Рішення

від 21.06.2019 по справі 510/831/19

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/831/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.06.2019 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про народження позивача; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія заяви позивача від 11.09.2015р. про прийняття спадщини за заповітом; копія заповіту від 07.09.2006р., оформленого на ім`я позивача; копія сертифікату серії НОМЕР_1 від 10.02.2000р. на право на земельну частку (пай) розміром 3,48 в умовних кадастрових гектарах, оформленого на ім`я ОСОБА_3 ; копія розпорядження Ренійської районної державної адміністрації від 05.03.2015р. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі гр. ОСОБА_2 ; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 09.02.2015р.; копії кадастрових планів земельних ділянок; копії Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.04.2019р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі був призначений спадкоємцем за заповітом свого батька - ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 належало майно:

на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.11.2014р. - земельна ділянка площею 3,3514 га, із кадастровим номером НОМЕР_2 , розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (вулиця №7-10, ділянка №19 (за межами населеного пункту), виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.11.2014р. - земельна ділянка площею 0,1600 га, із кадастровим номером НОМЕР_3 , розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив №26, ділянка № НОМЕР_4 (за межами населеного пункту), виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На випадок смерті ОСОБА_2 розпорядився належним йому майном, 07.09.2006р. склав заповіт на ім`я позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за заповітом. Про це свідчить його заява від 11.09.2015р. про прийняття спадщини, подана нотаріусу. Проте, незважаючи на своєчасне звернення позивача за прийняттям спадщини, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в нього відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідач у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформив позивач.

У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки, про що 20.04.2019р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідні нотаріусу документи позивач надати не може у зв`язку із тим, що батько за життя не встиг оформити правовстановлюючі документи. Він оформив всю належну технічну документацію, земельні ділянки були зареєстровані, їм було присвоєно кадастрові номери, внесено до Державного земельного кадастру, однак, кінцевий правовстановлюючий документ не виданий.

Згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі правовстановлюючого документу нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

Отже, після смерті ОСОБА_2 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_2 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначив позивач, після смерті ОСОБА_2 у нього були відсутні правовстановлюючі документи на спадкові земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину юридично, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у подачі ним заяви про прийняття спадщини, його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій технічних документів на земельні ділянки, документів із землеустрою, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно подав заяву про прийняття спадщини, прийняв її за заповітом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233-1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 13.01.2000р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

земельну ділянку площею 3,3514 га, із кадастровим номером НОМЕР_2 , розташовану на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (вулиця №7-10, ділянка №19 (за межами населеного пункту), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.11.2014р. (дата державної реєстрації земельної ділянки - 09.02.2015р.);

земельну ділянку площею 0,1600 га, із кадастровим номером НОМЕР_3 , розташовану на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив №26, ділянка № НОМЕР_4 (за межами населеного пункту), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.11.2014р. (дата державної реєстрації земельної ділянки - 09.02.2015р.),

що належали ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник