Рішення

від 25.12.2009 по справі 3/139-2053

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2009 р.

Справа № 3/139-2053

Господарський суд Тернопільської області

у складі               

Розглянув справу

за позовом: Прокурора Бучацького району в інтересах держави –Бучацької районної державної лікарні ветеринарної медицини, м. Бучач, вул.. С. Бандери, 6, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 00704540)

до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (іден. номер НОМЕР_1)

про стягнення збитків в сумі 1603,64 грн.

за участю представників сторін:   

від позивача:          Головецький В.Я. -  головний  лікар Бучацької районної державної лікарні ветеринарної медицини, посвідчення  водія  №НОМЕР_2  від  19.09.00р.

від відповідача: ОСОБА_2 –приватний  підприємець  ,  паспорт серії МС №НОМЕР_3  від 21.11.98р.

прокурор: Стадник  В.О. –  представник   прокуратури  Тернопільської області  , посвідчення №НОМЕР_4 від  17.09.2008р.

          Суть справи:

          До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява  прокурора Бучацького району в інтересах держави –Бучацької районної державної лікарні ветеринарної медицини, м. Бучач, вул.. С. Бандери, 6, Тернопільської області   до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1  про стягнення збитків в сумі 1603,64 грн.

          Відповідач своїм конституційним правом на захист  скористався, явку свого представника в судове засідання  забезпечив, письмового відзиву на позов суду не надав,  однак,  в  усній  формі  проти  позову  не заперечує.

          В судовому засіданні представникам сторін та прокурору роз‘яснено  їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

02 січня 2008 року фізична  особа -  підприємець ОСОБА_2  та  Бучацька районна   державна  лікарня   ветеринарної медицини уклали  між  собою  договір на  проведення  протиепізоотичних  заходів , згідно  якого  відповідач  по  справі  зобов‘язався  виконати   протиепізоотичні   заходи   відповідно   до «Переліку протиепізоотичних , лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що  проводяться  органами   державної   ветеринарної  медицини за  рахунок   коштів   державного  бюджету  Автономної  Республіки  Крим   і місцевих  бюджетів», затвердженого Постановою КМ України №478 від 15.08.1992р., з матеріалів замовника (біопрепаратів  та  інших   витратних   матеріалів), переданих   йому  згідно  з актами   прийому –передачі, а Бучацька районна  державна   лікарня  ветеринарної   медицини зобов‘язалася  проводити оплату фактично  виконаних робіт на підставі складених актів протиепізоотичних  заходів.

У  судовому  засіданні  встановлено, що відповідно  до  вироку   Бучацького  районного  суду  Тернопільської області  від   21.09.2009р.  ОСОБА_2  визнано   винним  та  засуджено   за злочини, передбачені  ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 191 , ч.1 ст. 358 , ч.3 ст. 358   КК України, тобто   заволодіння  чужим  майном  шляхом  обману, вчинене  повторно;  привласнення  та розтрату  чужого  майна, вчинене  повторно;  підроблення   офіційних  документів  - описів   про  щеплених   від  сказу  собак, актів   ветеринарно-профілактичних   заходів  і зведених   актів   виконаних   робіт   та  використання    завідомо  підроблених   вищезазначених   офіційних  документів  та  на  підставі   ст. 70 КК  України  призначено  остаточне   покарання  за  сукупністю   злочинів   шляхом   поглинання   менш  суворого   покарання   більш суворим   у виді  3 років  обмеження  волі з позбавленням   права   займатися   підприємницькою   діяльністю   строком   на 1 рік  . На  підставі   ст.75 КК    України   звільнено    від   відбування  основного  покарання  з  іспитовим   строком  на 1 рік  та покладено  обов‘язки, передбачені  п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

У  вказаному  вироку   зазначено,  що 31 березня 2008 року та 30  вересня  2008 року   ОСОБА_2  умисно, шляхом  обману, подав   у Бучацьку   РДЛВМ  завідомо   підроблені   та звірені     ним   зведені  акти   приймання  виконаних   робіт,  у відповідності   до  договору   від 02.01.2008р., складені   ним    завідомо    підроблені  описи  господарств  жителів  сіл Берем‘яни  та  Дуліби   Бучацького району   та  затверджені   ним  і Берем‘янською   та Дулібівською   сільськими   радами  акти  виконаних  робіт  по  щепленню  у  120  дворах   жителів   села   Берем‘яни   240  собак   та  по  щепленню  у 155  дворах   жителів   села  Дуліби  266 собак.

На  підставі   поданих  ОСОБА_2  документів  Бучацька районна   державна  лікарня   ветеринарної медицини    перевела  на   рахунок   відповідача    за  щеплення   від  сказу    240    собак   кошти  в сумі  369,60 грн.  і 266  собак -  кошти в сумі 425,60 грн., які   він  використав   на  власні   потреби .

Окрім  того, ОСОБА_2, діючи  умисно з корисливих мотивів, маючи невикористані  та списані   Бучацькою районною   лікарнею  ветеринарної медицини    550  порцій  вакцини  на проведення   щеплення  на суму 808 грн. 44 коп., привласнив  їх,  використавши   в особистих   інтересах.

Всього  на проведення   у 2008 році щеплення  506  собак  у селах  Берем‘яни  та  Дуліби   Бучацького району  використано  матеріалів    та  бюджетних   коштів   на  загальну суму   1603 грн.  64  коп.

Згідно   вироку, підсудний  ОСОБА_2,   в судовому  засіданні      повністю    визнав  вину  в скоєнні  злочинів,  дав  пояснення  згідно   змісту   пред‘явленого йому   обвинувачення, погодився    зі  всіма   доказами   по справі, відмовившись   від їх   дослідження    у судовому  засіданні .

У  позовній  заяві  прокурор   вказує ,  що  спричинені  збитки    Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2  в  добровільному  порядку     не  відшкодовано.

За  таких  обставин,   відповідач     допустив    заборгованість  перед  позивачем  на  суму 1603 грн.  64  коп.,  які  на  день  розгляду  справи  не сплачені.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

         Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. (ст. 510 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В судовому  засіданні  встановлено , що  відповідачем  Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 вирок   Бучацького  районного  суду  Тернопільської області  від   21.09.2009р.  не  оскаржено,  а  тому  даний  вирок   вступив  в законну  силу.

Згідно   ст. 35 ГПК України,  передбачено, якщо вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили,  є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

 Оцінивши представлені документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача  щодо стягнення з відповідача боргу на суму 1603 грн. 64 коп., документально обґрунтовані і підлягають  задоволенню .

    Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України , покласти на відповідача.

    Керуючись ст.ст. 33-36, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 ГК України ,  господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (іден. номер НОМЕР_1)  :

- в  доход  Державного бюджету  України  1603 грн. 64 коп. збитків,  які  перерахувати  на р/р 31119090700076 в ГУДК  у Тернопільській   області, код одержувача   23588195, МФО 838012, код  бюджетної  класифікації 21080500,

          - в доход Державного бюджету  України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн.  витрат  на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Видати  накази.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, «28»  грудня    2009 року, через місцевий господарський суд.

      4. Рішення направити сторонам по справі.

Суддя