Рішення

від 14.06.2019 по справі 304/594/18

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/594/18

Провадження № 2/304/16/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/594/18 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮГЕР-АВТО про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся в суд із позовом до ТОВ ЛЮГЕР-АВТО , в якому просить визнати недійсним договір доручення № 300118 від 28 лютого 2018 року, укладений між ним та відповідачем, стягнути з останнього на його користь 60 000 грн. сплачених за вказаним договором та 1 409 грн. судового збору. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28 лютого 2018 року з метою набуття права власності на автобус А 079.52 пригород.пневматика, 2013 року, для особистих потреб із завчасно погодженою ціною 600 000 грн. він з відповідачем уклав договір доручення № 300118. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору ним було подано заявки № 1, 2, де зазначено марку/модель транспортного засобу та його ціну, а також перераховано на рахунок відповідача 60 000 грн. Разом з цим, представник ТОВ ЛЮГЕР-АВТО не надала йому достовірної інформації щодо призначення даного платежу, він вважав, що сплачує кошти у рахунок часткової оплати вартості автобуса. Однак, після ретельного прочитання документів виявив, що підписав договір доручення, а сплачений ним платіж виявився винагородою повіреного за інформаційно-консультаційну послугу. Так, 06 березня 2018 року відповідач надіслав йому аналітичний висновок № 300118/1 щодо вчинення фактичних або юридичних дій, пов`язаних з наданням інформаційних, консультаційних, юридичних послуг Заявнику з подальшим укладання та/або виконання ним договору щодо надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу, в якому, крім іншого, зазначено, що придбати автобус А 079.52 пригород.пневматика, 2013 року випуску, за бажаною ціною 600 000 грн. на території України не можливо, та надано пропозиції з аналогічними або максимально близькими категоріями по цінах, що суттєво перевищують зазначену у договорі. Враховуючи вищенаведене та те, що жодних дій, які б свідчили про виконання укладеного між ними договору відповідачем не вчинено, 20 березня 2018 року він звернувся до ТОВ ЛЮГЕР-АВТО із заявою про розірвання договору доручення та повернення сплачених коштів, у відповідь на яку таке повідомило, що виконало свої зобов`язання за договором, а саме надало інформаційно-консультаційну послугу (результат викладений у аналітичному висновку), вартість якої він сплатив. Надалі відповідачем умови оспорюваного договору також не виконані, тоді як сам договір не відповідає нормам цивільного законодавства, укладений без дотримання вимог Закону України Про захист прав споживачів , несправедливий та такий, що порушує принцип добровільності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, відтак завдав йому, як споживачу, шкоду. Зокрема, ТОВ ЛЮГЕР-АВТО , укладаючи спірний договір, фактично надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору, та звільнив себе від будь-яких негативних наслідків порушення його як споживача прав. За таких обставин, беручи до уваги те, що істотною умовою договору доручення є отримання відповідачем доручення на вчинення певних дій від його імені, а саме на придбання автобусу А 079.52 пригород.пневматика, 2013 року випуску, за бажаною ціною 600 000 грн., то відсутність самого такого доручення свідчить про те, що відповідач не був уповноважений на виконання умов договору і відповідно ним не було виконано жодних дій, передбачених договором доручення № 300118 від 28 лютого 2018 року, а тому відмова у достроковому розірванні договору і поверненні сплачених коштів є незаконна, відтак просить позов задовольнити.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Штефаняк І.І. не з`явилися, однак останній подав заяву, в якій просить розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявок не повідомив, а тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 28 лютого 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮГЕР-АВТО (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір № 300118, згідно п. 1.1 (Розділ 1. Предмет договору) якого замовник з метою отримання транспортного засобу доручає виконавцю, а виконавець зобов`язується за завданням замовника здійснити наступні дії: пошук належного транспортного засобу і інформування замовника про продавців такого транспортного засобу, про ринок продажу транспортного засобу в Україні, який задовольняє потреби замовника, про умови і види правочинів, згідно з якими можливе отримання транспортного засобу, надання пропозицій замовнику щодо отримання транспортного засобу (інформаційно-консультаційна послуга); представництво інтересів замовника при укладенні договорів щодо отримання транспортного засобу у продавця, в тому числі аналіз і оцінка ризиків у межах переданих повноважень, укладення договору щодо отримання транспортного засобу у відповідного продавця; представництво інтересів замовника у відносинах з третіми особами, в тому числі з державними органами, з питань виконання умов укладених договорів замовника з отримання транспортних засобів, в тому числі надання юридичної допомоги, складання відповідних заяв, представництво в судах та органах виконавчої служби України в разі порушення умов договорів.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору назва транспортного засобу, ціна його придбання вказуються у додатках №№ 1, 2 до договору. З таких вбачається, що ним є автобус А 079.52 пригород.пневматика, 2013 року випуску, з бажаною ціною 600 000 грн.

Згідно п. 3.3 договору № 300118 від 28 лютого 2018 року інформаційно-консультаційна послуга (п. 1.1 статті 1 Договору) надається у формі аналітичного висновку протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту укладення Договору та додатку № 1 до нього. Послуга вважається наданою з дати отримання аналітичного висновку замовником безпосередньо у виконавця або з дати здачі виконавцем аналітичного висновку на пошту чи передачі замовнику іншими відповідними засобами зв`язку та/або підписання акту наданих послуг, вартість послуги складає 10% від суми, вказаної в додатку № 1 до договору (600 000 грн.) (а. с. 9-12).

Відповідно до квитанції № 17 від 05 березня 2018 року позивачем ОСОБА_1 відповідачу згідно договору № 300118 від 28 лютого 2018 року сплачено 60 000 грн. (а. с. 15).

06 березня 2018 року ТОВ ЛЮГЕР-АВТО направив позивачу Аналітичний висновок № 300118/1 на заявку № 1 до Договору № 300118 від 28 лютого 2018 року, складену ОСОБА_1 , щодо вчинення фактичних або юридичних дій, пов`язаних з наданням інформаційних, консультаційних, юридичних послуг Заявнику з подальшим укладенням та/або виконанням ним договору щодо надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу, яким здійснено пошук транспортного засобу до критерій, визначених позивачем, встановлено відсутність пропозицій на території України та надано замовнику пропозиції за аналогічними або максимально близькими критеріями, однак із значно вищою ціною (а. с. 17-30).

Разом з цим, як вбачається з позовної заяви, у зв`язку з наданням представником ТОВ ЛЮГЕР-АВТО позивачу недостовірної інформації такий вважав, що вказані кошти сплачені ним у рахунок часткової оплати вартості транспортного засобу, а не за надання інформаційно-консультаційної послуги. За таких обставин, він звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору № 300118 від 28 лютого 2018 року та повернення коштів. У відповідь на таку ТОВ ЛЮГЕР-АВТО повідомило, що відповідно до поданої ОСОБА_1 заявки № 1 від 28 лютого 2018 року виконало п. 1.1.1. укладеного між ними договору та надало інформаційно-консультаційну послугу у формі аналітичного висновку, яка вважається наданою, зокрема, з дати здачі зазначеного висновку товариством на пошту. Оскільки 06 березня 2018 року позивачу висновок був надісланий, вартість наданих послуг ним оплачена, відтак договір вважається виконаним. Щодо розірвання договору, повідомило про право ОСОБА_1 відмовитися від нього в односторонньому порядку відповідно до п. 9.4 договору (а. с. 16).

Так, предметом договору № 300118 від 28 лютого 2018 року є надання Виконавцем Замовникові інформаційно консультаційних, юридичних, послуг з отримання транспортного засобу та містить розділ про порядок отримання транспортного засобу, відтак є всі підстави вважати що укладено договір про надання послуг, положення про який регулюються Главою 63 Цивільного кодексу. Зокрема у ст. 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відносини, що регулюються у зв`язку з укладенням договору про надання послуг регулюються крім вказаних статей ЦК України також Законом України Про захист прав споживачів .

За положеннями ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Предметом договору про надання послуг є сама нематеріальна послуга, тобто те нематеріальне благо, яке отримує замовник у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. За змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону, згідно якої умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону Про захист прав споживачів ) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасників правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Об`єктивно сплата коштів у розмірі 60 000 гривень не є обґрунтованою та співрозмірною з обсягом послуг, який наданий відповідачем та зводиться до рекомендації позивачеві придбати автобус поза критеріями, визначеними ним (зокрема, по суттєво вищій ціні), та за договором лізингу, без зазначення конкретних шляхів реалізації цього. Зазначене свідчить про порушення відповідачем ч. 1 ст. 215 ЦК України, що є підставою для недійсності такого правочину.

Крім того згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання, зокрема повинно ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності.

За змістом статті 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману, зокрема, стосовно: ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У ч. 3 зазначеної статті міститься перелік форм підприємницької діяльності, заборонених як таких, що вводять в оману, який не є вичерпним.

Аналізуючи правовідносини між сторонами є підстави вважати, що внаслідок нечесної підприємницької практики позивача було введено в оману під час пропонування продукції, інформація про яку подавалась в нечіткий, двозначний спосіб - він вважав, що сплачені ним кошти будуть зараховані у рахунок часткової оплати вартості транспортного засобу. Про введення позивача в оману, шляхом двозначного тлумачення умов Договору також свідчить факт того, що у ньому міститься розділ 5 Порядок отримання транспортного засобу у якому як доконаний факт вказується на порядок отримання замовником по договору транспортного засобу, тобто кінцевою метою укладеного договору є не надання консультаційних послуг, а отримання речі (автобуса).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню сплачені позивачем судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , ст. ст. 203, 215, 216, 509, 626-628, 638 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-83, 141, 258-259, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮГЕР-АВТО (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, № 63; код в ЄДРПОУ 41822947) про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 300118, укладений 28 лютого 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮГЕР-АВТО та ОСОБА_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮГЕР-АВТО на користь ОСОБА_1 60 000 (шістдесят тисяч) грн., сплачених за договором № 300118 від 28 лютого 2018 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮГЕР-АВТО на користь ОСОБА_1 1 409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.