Рішення

від 20.06.2019 по справі 902/396/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2019 р. Cправа №902/396/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29", м.Вінниця

про стягнення 3188,93 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу

за участю представника позивача: Безпалюк О.Л., діє на підставі довіреності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 15.05.2019 надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29" боргу у загальній сумі 3188,93 грн, що нарахований з посиланням на неналежне виконання умов укладеного між сторонами Договору №3150/1718-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу. Так, вказаний борг включає пеню у розмірі 2329,10 грн, три проценти річних у розмірі 456,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 403,42 грн.

Ухвалою від 21.05.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/369/19, вирішено її розгляд здійснити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 20.06.2019.

На визначену судом дату (20.06.2019) з`явився представник позивача. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2101802106210 (а.с.65).

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників процесу про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту також - ГПК України) зобов`язують сторони користуватись рівними процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 81, 182 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Положеннями ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що неявка відповідача в судове засідання 20.06.2019 є підставою до розгляду справи за наявними в ній матеріалами і документами та за відсутності останнього, відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту також - постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29" (далі по тексту також -споживач, відповідач) укладено Договір постачання природного газу №3150/1718-ТЕ-1 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до предмету Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017 - 2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1. Договору).

В подальшому між сторонами підписано Додаткові угоди про внесення змін до Договору: №1 від 11.01.2018, №2 від 04.04.2018, №3 від 05.06.2018, №4 від 07.08.2018 №5 від 05.09.2018.

Пунктом 2.1. Договору (із врахуванням внесених змін додатковими угодами) визначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 30.09.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 138 тис.куб.метрів.

Відповідно до п. 3.7. Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.

Згідно із п.6.1. Договору (із врахуванням внесених змін Додатковою угодою № 1) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3. цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" №20 від 11.01.2005 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 4 березня 2002 року, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п.8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ №256 від 04.03.2002 (п.8.2. Договору із врахуванням внесених змін Додатковою угодою №1).

Відповідно до п.8.3 Договору (із врахуванням внесених змін Додатковою угодою № 1), сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього Договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 4 березня 2002 року не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст.625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 30.09.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 Договору із врахуванням внесених змін Додатковими угодами).

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" складено та підписано спільне протокольне рішення від 18.12.2017 "Про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 4412 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України" (а.с.47 - 49).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 576393,36 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 35-46).

Водночас, як слідує із довідки по операціям відносно ОСББ "Мрія-29" з 01.09.2017 по 31.10.2018 (а.с.53), останній за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору.

Таким чином, вказані порушення зі сторони відповідача, слугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

За змістом ст.655 Цивільного кодексу України (далі по тексту також - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. п. 3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як зазначалось раніше, сторони в п. 8.2. Договору (із врахуванням внесених змін Додатковою угодою № 1) визначили міру відповідальності споживача за прострочення останнім обумовлених п.6.1. Договору строків оплати товару, а саме: "15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення".

При цьому, у пункті 10.3 Договору сторонами погоджено строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, який становить 5 років.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржником оплати вартості отриманого природного газу суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені із врахуванням положень ч.5 ст.254 ЦК України, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом не виявлено помилок, в зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2329,10 грн - пені, 456,41 грн - три проценти річних та 403,42 грн - інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення нарахування.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29" (вул.Олега Антонова, буд.29, м.Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 37247399) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 2329,10 грн - пені; 456,41 грн - 3% річних; 403,42 грн - інфляційних втрат; 1921,00 грн - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25 червня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601);

3 - відповідачу (вул.Олега Антонова, буд.29, м.Вінниця, 21034)