Рішення

від 25.06.2019 по справі 420/570/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 25.06.2019

ЄУ № 420/570/19

Провадження №2-о/420/155/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з заявою, в якій просить встановити факт перебування у зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 1977 року до 10 травня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . У її паспорті та паспорті чоловіка є розбіжності в написанні прізвища українською мовою. Так, у паспорті чоловіка прізвище українською мовою зазначено ОСОБА_3 , російською - ОСОБА_4 , а в її паспорті прізвище зазначено українською та російською мовами однаково - ОСОБА_5 . У зв`язку зі втратою свідоцтва про шлюб заявник звернулася до Станично-Луганського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, де їй було повторно видано свідоцтво про шлюб, в якому її прізвище та прізвище чоловіка зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Заявник зазначила, що встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі необхідно їй для реалізації права на спадщину, що залишилась після смерті чоловіка.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 08.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 29.05.2019.

29.05.2019 судовий розгляд відкладено до 25.06.2019 у зв`язку з витребуванням доказів.

Заявник в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, в заяві просила справу розглядати без її участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 13.11.1997, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка селища радгоспу Расховець Советського району Курської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявник надала свідоцтво про смерть, видане 24.05.2018 установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території, складене російською мовою, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Хрустальний (Красний Луч) Луганської області.

Оцінюючи вказаний документ, виданий на тимчасово окупованій території Україні, суд приходить до такого.

Постановою ВРУ Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Місто Хрустальний Луганської області відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, є тимчасово окупованою територією, не підконтрольною українській владі.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки доказів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як джерела інформації, та приймає до уваги обставини, викладені в свідоцтві про смерть, виданому на тимчасово окупованій Україні території.

Метою встановлення факту перебування заявника у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 є реалізація заявником права на спадкування після чоловіка, однак через розбіжності в написанні їхніх прізвищ, вона позбавлена такої можливості.

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00023063406 від 06.06.2019, копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого повторно 07.06.2018 Станично-Луганським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, 17 грудня 1977 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції у Луганській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженцем села Мусіївка Міловського району Луганської області, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою селища радгоспу Расховець Советського району Курської області, про складено відповідний актовий запис за № 1272. Прізвище чоловіка після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 , дружини - ОСОБА_6 .

Відповідно до відомостей паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , останній видано Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до відомостей паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , останній видано Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 13.11.1997 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, з копії паспорту ОСОБА_2 вбачається, що в графі сімейний стан є штамп про реєстрацію шлюбу Краснолуцьким РАГС міста Луганської області 17.12.1977 з ОСОБА_7 .

Таким чином, незважаючи на наявність невідповідностей у вищевказаних документах, приведений аналіз цих документів у своїй сукупності з іншими доказами дозволяє суду дійти висновку про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Беручи до уваги, що судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 доводився чоловіком ОСОБА_1 та заявник позбавлена можливості оформити спадщину після смерті чоловіка, через розбіжності в написанні її прізвища та прізвища спадкодавця, а чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення цих юридичних фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки вона є обґрунтованою та такою, що знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення понесені заявником витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 235, 259, 264, 265, 293, 315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити повністю.

Встановити факт перебування у зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 1977 року до 10 травня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки селища радгоспу Расховець Советського району Курської області, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженцем села Мусіївка Міловського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 13.11.1997, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Головного територіального управління юстиції у Луганській області, який розташований за адресою: вул. Центральна, 31, смт.Станиця Луганська Луганської області, код ЄДРПОУ 21757992.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя: В.В. Пронька