Рішення

від 20.06.2019 по справі 904/1213/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019 Справа № 904/1213/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-Торг", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 550 874, 61 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Бурчак Ю.О.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсервіс - Торг" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 550 874, 61 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 541 687,60 грн., пеня у розмірі 1 380,72 грн., штраф у розмірі 4 442,70 грн., три проценти річних у розмірі 1 134,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 228,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №18071т від 21.06.2018 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.19 відкрито провадження у справі №904/1213/19, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.19.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем надана специфікація №1 до договору без номеру та дати, що унеможливлює визначення до якого договору вона відноситься. Відповідач вказує, що позивачем не надано документів підтверджуючих транспортування продукції відповідачу. Крім того, відповідач зазначає, що у зв`язку з відсутністю доказів виставлення позивачем рахунків на оплату поставленого товару, у відповідача не виник обов`язок щодо здійснення оплати. Також, відповідач заперечує проти задоволення вимог в частині стягнення передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, посилаючись на те, що відповідно до умов п. 13.4 договору, сторони передбачили, що прострочені відповідачем грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних.

28.05.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 20.06.2019.

19.06.2019 року Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій повідомив суд, що не підтримує позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 300 000,00 грн., яка сплачені відповідачем.

В судове засідання 20.06.2019 сторони, які належним чином повідомлення про слухання справи не з`явилися. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Враховуючи приписи ст. 240 ГПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання 20.06.2019, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який був присутній в підготовчому засіданні, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2018 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник, відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-Торг" (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки №18071т (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Найменування товару: електрообладнання до тепловозів ЧМЕЗ (п. 1.2 договору).

Умови поставки: поставка товару здійснюється на умовах CPT відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010" на склад замовника за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, транспортом за рахунок постачальника. (п. 1.3 договору).

Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною договору. (п. 1.4 договору)

Згідно з п. 1.5 договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.

У відповідності з п. 2.1 договору, якість товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам і технічним умовам на даний вид товару й підтверджується сертифікатом якості заводу-виробника товару. Найменування державних стандартів і технічних умов, інші вимоги, яким повинна відповідати якість товару, вказуються в специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору, кількість та асортимент товару зазначається у Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 5.2 договору, передбачено, що передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару, є дата фактичної передачі товару покупцю, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.

У випадку доставки товарів на склад замовника, поставка товару може здійснюватися за письмовою заявкою замовника (п. 5.3 договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору, замовник сплачує за товар за цінами, вказаними у Специфікації. Загальна сума за цим договором складає - 4 195 989,00 грн., крім того ПДВ-20% - 829 197 186,80 грн., всього - 4 975 186,80 грн.

Згідно з п. 7.1 договору, розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів із дня поставки товару та на підставі отриманого від постачальника рахунку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 в частині поставок товару, а в частині оплати - до її повного виконання (п. 14.1 договору).

Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, якою передбачили найменування товару, креслення, одиницю виміру, кількість ціну та загальну суму, яка становить 4 975 186,80 грн.

Крім того, сторонами укладено додаткову угоду №1 від 18.12.2018 до договору поставки №18071т від 21.06.18 строк дії договору продовжено до 30.06.2019.

На виконання умов договору та специфікації до нього позивач здійснив поставку товару на загальну суму 572 505,60 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №1712001 від 17.12.2018 на суму 178 908,00 грн.;

- №0602001 від 06.02.2019 на суму 393 597,60 грн.;

Для здійснення оплати зазначеного товару, Позивачем були виставлені рахунки № 1712001 від 17.12.2018 та № 0602001 від 06.02.2019, відповідно

Відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав частково, сплатив на користь позивача суму в розмірі 30 818,00 грн. на підставі рахунку № 1712001 від 17.12.2018 року (а.с. 33), внаслідок чого, виникла заборгованість в розмірі 541 687,50 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Як убачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідач здійснив часткову оплату по рахунку № 0602001 від 06.02.2019 в сумі 300 000,00 грн. (а.с. 72)

З огляду на викладене, керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 300 000,00 грн. підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на умови договору (п. 7.1.) строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 241 687,50 грн. суду не надано.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 241 687,50грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем розраховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 380,72 грн. штраф у розмірі 4 442,70 грн., 3% річних у розмірі 1 134,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 228,75 грн.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.3 договору сторони визначили, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі три відсотки від несплаченої суми.

Позивачем складено розрахунок пені за загальний період прострочення з 17.01.19 по 22.03.19 (по кожній накладній окремо з урахуванням часткової оплати), розмір якої становить суму 1 380,72 грн. та розрахунок штрафу у розмірі 4 442,70 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу та встановлено, що розрахунок здійснено правильно.

За результатами перевірки розрахунку пені, судом встановлено, що умовами п. 10.3 договору сторонами погоджено розмір пені 0,1%, в той же час, позивачем здійснено розрахунок з урахуванням розміру пені 0,01%, тобто в меншому розмірі. З урахуванням меж заявлених вимог суд вважає за можливе задовольнити вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1 380,72 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано обґрунтований розрахунок трьох процентів річних за загальний період прострочення з 17.01.19 по 22.03.19 (по кожній накладній окремо з урахуванням часткової оплати) у розмірі 1 134,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 228,75 грн.

Судом здійснено перевірку наведеного розрахунку та встановлено, що підрахунок трьох відсотків річних здійснено правильно.

За результатами перевірки розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем не враховано порядок нарахування інфляційних втрат визначений п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", згідно якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період та встановлено, що інфляційні нарахування складають суму в розмірі 2 079,92 грн.

Заперечення Відповідача з посиланням на п. 13.4. Договору поставки, яким сторони передбачили, що прострочені Відповідачем грошові зобов`язання повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, судом до уваги не приймаються, адже, положення ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат на відсотків річних на суму простроченого грошового зобов`язання, мають імперативний характер та не можуть бути змінені сторонами договору.

При цьому, дана норма передбачає право сторін лише на встановлення іншого розміру відсотків річних, але не передбачає можливість звільнення від їх сплати.

Доводи Відповідача з посиланням на те, що за умовами укладеного сторонами договору, передумовою здійснення оплати поставленого товару є надання постачальником рахунку, суд вважає безпідставними, адже рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК не є простроченням кредитора згідно зі ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку у відповідача не звільняє останнього від обов`язку оплати за поставлений товар.

Доводи відповідача з посилання на відсутність в матеріалах справи доказів транспортування товару, судом до уваги не приймаються, адже за умов відсутності заперечень відповідача із приводжу фактичної дати поставки товару, яка відображена в підписаних сторонами видаткових накладних, наявність чи відсутність відповідних доказів, не впливають на строки розрахунків за товар.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 241 687,60 грн., пені у розмірі 1 380,72 грн., штрафу в розмірі 4 442,70 грн., трьох процентів річних у розмірі 1 134,84 грн., інфляційних втрати у розмірі 2 079,92 грн.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 300 000,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю, в решті позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Судовий збір, пропорційно розміру позовних вимог, за якими позивач не підтримує свій позов унаслідок задоволення його відповідачем після пред`явлення позову, покладається на відповідача, згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд.7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСЕРВІС-ТОРГ" (61177, Харківська обл., місто Харків, вул. Золочівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 34954542) суму основного боргу у розмірі 241 687,60 грн., пеню у розмірі 1 380,72 грн., штраф у розмірі 4 442,70 грн., три проценти річних у розмірі 1 134,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 079,92 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 260,89 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 300 000,00 грн. провадження у справі закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.06.2019

Суддя О.В. Ліпинський