Ухвала

від 24.06.2019 по справі 2-463/10

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-463/10

Провадження №6/523/180/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.,

при секретарі - Шевчук М. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15 в м. Одеса, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестмаш Плюс , за участю заінтересованих осіб - Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Порто-Франко , ОСОБА_1 , Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про заміну сторони виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ

Представник ТОВ Інвестмаш Плюс - Сиротенко О. О. звернувся до суду із зазначеною заявою посилаючись на ті обставини, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19 жовтня 2010 року по цивільній справі № 2-463/10 позовні вимоги ПАТ АБ Порто-Франко було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ Порто-Франко заборгованість за кредитним договором в розмірі 559843 гривень 96 копійок, судові витрати в розмірі 1820 гривень. Постановою державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області від 04 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 52549477 щодо виконання зазначеного рішення суду. В зв`язку з тими обставинами, що на даний час право вимоги щодо вказаного боржника перейшло до ТОВ Інвестмаш Плюс за договором про відступлення права вимоги від 22 жовтня 2018 року заявник просить замінити стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ АБ Порто-Франко на ТОВ Інвестмаш Плюс .

Учасники справи в призначене судове засідання не з`явились. Про дату та час розгляду справи належним чином направлялись судові повістки. Від представника ТОВ Інвестмаш Плюс надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, пред`явлену заяву підтримав. Представник ОСОБА_1 - адвокат Жмуд О. В. направив на адресу суду заяву, в якій просив відмовити в задоволенні заяви та роглянути справу за його відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду заяви.

Вивчивши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

На підставі матеріалів справи встановлено, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19 жовтня 2010 року по цивільній справі № 2-463/10 позовні вимоги ПАТ АБ Порто-Франко було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ Порто-Франко заборгованість за кредитним договором в розмірі 559843 гривень 96 копійок, судові витрати в розмірі 1820 гривень. Зазначене рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2014 року та на даний час набрало законної сили.

На виконання зазначеного рішення 13 березня 2014 року Суворовським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист, на підставі якого постановою державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області від 04 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 52549477 щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 . Згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження зазначене виконавче провадження на даний час перебуває на примусовому виконанні в Другому Суворовському відділі державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області.

Згідно договору відступлення права вимоги № 32 від 22 жовтня 2018 року ПАТ АБ Порто-Франко передав ТОВ Інвестмаш Плюс права вимоги щодо зобов`язань ОСОБА_1 по сплаті боргу за договором кредиту № 770/1-07 від 26 березня 2007 року.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, ПАТ АБ Порто-Франко як первісний кредитор у зобов`язанні скористався своїм правом та передав ТОВ Інвестмаш Плюс право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відтак, вказаною нормою встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями - банк або інша фінансова установа.

Згідно ст. 2 Закону України Про банки та банківську діяльність № 2121-III банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Визначення поняття фінансова установа міститься в Законі України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-III, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.1 якого фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

З наведених норм права вбачається, що банк або фінансова установа у кредитному зобов`язанні може бути замінена також банком або іншою фінансовою установою. Юридична особа, яка не є фінансовою установою та не внесена до відповідного реєстру не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 31 жовтня 2018 року № 14-222цс18.

В матеріалах справи відсутні будь-які документальні підтвердження того, що Інвестмаш Плюс є фінансовою установою та внесено до реєстру фінансових установ, відтак зазначене товариство не є належною стороною в кредитному зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь юридичної особи, яка не має статусу фінансової установи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

На підставі викладеного вище, враховуючи ту обставину, що ТОВ Інвестмаш Плюс не довело обставин щодо можливості надання зазначеним товариством фінансових послуг, суд вважає, що заява представника ТОВ Інвестмаш Плюс про заміну сторони виконавчого провадження задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 442 ЦПК України, -

УХВАЛИВ

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестмаш Плюс про заміну сторони у виконавчому проваджені - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд міста Одеси.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повну ухвалу суду складено та підписано 24 червня 2019 року.

Суддя