Ухвала

від 21.06.2019 по справі 921/375/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21 червня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/375/19

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянувши Заяву № 27 від 07.06.2019 (№ 462 від 18.06.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю Доброцем , 58009, м. Чернівці, вул. Миколаївська, буд.36-Н, ідентифікаційний код: 39314414

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс інвест", 47631, Тернопільська область, смт.Козлів, вул. Зарудка,1В , ідентифікаційний код: 34653281

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс інвест" (ідентифікаційний код: 34653281, 47631, Тернопільська область, смт.Козлів, вул. Зарудка,1В) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Доброцем , (ідентифікаційний код: 39314414 58009, м. Чернівці, вул. Миколаївська, буд.36-Н) суми боргу в розмірі 46000 грн. 00коп. та 192 грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору.

ВСТАНОВИВ:

18.06.2019року через канцелярію Господарського суду Тернопільської області поштовим зв`язком надійшла Заява Товариства з обмеженою відповідальністю Доброцем , 58009, м. Чернівці, вул. Миколаївська, буд.36-Н, ідентифікаційний код: 39314414 № 27 від 07.06.2019 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс інвест", 47631, Тернопільська область, смт.Козлів, вул. Зарудка,1В , ідентифікаційний код: 34653281 про видачу судового наказу.

Із поданої заявником до суду заяви про видачу судового наказу вбачається, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Доброцем , 58009, м. Чернівці, вул. Миколаївська, буд.36-Н ґрунтуються на укладеному між ним та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс інвест", 47631, Тернопільська область, смт.Козлів, вул. Зарудка,1В Договорі купівлі-продажу № 000001506 від 14.06.2018 року (надалі - Договір).

Відповідно до п.п.1.1. Договору Продавець зобов"язався протягом строку дії договору передати у власність Покупцю будівельні матеріали в асортименті, відповідно до специфікації, окремими партіями згідно замовлень на оплату, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар на умовах визначених договором.

Пунктом 5.1. договору купівлі-продажу № 000001506 сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється на умовах після оплати впродовж 21 календарного дня (з дати відвантаження товару) в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця.

Заявник зазначає, що 11.10.2018 року ТОВ "Доброцем" отримало від ПАТ "Подільський цемент" цемент ПЦ ІІ/А-Ш-400 навал в кількості 25,89т.- накладна пропуск № 0080668966000010. На підставі накладної № 1680 від 12.10.2018 ТОВ "Агропродсервіс інвест" отримало від ТОВ "Доброцем" вищевказаний товар в кількості 25,89т. на суму 49 708,80 грн.

Проте у встановлені договором купівлі-продажу № 000001506 строки не розрахувався, внаслідок чого за ТОВ "Агропродсервіс інвест" рахується заборгованість в сумі 46000,00грн.

З метою досудового врегулювання спору заявником було направлено на адресу боржника претензію № 87 від 28.11.2018 року та вимогу № 51 від 23.04.2019 року про погашення заборгованості. які боржникам залишені без виконання.

Оскільки, боржник неналежним чином виконав умови вищевказаного Договору, заявник скористався правом звернення до суду із заявою про видачу наказу на стягнення з боржника 46000 грн. 00 коп. суми заборгованості та 192 грн. 10 коп. судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Частиною 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст.ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Так, вимоги заявника ґрунтуються на факті поставки ним боржнику на підставі накладної № 1680 від 12.10.2018 цементу ПЦ ІІ/А-Ш-400 навал в кількості 25,89т. на суму 49 708,80 грн.

Однак, із накладної № 1680 від 12.10.2018 не вбачається, що така укладена на виконання договору купівлі-продажу № 000001506 від 14.06.2018 року, що свідчить про наявність спору між сторонами.

Разом з тим слід зазначити, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження, суд не розглядає обґрунтованість вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності порушення його права.

Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).

Так у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника, в т. ч. у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність без спірності вимог (що є обов`язковим критерієм при здійсненні наказного провадження), а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушенням вимог ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу про стягнення 46000 грн 00коп. боргу, та судового збору за видачу судового наказу в розмірі 192,10 грн слід відмовити, оскільки заявником документально не підтверджено належними і допустимими доказами факт поставки товару по договору купівлі-продажу № 000001506 від 14.06.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 20, 150 - 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Доброцем , 58009, м. Чернівці, вул. Миколаївська, буд.36-Н, ідентифікаційний код: 39314414 у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс інвест", 47631, Тернопільська область, смт.Козлів, вул. Зарудка,1В , ідентифікаційний код: 34653281 - 46 000 грн 00коп. боргу та 192 грн 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Копію ухвали направити сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

За приписами п.1 ч.1 ст. 255 ГПК України ухвала про відмову у видачі судового наказу підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалу підписано 25 червня 2019 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя А.М. Сидорук