Постанова

від 26.06.2019 по справі 910/1597/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р. Справа№ 910/1597/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Федак С.І. - адвокат

від відповідача: Абросімов С.І. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019, повний текст якого складено 26.04.2019

у справі № 910/1597/19 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив

до Публічного акціонерного товариства Діамантбанк

про визнання частково припиненим зобов`язання

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання частково припиненими зобов`язань позивача перед відповідачем щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 520 від 27.03.2017 на суму 103 234,40 грн., у тому числі щодо сплати лізингових платежів в липні 2017 року в сумі 24 561,07 грн., у серпні 2017 року в сумі 24 145,22 грн., у вересні 2017 року в сумі 23 729,38 грн., у жовтні 2017 року в сумі 23 313,54 грн., у листопаді 2017 року в сумі 7 485,19 грн., та частково припиненими зобов`язань відповідача перед позивачем по договору банківського рахунку № 17-03-27-000712 від 23.03.2017 на суму 103 234,40 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, строк вимоги яких настав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2019, повний текст якого складено 26.04.2019, у справі № 910/1597/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з системного аналізу статті 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб полягає, обмеження на здійснення проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації неплатоспроможного банка не застосовуються у наявності заборгованості боржника перед банком за кредитом за кредитним договором та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами і грошові кошти від здійсненого зарахування спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом, проте договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, в той час як зарахування зустрічних однорідних вимог банку, який перебуває у процедурі ліквідації, до боржника за договором фінансового лізингу та за договором банківського рахунку заборонено в силу прямої вказівки спеціального закону, оскільки можливе виключно у випадку, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком саме за кредитним договором.

При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі № 910/18160/17 від 18.07.2018, оскільки правовідносини сторін у вказаній та розглядуваній справах не є тотожними.

Не погоджуючись з рішенням, 27.05.2019 Виробничий кооператив Всеукраїнський аграрний кооператив звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1597/19 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У апеляційній скарзі скаржник зазначив про те, що спірне рішення прийнято внаслідок неправильного застосування норма матеріального права.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що згідно з Законом України Про банки і банківську діяльність до банківських послуг, серед іншого, належить лізинг, а відтак, укладений між сторонами договір фінансового лізингу № 520 від 27.03.2017 містить в своїй суті кредитну операцію, що свідчить про поширення на нього можливості зарахування зустрічних однорідних вимог, передбаченої п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019 справа № 910/1597/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 05.06.2019

- Виробничому кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1597/19;

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1597/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 19.06.2019;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1597/19;

- призначено справу № 910/1597/19 до розгляду на 26.06.2019 о 14:00;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

19.06.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою не є кредитним договором, та на те, що на даний час позивачем вже обрано спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки сума позовних вимог акцептована відповідачем у повному заявленому обсязі, а з відповідною вимогою про її зменшення позивач до відповідача, з огляду на зарахування зустрічних вимог, не звертався, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Розпорядженням № 09.1-08/1779/19 від 25.06.2019, у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1597/19.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2019 справа № 910/1597/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою від 26.06.2019 колегією суддів у складі у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1597/19 прийнто до свого провадження.

Станом на 26.06.2019 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

23.03.2017 відповідач як банк та позивач як клієнт уклали договір банківського рахунку №17-03-27-000712 (далі Договір банківського рахунку) (а.с. 26-30), за яким відповідач зобов`язався не пізніше 10 календарних днів з дня підписання цього Договору відкрити позивачу поточний рахунок/поточний рахунок в банківських металах № 26006300009361, на підставі документів, визначених сукупністю нормативно-правових актів України, в тому числі Національного банку України; приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, що надходять позивачу, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України, за умови, що позивач погоджується з тарифами відповідача, чинними на момент надання зазначених послуг; а також здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку, у випадку надання позивачем заяви про здійснення договірного списання коштів, що містяться на поточному рахунку, відкритому у відповідача, та виконання умов, достатніх для належного використання банком свого права на договірне списання відповідно до п. 4.3. цього Договору.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання Договору банківського рахунку відповідач відкрив позивачу відповідний рахунок, залишок коштів на якому станом на 26.04.2017 становив 300 014,00 грн., що підтверджується відповідною випискою з вказаного рахунку (30-32).

Крім того, 27.03.2017 позивач як лізингоодержувач та відповідач як лізингодавець уклали договір фінансового лізингу № 520 (далі Договір фінансового лізингу) (а.с. 16-22), в п. 1.1 якого погодили, що відповідач відповідно до визначеної позивачем в п. 1.2 цього Договору специфікації зобов`язується набути у власність неспоживну річ, визначену індивідуальними ознаками та віднесену відповідно до законодавства до основних фондів (далі предмет лізингу) і передати предмет лізингу у користування позивачу на визначений строк не менше 1 року за встановлену плату (далі лізингові платежі).

Згідно з п. 1.2 Договору фінансового лізингу позивач лізингоодержувач доручає відповідачу вибір предмета лізингу згідно з наступною специфікацією:

- різновид предмета лізингу - трактор колісний;

- марка, модель, тип, серія - Беларус-892;

- рік випуску - 2016;

- кількість одиниць - 1;

- найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження продавця - ТОВ Трейдтехсервіс , місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, Печерський узвіз; ідентифікаційний код: 40708647;

- ціна за одиницю без ПДВ, грн. - 450 000,00 грн.;

- вартість одиниці з ПДВ, грн. - 540 000,00 грн.

Загальна вартість предмета лізинг (з ПДВ) 540 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору фінансового лізингу предмет лізингу надається позивачу на умовах сплати останнім на користь відповідача лізингових платежів, які за винятком авансового платежу, вказаного в п. 2.4 цього Договору, складаються з:

- частини лізингового платежу, спрямованого на компенсацію обумовленої сторонами в п. 1.2. цього Договору загальної вартості предмета лізингу (п. 2.1.1.);

- частини лізингового платежу, що є платежем як винагорода відповідачу за отриманий у лізинг предмет лізингу (п. 2.1.2.);

- частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію відповідачу будь-яких витрат, що пов`язані з набуттям у власність предмета лізингу та передачею його у лізинг, за винятком витрат по сплаті загальної вартості предмета лізингу (зокрема, але не виключно, витрат, що пов`язані із державною реєстрацією предмета лізингу, за наявності законодавчих вимог щодо реєстрації предмета лізингу, витрат по страхуванню предмета лізингу та сплаті податків) (п. 2.1.3.).

Розмір лізингових платежів визначається цим договором та графіком сплати лізингових платежів, що наведений у додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 2.2).

Відповідно до п. 2.4 Договору фінансового лізингу, в термін до 29.03.2017 позивач зобов`язаний сплатити відповідачу авансовий лізинговий платіж у розмірі 31,5% від вказаної в п. 1.2 цього Договору загальної вартості предмета лізингу. Сума отриманого відповідачем від позивача авансового лізингового платежу повністю спрямовується на компенсацію обумовленої сторонами в п. 1.2 цього Договору загальної вартості предмета лізингу.

Графік сплати лізингових платежів погоджений сторонами у Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору фінансового лізингу відповідачем був придбаний та наданий у користування позивачу предмет лізингу.

У пункті 6.1 Договору фінансового лізингу сторони погодили, що у випадку відсутності порушень обов`язків позивача за цим договором, з моменту сплати останнім у повному обсязі лізингових платежів право власності на предмет лізингу переходить від відповідача до позивача на підставі цього договору та акта про повне виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу, який підписується сторонами протягом 7 робочих днів з дня сплати позивачем останнього лізингового платежу та за встановленою відповідачем формою.

Згідно з пунктом 7.1 Договору фінансового лізингу строк, на який позивачу надається право користування предметом лізингу: 24 місяці з дати підписання відповідного акту прийому-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не менше 1 року з моменту підписання сторонами відповідного акта прийму-передачі предмета лізингу.

В п. 11.5 Договору фінансового лізингу сторони домовились, що з моменту підписання цього договору відповідач має право здійснювати договірне списання в разі настання терміну будь-якого з платежів, що підлягають сплаті позивачем на користь лізингодавця за цим договором, з урахуванням наступних умов договірного списання:

- найменування особи отримувача - Публічне акціонерне товариство Діамантбанк ;

- реквізити рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання - з поточного рахунку позивача № НОМЕР_1 в ПАТ Діамантбанк ;

- сума, яку відповідач має право списати з рахунку позивача - сума, що дорівнює сумі: якого з платежів, що підлягають сплаті позивачем на користь відповідача за цим договором.

На виконання умов Договору фінансового лізингу позивачем сплачено відповідачу авансовий платіж в розмірі 170 100,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1 від 28.03.2017 (а.с. 35) та лізингові платежі та лізингову винагороду за травень та червень 2017 року згідно з платіжними дорученнями № 1 від 05.05.2017 на суму 15 412,50 грн., № 1 від 07.06.2017 - 9 980,26 грн., № 1 від 07.06.2017 - 15 412,50 грн. (а.с. 35-39).

Постановою Правління Національного банку України від 24.04.2017 № 264-рш/БТ Про віднесення ПАТ Діамантбанк до категорії неплатоспроможних ПАТ Діамантбанк віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення № 1684 від 24.04.2017 Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку , яким з 24.04.2017 розпочато процедуру виведення ПАТ Діамантбанк з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації стоком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ Діамантбанк , визначені статтями 37-39 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Старцевій Тетяні Володимирівні строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2075 від 23.05.2017 продовжено строк тимчасової адміністрації ПАТ Діамантбанк з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно та продовжено на вказаний строк повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Діамантбанк Старцевої Тетяни Володимирівни

Відповідно до постанови Правління НБУ від 22.06.2017 № 394-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Діамантбанк виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.06.2017 прийняте рішення № 2663 від Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку , яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ Діамантбанк з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Діамантбанк , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на два роки з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

Вказана інформація міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ( http://www.fg.gov.ua ), сторонами не заперечується та в розумінні статті 75 ГПК України є загальновідомою і не потребує доказування.

11.07.2017 позивач звернувся до відповідача з Заявою про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог № 1 (вих №2 від 07.07.2017) (а.с. 41), в якій просив визнати його кредитором на суму 300 014,00 грн., яка становить суму залишку коштів на поточному рахунку № НОМЕР_2 .

10.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. №3 від 07.07.2017) (а.с. 42), в якій, з посиланням на те, що позивач одночасно є боржником відповідача по Договору фінансового лізингу щодо сплати лізингового платежу за липень 2017 року в сумі 24 561,07 грн. та кредитором на суму 300 014,00 грн. за Договором банківського рахунку, просив здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 24 561,07 грн. та здійснити договірне списання вказаних грошових коштів з поточного рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ Діамантбанк .

Відповідач листом № 317/01л від 19.07.2017 відмовив позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на положення п. 8 ч. 2 ст. 46 та ст. 52 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

В подальшому, позивачем відповідачу направленої інші заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та здійснення договірного списання коштів на загальну суму 103 234,40 грн., а саме:

- № 070817/1 від 07.08.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 24 145,22 грн. щодо лізингового платежу за серпень 2017 року;

- №070917/1 від 07.09.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 729,38 грн. щодо лізингового платежу за вересень 2017 року;

- № 091017/1 від 09.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 313,54 грн. щодо лізингового платежу за жовтень 2017 року;

- № 071117/1 від 07.11.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7 485,19 грн. щодо лізингового платежу за жовтень 2017 року,

у відповідь на які відповідач листами № 680/01л від 10.08.2017, № 1187/25.1/3л та № 2062/251/3л від 15.11.2017 відмовив позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на положення п. 8 ч. 2 ст. 46 та ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати частково припиненими зобов`язання позивача перед відповідачем щодо сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу на суму 103 234,40 грн., у тому числі щодо сплати лізингових платежів в липні 2014 року в сумі 24 561,07 грн., у серпні 2017 року в сумі 24 145,22 грн., у вересні 2017 року в сумі 23 729,38 грн., у жовтні 2017 року в сумі 23 313,54 грн., у листопаді 2017 року в сумі 7 485,19 грн., та частково припиненими зобов`язання відповідача перед позивачем по Договору банківського рахунку на суму 103 234,40 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, строк вимоги яких настав.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, виходячи зі змісту ст. 601 ЦК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

За приписами ч. 1 ст. 602 ЦК України в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин, не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом п. 8 ч. 2 ст. 46 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб в редакції, станом на дату звернення позивача до відповідача з заявами про зарахування, встановлено, що:

- з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін;

- обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

1. за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

2. кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком;

- зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.

Аналогічні положення містяться й в п. 2.3 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 (далі Положення 2).

Отже, зарахування зустрічних вимог за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, не допускається, за винятками випадків, установлених законом, а саме п. 8 ч. 2 ст. 46 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , яка і встановлює умови, за яких можливе зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов`язаннях, стороною яких є банк, щодо якого запроваджено процедуру тимчасової адміністрації чи ліквідації.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обмеження на здійснення проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації неплатоспроможного банка не застосовуються у наявності заборгованості боржника перед банком виключно за кредитом за кредитним договором та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами і грошові кошти від здійсненого зарахування спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом.

Водночас укладений між сторонами Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою не є кредитним договором, оскільки договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.

За таких обставин, зважаючи, що Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а лізингові платежі за своєю суттю є фактично орендною платою за користування майном, зарахування зустрічних однорідних вимог банку, який перебуває у процедурі ліквідації, до боржника за договором фінансового лізингу та вимог до банку за договором банківського рахунку заборонено в силу прямої вказівки спеціального закону, оскільки можливе виключно у випадку, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком саме за кредитним договором.

Посилання позивача на те, що згідно з Законом України Про банки і банківську діяльність до банківських послуг, серед іншого, належить лізинг, а відтак, укладений між сторонами Договір фінансового лізингу містить в своїй суті кредитну операцію, що свідчить про поширення на нього можливості зарахування зустрічних однорідних вимог, передбаченої п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , колегією суддів до уваги не приймається оскільки віднесення лізингу до фінансових послуг не впливає на правову природу вказаного договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання частково припиненими зобов`язань позивача перед відповідачем щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 520 від 27.03.2017 на суму 103 234,40 грн., у тому числі щодо сплати лізингових платежів в липні 2014 року в сумі 24 561,07 грн., у серпні 2017 року в сумі 24 145,22 грн., у вересні 2017 року в сумі 23 729,38 грн., у жовтні 2017 року в сумі 23 313,54 грн., у листопаді 2017 року в сумі 7 485,19 грн., та частково припиненими зобов`язання відповідача перед позивачем по договору банківського рахунку № 17-03-27-000712 від 23.03.2017 на суму 103 234,40 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, строк вимоги яких настав.

Викладені в апеляційній скарзі обставини не спростовують встановлених вище фактів та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1597/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив на рішення Господарського суду міста Києва 16.04.2019 у справі № 910/1597/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1597/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва 21.03.2019 у справі № 910/1234/19.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1597/19.

Повний текст постанови складено: 26.06.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов