Постанова

від 25.06.2019 по справі 826/3963/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 червня 2019 року

справа №826/3963/18

адміністративне провадження №К/9901/12194/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.)

у справі №826/3963/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Планет

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ Планета" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, одночасно заявив клопотанням про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з відсутністю фінансування.

12 листопада 2018 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору у розмірі 9821,22 грн.

12 листопада 2018 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду у задоволенні клопотання податкового органу про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Головним управлінням ДФС у м. Києві до Шостого апеляційного адміністративного суду, на виконання вимоги ухвали суду від 12 листопада 2018 року, подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтоване відсутністю можливості сплатити судовий збір.

31 січня 2019 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі частини четвертої статті 169, частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

28 лютого 2019 року відповідачем вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року та одночасно заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2019 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк десять днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для зазначення інших підстав поновлення пропущеного строку та надання доказів сплати судового збору.

На виконання вимог зазначеної ухвали відповідач 25 березня 2019 року подав до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків, яке обґрунтоване тим, що у податкового органу кошти для сплати судового збору відсутні, а виконання ухвали суду апеляційної інстанції потребує додаткового часу. Також зазначено про те, що ДКСУ заблоковано рахунки ДФСУ у зв`язку з безспірним списанням коштів.

27 березня 2019 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

02 травня 2019 року податковим органом подана касаційна скарга до Верховного Суду на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, у якій відповідач (скаржник у справі), із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Позивачем наданий відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство заперечує проти доводів податкового органу, просить залишити ухвалу апеляційного суду без змін.

10 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали від 15 травня 2019 року, справу №826/3963/18 витребувано з суду першої інстанції.

13 червня 2019 року справа №826/3963/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на вчасне подання апеляційної скарги вперше, проте її повернення судом з підстав несплати ним судового збору.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі №826/3963/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер