Постанова

від 24.06.2019 по справі 542/1884/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2019 року

Київ

справа №542/1884/17

адміністративне провадження №К/9901/54551/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,

на ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року (суддя-доповідач: Стрельченко Т.Г.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (суддя-доповідач: Сіренко О.І, судді: Перцова Т.С., Любчич Л.В.)

у справі № 542/1884/17

за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,

до Новосанжарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

про визнання протиправною і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 19 жовтня 2017 року № 542/9/17. Підставою позову стало те, що державний виконавець Новосанжарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 55107128 з порушенням пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України від 2 червня 2016 року Про виконавче провадження . Насправді судове рішення не було виконане в повному обсязі.

У березні 2018 року представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про відмову від позову та вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме: просив витрати на професійну правничу допомогу і сплачений судовий збір стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району в загальному розмірі 7572,30 грн.

Заява мотивована тим, що постановою державного виконавця Новосанжарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 5 лютого 2018 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 55107128 від 28 листопада 2017 року.

Новосанжарський районний суд Полтавської області ухвалою від 21 березня 2018 року заяву про закриття провадження у справі та розподіл судових витрат задовольнив частково. Провадження у цій справі закрив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Новосанжарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь ОСОБА_2 640 грн. судових витрат у вигляді сплаченого судового збору. В іншій частині - відмовив.

Відмовляючи в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази сплати позивачем представнику вказаних коштів, зокрема актів прийому-передачі виконаних робіт, що є підтвердженням обсягу виконаних робіт.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року - без змін.

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю, ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог заяви. Скаржник посилається на порушення судами норм процесуального і матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що договір про надання правової допомоги був укладений ще до початку відкриття провадження у справі, тож номер справи взагалі ще не існував, а в довідках-розрахунках наявний детальний опис робіт, виконаних адвокатом в рамках даної справи, що підтверджує надання правової допомоги саме в цій справі. Отже, надання правової допомоги, її межі, обсяги і вартість підтверджені належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні заявлених вимог у касаційній скарзі на рішення судів попередніх інстанцій.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом восьмим частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

При подачі заяви про відмову у позові, у позивача відпали підстави для захисту свого порушеного права в суді, які існували на дату подання позовної заяви, тому судами попередніх інстанцій вірно закрито провадження у справі.

Згідно з частино першою статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами пункту другого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України , яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката надав наступні документи: договір про надання правової допомоги № 101 від 1 грудня 2017 року; довідка-розрахунок № 101 від 6 грудня 2017 року про витрачений час та розмір коштів, що підлягає виплаті за виконану роботу та квитанцією № 101 від 6 грудня 2017 року на оплату послуг; довідка-розрахунок № 107 від 7 лютого 2018 року про витрачений час та розмір коштів, що підлягає виплаті за виконану роботу та квитанцією № 107 від 7 лютого 2018 року на оплату послуг; довідка-розрахунок № 120 від 20 лютого 2018 року про витрачений час та розмір коштів, що підлягає виплаті за виконану роботу та квитанцією № 120 від 20 лютого 2018 року на оплату послуг.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, вказані документи не містять в собі номеру справи, тому не можливо встановити в якій саме адміністративній справі адвокат надавав правову допомогу позивачу, а також підтверджують оплату не ідентифікованих послуг правової допомоги.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що наявні матеріали, не доводять факту понесення позивачем витрат за складання документів саме в справі № 542/1884/17.

Верховний Суд відхиляє всі аргументи представника позивача в касаційній скарзі про те, що в справі наявні достатні належні докази понесених витрат на правову допомогу, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Частиною четвертою статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Натомість, скаржник у своїй касаційній скарзі як на підстави для касаційного оскарження посилається лише на невірну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій приймаючи свої рішення не допустили фундаментальних порушень щодо застосування норм матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 169, 298, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н.М. Мартинюк

Судді А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко