Постанова

від 03.07.2007 по справі 36/444-3/397-35/271

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

03 липня 2007 р.                                                                                  

№ 36/444-3/397-35/271 

Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючий,

Козир Т.П., Самусенко С.С.,

розглянувши

касаційну скаргу

 Товариства з обмеженою відповідальністю

"ГрінТек"

на рішення

господарського суду м. Києва від

06.12.2006р.

та постанову

Київського апеляційного

господарського суду від 02.04.2007р.

у справі

№36/444-3/397-35/271

за позовом

Інституту соціології Національної

Академії Наук

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю "ГрінТек"

про

стягнення та розірвання договору

оренди

Касаційну

скаргу розглянуто за участю представників сторін:

від

позивача -Бойко К.В., Криворучко А.І., Шкіра Ю.О.;

від

відповідача -Мельник О.В.

встановив:

Рішенням господарського суду м.

Києва від 06.12.2006р. (суддя Літвінова М.Є.) позов Інституту соціології

Національної Академії Наук задоволено частково, стягнуто з Товариства з

обмеженою відповідальністю "Грін Тек" на користь позивача 26523 грн.

35 коп. заборгованості, 360 грн. 94 коп. пені, 268 грн. 84 коп., державного

мита, 41 грн. 21 коп. витрат на ІТЗ судового процесу, в іншій частині позову

відмовлено.

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 02.04.2007р. у справі №36/444-3/397-35/271 рішення

господарського суду м. Києва від 06.12.2006р. частково задоволено, в частині

відмови в позовних вимогах щодо розірвання договору оренди та виселення. позов

Інституту соціології Національної Академії Наук задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір оренди №2/А/26 від 01.12.1993р. та зобов'язати Товариство з

обмеженою відповідальністю "Грін Тек" звільнити приміщення Інституту

соціології НАН України, в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з викладеними в

судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій мотивами, Товариство з

обмеженою відповідальністю "Грін Тек", скаржник по справі, звернулося

з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, я якій просить скасувати

рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2006 року і постанову Київського

апеляційного господарського суду від 02.04.2007 року у справі

№36/444-3/397-35/271, в позові відмовити повністю.

Заслухавши суддю доповідача,

перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом

першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального

та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України

приходить до висновку про відмову в 

задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 1117

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені

господарськими судами першої та апеляційної інстанцій чи відхилені ними,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та

достовірності доказів по справі є виключною прерогативою  судів першої та апеляційної інстанцій.

Першого грудня 1993 року між

Інститутом соціології Національної Академії Наук України (за договором

орендодавець) та Малим приватним підприємством «Аттіка»(за договором орендар)

укладено договір оренди № 2/А/26.

Доповненням від 24.07.1998 року до

договору оренди № 2/А/26 від 01.12.1993 року сторони за договором встановили

розмір орендної плати за 1 кв. м. - 5 доларів США без врахування ПДВ та

визначили, що орендна плата вноситься до 10 числа місяця, наступного за

місяцем, що оплачується, в національній валюті України згідно із курсом

Національного банку України, діючого на день оплати.

Додатковою угодою від 15.01.1999

року до договору оренди № 2/А/26 від 01.12.1993 року, укладеною між Інститутом

соціології Національної Академії Наук України та Товариством з обмеженою

відповідальністю «Грін Тек»сторони погодились, що всі права та обов'язки МПП

«АТТІКА»по цьому договору переходять в повному обсязі до його правонаступника

(внаслідок реорганізації) - ТОВ «Грін Тек»з 01 лютого 1999 року.

Згідно п. 4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які

виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього

кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують

існувати після набрання ним чинності.

З огляду на те, що правовідносини

між сторонами не припинились, а продовжують існувати, суд вважає, що до спірних

правовідносин застосовується Цивільний кодекс України.

Суд першої інстанції дійшов

висновку, що відповідач, оплачуючи рахунки позивача, допустив переплату, однак

вирахував її неправильно, недоплативши 26523,35 грн. Ця помилка була допущена

відповідачем в зв'язку з неправомірним зарахуванням в рахунок орендної плати,

необґрунтовано виставлених позивачем рахунків за комунальні послуги і землю, з

чим і погодився апеляційний  суд.

Ці висновки слід визнати

правомірними, так як позивач не давав згоди на таке зарахування.

Згідно зі ст.601 ЦК України

зарахування зустрічних позовних вимог може здійснюватися за заявою однією із

сторін. Однак відповідач до пред'явлення даного позову не заявляв вимог про

повернення йому помилково сплачених платежів за комунальні послуги і землю, як

не заявляв і про здійснення зарахування, а тому не мав права робити зарахування

цих сум в рахунок орендної плати.

Посилання відповідача на те, що,

оскільки позивач відмовився від позову про стягнення комунальних платежів і

плати за землю, він не в праві заявляти такі вимоги, не може бути прийняте до

уваги.

Позивач зняв свої вимоги щодо

оплати цих платежів за один конкретний період, а не взагалі. Ця відмова не може

розповсюджуватись на платежі, які вже були оплачені, так як повторно оплачена

сума  до стягнення не заявлялася.

Що стосується розірвання договору,

то в цій частинні апеляційний суд правомірно визнав висновки суду першої

інстанції помилковими.

Згідно із ст. 7 ГК України

відносини у сфері господарювання регулюється Конституцією України, цим

Кодексом, законами України, нормативними правовими актами Президента України та

Кабінету Міністрів України, нормативними правовими актами  інших органів державної влади та органів

місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Із ст. 26 Закону України «Про

оренду державного та комунального майна»вбачається, що договір оренди може бути

розірвано за погодженням сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може

бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання

сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими

актами України.

Статтею 291 ГК України встановлено

умови припинення договору оренди, якими передбачено, що одностороння відмова

від договору оренди не допускається; договір оренди може бути розірваний за

згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково

розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання

договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК

України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати

повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом

трьох місяців підряд.

Статтею 188 ГК України передбачено,

що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір,

повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона

договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у

двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про

результати її розгляду.

Листом від 06.07.2006 року №

285/120 позивач повідомив відповідача про наявність у останнього заборгованості

по орендним платежам за договором оренди від 01.12.1993 року № 2/А/26, що не

вносилась протягом трьох місяців підряд і пропонував відповідачу розглянути

доречність продовження орендних відносин, тобто пропонував розглянути питання

розірвання договору. Відповіді на цей лист позивач не одержав, що змусило його

звернутися до суду.

Таким чином, слід визнати, що

позивачем були виконанні вимоги ст.188 ГК України.

Оскільки матеріалами справи

доведений факт недоплати орендної плати за довготривалий період, апеляційний

господарський суд правомірно задовольнив позов про розірвання договору оренди,

у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Київського апеляційного

господарського суду від 02.04.2007р. у справі №36/444-3/397-35/271 не

вбачається.

Враховуючи вищевикладене та

керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю "Грін Тек" залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського апеляційного

господарського суду від 02.04.2007р. зі справи №36/444-3/397-35/271 залишити

без змін.

Головуючий суддя                                                                      

І. Плюшко                   

     Судді:                                                                                                 

Т. Козир

С. Самусенко