грн 67 коп. 3 % річних, 29420 грн 43 коп. пені, 5385 грн 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут - наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повні реквізити сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут (вул. береста, 21, м. Суми, 40000, код 39586236).

Відповідач - Державний професійно-технічний навчальний заклад Лебединське вище професійне училище лісового господарства (вул. 19 Серпня, буд. 61, м. Лебедин, Сумська область, 42200, код 02547346).

Повне судове рішення складено 25.06.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко