Рішення

від 25.06.2019 по справі 927/356/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/356/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМК",

код ЄДРПОУ 37095522,

вул. Архітектора Вербицького, 1, м. Київ, 02091

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферма Ольвія",

код ЄДРПОУ 42374190

вул. Богдана Хмельницького, 9, с. Косачівка, Козелецький район, Чернігівська область, 17010,

предмет спору: про стягнення 102592,78 грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМК" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферма Ольвія" про стягнення 102592,78грн, а саме: 84187,90грн основного боргу, 6404,88 грн пені та 12000 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №20/12-18 від 20 грудня 2018 року.

У поданій позовній заяві позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, в зв"язку з її малозначністю.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини - протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі, копію відзиву та копії доданих до нього документів надіслати позивачу, а докази надсилання надати суду; позивачу протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов надано право подати до суду відповідь на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу, докази надсилання надати суду; відповідачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив надати суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу, докази надсилання надати суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата, до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалою суду відповідачем є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №927/356/19 та встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Від сторін заяв та клопотань не надійшло, відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав .

Як передбачено ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст.3 та ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

20 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т М К" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ОЛЬВІЯ" (Покупець) укладено Договір поставки №20/12-18 (далі за текстом - договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати Покупцю у визначений цим Договором строк у відповідності до замовлень Покупця м`ясну продукцію - надалі Товар , а Покупець зобов`язується приймати Товар та здійснювати оплату за нього у повному обсязі на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, найменування і загальний асортимент Товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються за згодою Сторін та вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору та складаються на підставі Замовлень Покупця.

В п.1.3. договору зазначено, що кількість і асортимент поставки кожної окремої партії Товару зазначається у видатковій накладній, яка складається на підставі Замовлення Покупця.

Відповідно до п. 3.11. Договору приймання товару за якістю та кількістю відбувається покупцем в момент підписання видаткової накладної на поставку товару у присутності представників сторін.

В п. 4.1. договору зазначено, що ціна Товару, що являється предметом купівлі-продажу є договірною і формується у відповідності до прайс-листа Продавця та зазначається у видатковій накладній, яка супроводжує поставку конкретної партії товару, і є невід`ємною частиною даного Договору.

Пункт 4.4 передбачає, що Покупець здійснює оплату за Товар на підставі видаткової накладної або виставленого рахунку-фактури в безготівковій формі шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 10 календарних днів з дати приймання Товару.

Згідно з умовами п. 5.1.1. Договору, Постачальник зобов`язаний поставляти Товар Покупцю у відповідності до умов цього Договору, згідно зробленого Покупцем Замовлення, яке узгоджується обома Сторонами.

Крім того п. 5.1.3. передбачено, що Постачальник має право вимагати від Покупця оплати за поставлений Товар у відповідності до п. 4.4. даного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець прийняв Товар, що підтверджується підписанням Сторонами відповідних видаткових накладних, а саме:

1).Видаткова накладна №201491 від 26 грудня 2018 року на суму 20 724,00 грн. з ПДВ.

2).Видаткова накладна № 201502 від 28 грудня 2018 року на суму 27 977,40 грн. з ПДВ.

3). Видаткова накладна № 201504 від 29 грудня 2018 року, на суму 17 097,30 грн, і ПДВ.

4). Видаткова накладна № 200008 від 02 січня 2019 року на суму 16 579,20 грн. з ПДВ.

5). Видаткова накладна № 200027 від 09 січня 2019 року на суму 25 905,00 грн. з ПДВ.

6). Видаткова накладна № 200039 від 10 січня 2019 року на суму 25 905,00 грн. з ПДВ.

Отже, загалом за період дії Договору поставки відповідачеві було поставлено м`ясну продукцію на загальну суму 134 187 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ.

Відповідач ТОВ "Ферма Ольвія" перерахував частину коштів у сумі 50000,00грн.за поставлену продукцію, що вбачається із наданих суду копій платіжних доручень № 138 від 22.12.2019 на суму 20000,00грн. та №113 від 31.01.2019 на суму 30000,00грн, а також із наданої копії реєстру банківських документів щодо надходження грошових коштів, тобто відповідач частково здійснив оплату за поставлену продукцію.

Згідно з п.5.2.2.Договору Покупець зобов`язаний прийняти і розрахуватися за поставлений Товар у відповідності до п. 4.4. даного Договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений позивачем товар у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем по поставці товару (з урахуванням часткової оплати в розмірі 50000,00грн.) в сумі 84187,90грн.

Відповідно до п.11.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019р.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір поставки №20/12-18 від 20.12.2018 є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Станом на день подачі позову відповідач заборгованість у сумі 84187,90 грн не сплатив.

Положення ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцеві товару.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару на суму 134187,90грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Проте, суд зазначає, що під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді відповідач будь-яких доказів оплати вартості отриманого товару в повному обсязі, а також доказів, які спростовують наявність боргу в сумі 84187,90грн, до матеріалів справи не надав, а отже не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань стосовно оплати отриманого товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 84187грн. 90 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Пунктом 6.2 Договору поставки сторонами обумовлено, що у разі прострочення оплати за партію товару, покупець зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до дня повного погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з поданим розрахунком позивачем відповідачу нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару у сумі 6404,88грн.

Окрім цього, позивачем в позові заявлено до стягнення штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

В обґрунтування, позовних вимог в цій частині позивач зазначає, що п. 6.2. Договору поставки передбачено, що у разі якщо порушення терміну оплати Товару перевищує 5 (п`ять) банківських днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 3 000,00 гривень за кожну несвоєчасно оплачену партію Товару.

Відповідно до поданого розрахунку позивачем заявлено до стягнення 12000,00грн. штрафу.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, приходить до висновку, що позивачем здійснено вірно нарахування пені та штрафу та позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6404,88грн і штрафу в сумі 12000,00грн. є правомірними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти, зміст позовних вимог та положення договору поставки №20/12-18 від 20 грудня 2018 року, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 84187,90грн. основного боргу, 6404,88грн. пені та 12000,00грн, що виникли внаслідок того, що відповідач не виконав свої зобов`язання, визначені умовами вищезазначеного договору, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 46, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ОЛЬВІЯ" (вул. Богдана Хмельницького, б.9, с. Косачівка, Козелецькой район, Чернігівська область, 17010, ідентифікаційний код 42374190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМК" (вул. Архітектора Вербицького, б. 1, м. Київ, 02091,ідентифікаційний код 37095522) 84187,90 грн основного боргу, 6404,88 грн - пені та 12000,00 грн штрафу.

3. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ОЛЬВІЯ" (вул. Богдана Хмельницького, б.9, с. Косачівка, Козелецькой район, Чернігівська область, 17010, ідентифікаційний код 42374190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМК" (вул. Архітектора Вербицького, б. 1, м. Київ, 02091,ідентифікаційний код 37095522) 1921,00 грн судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 25 червня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя підпис С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/