Ухвала

від 25.06.2019 по справі 331/3439/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

25.06.2019

Провадження № 1-кс/331/2602/2019

Єдиний унікальний номер № 331/3439/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25червня 2019року місто Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_3 , погоджене із прокурором який здійснює процесуальне керівництво ОСОБА_4 , про арешт майна по кримінальному провадженню № 12018080020001122 від 08.05.2019 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке погоджено із прокурором який здійснює процесуальне керівництво ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 12018080020001122 від 08.05.2019року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено наступне. 08.05.2018 р. до Олександрівського ВП ДВП ГУ НП в Запорізькій області з Запорізької місцевої прокуратури № 1 надійшла постанова про виділення матеріалів досудового розслідування щодо зловживання службовим становищем державним реєстратором виконавчого комітету Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області, який зареєстрував право власності на об`єкт нерухомості: АДРЕСА_1 , всупереч інтересам служби, що призвело до тяжких наслідків.

В ході досудового розслідування кримінального провадження отримано дозвіл на проведення тимчасового доступу до речей та документів, якіперебувають у володінні Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, за адресою: м.Запоріжжя, вул.Возз`єднання України, буд. 32, а саме до матеріалів кримінального провадження № 12017080060000194 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

При отриманні тимчасового доступу 13.06.2019 було встановлено, що в матеріалах кримінального провадження доступ до якого наданий слідчим суддю міститься DVD-R диск для лазерних систем зчитування до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 17.01.2017. З урахуванням того, що на вказаний диск записані показання ОСОБА_5 , він є невід`ємною частиною протоколу допиту (додатком до нього) та був вилучений в ході отримання тимчасового доступу. Однак відповідно до ухвали слідчого судді №331/3439/18, надано дозвіл на вилучення лише документів, які містять зразки почерку та підписів ОСОБА_5 . Таким чином, дозвіл на вилучення DVD-R диску для лазерних систем зчитування до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 17.01.2017судом прямо наданий не був, а отже вказаний диск являється тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином вилучений під час отримання тимчасового доступу DVD-R диск для лазерних систем зчитування до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 17.01.2017 являється речовим доказом у кримінальному провадженні, адже містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, так як на вказаному диску міститься відеозапис показань ОСОБА_6 , в тому числі щодо обставин шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_2 ОСОБА_7 .

Зазначений тимчасово вилучений дис. кмає доказове значення для доведення обставин, що підлягають доказуванню у ході досудового розслідування, у зв`язку із чим необхідно забезпечити їх збереження, та є підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди злочину та містять інші відомості, які може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та необхідний у подальшому для проведення слідчих та інших процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене слідчий в своєму клопотанні просить слідчого суддю накласти арешт на вищевказане майно, крім того проводити судове засідання без повідомлення сторони захисту, з метою запобігання настанню негативних наслідків для кримінального провадження.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, на задоволенні клопотання наполягає, неявка слідчого відповідно до положень ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши матеріали справи слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 5ст. 171 КПК Україниз клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Так, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

При вирішенні питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, враховує: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При дослідженні матеріалів, доданих до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що стороною кримінального провадження, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, через що клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час отримання тимчасового доступу до речей та документів, а саме DVD-R диск для лазерних систем зчитування до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 17.01.2017 р., проведеного у кримінальному провадженні № 12017080060000194.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1