Постанова

від 25.06.2019 по справі 485/1675/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.06.19

22-ц/812/1035/19

Справа № 485/1675/18 Суддя першої інстанції Квєтка І.А.

Провадження № 22-ц/812/1035/19 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Категорія - 57

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 червня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем - Горенко Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 квітня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Квєтка І.А., в залі судового засідання м. Снігурівка, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ИНВЕСТ (далі - ТОВ АВТО ИНВЕСТ ) про розірвання договору та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ АВТО ИНВЕСТ , в якому просив розірвати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0175\17833615 від 01 жовтня 2018 року, укладений між ним та відповідачем по справі та стягнути з останнього на його користь 146 611 грн. 60 коп., що складається із суми сплаченого авансу та витрат банківської установи за переказ коштів.

Доводи позовної заяви обґрунтовував тим, що 01 жовтня 2018 року між ним та відповідачем укладено Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0175\17833615, згідно з яким сторони зобов`язались у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу (надалі - Основний договір) автомобіля марки Hyundai, модель Tucson, 2014 року випуску, на умовах Попереднього договору.

Відповідно до п. 1.6 Попереднього договору, ТОВ АВТО ИНВЕСТ зобов`язалося передати майно йому у власність, а він зобов`язався прийняти майно та оплатити його вартість у сукупності 145 160 грн. Зазначив, що відповідно до п. 1.5 договору, сторони зобов`язалися укласти основний договір 01 жовтня 2018 року, за умови повного виконання покупцем п. 2.1 цього Попереднього договору, тобто здійснення оплати авансу відповідачу за автомобіль в сумі 145 160 грн., що дорівнює його повній вартості. Між тим, в порушення умов Попереднього договору, ТОВ АВТО ИНВЕСТ , отримавши грошові кошти у визначеному розмірі, не повідомив про дату укладення Основного договору та автомобіль йому не передав.

Посилаючись на положення Закону України Про захист прав споживачів , згідно з якими він має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим, просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив із того, що за умовами попереднього договору кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року, тобто термін для укладення основного договору, який визначено сторонами, на день розгляду справи не закінчився. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що на день розгляду справи продавець необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору у визначений сторонами термін чи допустив порушення визначені ст.10 Закону України Про захист прав споживачів .

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , оскаржив його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, де посилаючись на порушення норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що відповідно до договору 01 жовтня 2018 року на рахунок ТОВ АВТО ИНВЕСТ ним було перераховано передоплату за вищевказаний автомобіль у розмірі 145 600 грн., що дорівнює його повній вартості. Відповідно до п. 1.5 він та відповідач зобов`язані були укласти Основний договір теж 01 жовтня 2018 року, тому як сума передплати дорівнює повній вартості автомобіля. Отже, ТОВ АВТО ИНВЕСТ повинен був максимум до 06 жовтня 2018 року придбати автомобіль на себе, а потім продати його, але відповідач 01 жовтня 2018 року Основний договір не уклав та письмово не повідомив його про конкретну дату, час та місце укладання Основного договору.

Відповідно до п. 1.6 попереднього договору автомобіль повинен був йому переданий в момент повної сплати його вартості, тобто 01 жовтня 2018 року.

Суд не звернув уваги на той факт, що ТОВ АВТО ИНВЕСТ не спростувало його доводи про те, що відповідач повідомив йому, що нібито придбав для нього автомобіль. Між тим коли він заплати гроші 01 жовтня 2018 року повідомив, що передати його не має змоги, посилаючись на поломку бортового комп`ютера, з пропозицією доставити транспортний засіб до м. Миколаєва за власний рахунок, хоча конкретно ні дату, ні адресу не вказав, потім, посилаючись на відсутність представника офіційного дилера виробника автомобіля для оформлення відповідної страховки, а потім взагалі перестав відповідати на телефонні дзвінки.

Між тим, за думкою скаржника, районний суд не звернув уваги на зазначені обставини.

Відповідач правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає не в повній мірі.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено районним судом, 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони, який є покупцем, та ТОВ АВТО ИНВЕСТ , яке є продавцем, було укладено Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0175\17833615, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися 01 жовтня 2018 року укласти договір купівлі-продажу автомобіля марки Hyundai , модель Tucson , 2014 року випуску.

Зазначений автомобіль продавець зобов`язався придбати у третіх осіб для відчуження покупцеві, крім того ідентифікаційною ознакою автомобіля є чорний колір, комплектація 2,0 АТ Express (п.1.2 Договору).

У п. 1.5 договору сторони визначили, що вони зобов`язуються укласти Основний договір 01 жовтня 2018 року за умови виконання п. 2.1 Попереднього договору.

В абзаці другому п. 1.5 передбачено, що якщо на зазначену дату майно (транспортний засіб) не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. У такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року.

За п. 2.1 Попереднього договору на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення Основного договору в момент укладення цього Попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 145 160 грн., а продавець своїм підписом під Цим попереднім договором підтверджує отримання таких коштів.

Зазначена сума розцінюється сторонами як аванс за Основним договором, а при оформленні Основного договору вартість майна, що підлягає сплаті покупцем, буде зменшена на суму, сплачену за цим Попереднім договором, згідно п. 1.5 ( п. 2.2 Попереднього договору).

01 жовтня 2018 року позивачем ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ АВТО ИНВЕСТ було сплачено 145 160 грн., що підтверджується квитанцією № 17833615, у графі: призначення платежу якої вказано, що це - сплата згідно попереднього договору купівлі-продажу т/з № 0175 від 01 жовтня 2018 року (а.с.12). Крім того, позивачем були понесені витрати за обслуговування переказу грошових коштів в сумі 1 451,60 грн., що підтверджується квитанцією № 17833616 (а.с.11).

До теперішнього часу основний договір купівлі-продажу не укладений.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами ч. 1 ст. 627, 629 ЦК України згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами Попереднього договору, а саме між позивачем та відповідачем, виник спір щодо можливості укладення Основного договору в майбутньому. Позиція позивача свідчить про те, що він не бажає його укладати, оскільки недобросовісна поведінка відповідача, зокрема, не укладення Основаного договору в день сплати коштів, твердження відповідача про наявність транспортного засобу і неодноразові обіцянки надати його позивачу, вигадані причини щодо неможливості передачі визначеного умовами договору автомобіля, блокування відомих засобів мобільного зв`язку, свідчать про те, що відповідач не приступив до виконання зобов`язання і викликають сумніви щодо можливості укладення Основного договору.

Відповідно до умов Попереднього договору від 01 жовтня 2018 року, позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 145 160 грн., які сторони визначили як аванс.

За приписами ст.ст. 570-571 ЦК України у разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися. Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що укладання основного договору між сторонами в майбутньому неможливо, оскільки позивач втратив довіру до відповідача, наполягає на поверненні сплачених ним коштів. За таких обставин укладений між сторонами Попередній договір підлягає припиненню шляхом розірвання цього договору, а сплачені позивачем кошти в сумі 145 160 грн. підлягають поверненню, з огляду на те, що користування відповідачем коштами, які сплатив позивач як аванс, є безпідставним.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 1 451 грн. 60 коп. за послуги банківської установи - ПАТ ПУМБ щодо обслуговування банківської операції при переказі позивачем суми авансу на рахунок відповідача 01 жовтня 2018 року, не підлягають задоволенню, оскільки це оплата послуг банку не пов`язана з вирішенням спору по суті.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, при вирішенні спору районний суд неправильно застосував норми матеріального права, а відтак відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України потребує вирішення питання щодо розподілу витрат судового збору. Згідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основною діяльністю відповідача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, тобто на нього поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів . За таких обставин позивач відповідно до положень ч. 3 ст. 22 зазначеного Закону, як споживач, звільнений від сплати судового збору, а тому виплати щодо сплати судового збору при зверненні з позовом до суду першої інстанції в розмірі 1 451 грн. 60 коп. та за подачу апеляційної скарги відповідно 2 177 грн. 40 коп., а всього 3 629 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 квітня 2019 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Розірвати попередній договір № 0175\17833615, укладений в м. Дніпро 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО ИНВЕСТ .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ИНВЕСТ яке знаходиться за адресою: м. Дніпро проспект Дмитра Яворницького, буд. № 107А, офіс 407, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42470360, на користь ОСОБА_1 , проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , сплачений аванс в розмірі 145 160 (сто сорок п`ять тисяч сто шістдесят) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ИНВЕСТ яке знаходиться за адресою: м. Дніпро проспект Дмитра Яворницького, буд. № 107А, офіс 407, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42470360, в дохід держави в особі Управління казначейства у м. Миколаєві, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв пр. Центральний, буд. № 97, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37992781 судовий збір у розмірі 3 629 ( три тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Л.М. Прокопчук

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови складено 25 червня 2019 року.