Рішення

від 20.06.2019 по справі 910/696/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019Справа № 910/696/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Матвіюка Миколи Павловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБУС 2000"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Стоун Груп

про стягнення 59 449, 28 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Матвіюк Микола Павлович (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБУС 2000" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 59 449, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами в частині оплати наданих послуг з перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

За приписами ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2019, зокрема зобов`язано позивача у строк до 16.04.2019 надати суду належним чином засвідчену читабельну копію інвойсу № 14 від 25.10.2018 на який міститься посилання у міжнародній товаротранспортній накладній СМR № 0009933; письмові обгрунтовані пояснення в частині зазначення у міжнародній товаротранспортній накладній СМR № 0009933 відправником - Товариство з обмеженою відповідальністю Стоун Груп .

15.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця Матвіюка Миколи Павловича надійшла заява на виконання ухвали суду, в якій позивач зазначає про неможливість надання інвойсу, оскільки останній виготовляється вантажовідправником, супроводжує вантаж та під час розвантаження передається вантажоодержувачу. Крім того, стосовно того, що в накладній СМR відправником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Стоун Груп , позивач повідомив, що ТОВ Стоун Груп є власником вантажу, який знайшов посередника ТОВ "ГЛОБУС 2000", яке в свою чергу прийняло на себе зобов`язання по організації перевезення та уклало договір-заявку з позивачем.

Також, 15.04.2019 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву, в якій просить суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 з власної ініціативи залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Стоун Груп . Зокрема, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Стоун Груп у строк до 16.05.2019 надати суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та докази на підтвердження викладених обставин, з урахуванням положень ч. 3-7 ст. 165 ГПК. Підготовче засідання відкладено на 23.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/696/19 призначено на 20.06.2019.

20.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Стоун Груп надійшли письмові пояснення, в яких третя особа повідомляє що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Стоун Груп був укладений договір-заявка на перевезення вантажу та за надані послуги останній розрахувався у повному обсязі на підтвердження чого долучає платіжне доручення № 551 від 14.11.2018. Крім того, просить суд розгляд справи проводити за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю Стоун Груп

У дане судове засідання представник позивача не з`явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву, в якій просить суд розглянути справи без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 28.01.2019, від 28.03.2019, від 18.04.2019 та від 23.05.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 3, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 28.01.2019, від 28.03.2019, від 18.04.2019 та від 23.05.2019 з відмітками: за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалами суду від 28.01.2019, від 28.03.2019, від 18.04.2019 та від 23.05.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стоун Груп (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБУС 2000" (далі - перевізник) укладено договір - заявку № 06/11-18, відповідно до якого перевізник надає для перевезення автомобіль (у т.ч. причіп/напівпричіп) у належному стані, що задовольняє вимоги для перевезення зазначеного даною заявкою вантажу, а також усім відповідним вимогам перевезень вантажів.

Відповідно до договору, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення наступного вантажу: Гранітна бруківка, вага та об`єм - 21.05 т, дата і час завантаження: 07.11.2018, адреса завантаження - м. Київ, вул. Новопирогівська, 58, адреса розмитнення - Riedbachstrabe 13. 87700 Memmingen, адреса розвантаження - Landsbergerstr, 38, 87719 Mindelheim, вартість послуг та умови оплати: 1850 Євро (б/г розрахунок в день розвантаження).

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБУС 2000" (далі - замовник) укладено з Фізичною особою-підприємцем Матвіюком Миколою Павловичем (далі - перевізник) укладено договір-заявку № 06/11-18, відповідно до якого перевізник надає для перевезення автомобіль (у т.ч. причіп/напівпричіп) у належному стані, що задовольняє вимоги для перевезення зазначеного даною заявкою вантажу, а також усім відповідним вимогам перевезень вантажів.

Згідно договору, позивач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення наступного вантажу: Гранітна бруківка, вага та об`єм - 21.05 т, дата і час завантаження: 07.11.2018, адреса завантаження - Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Ковалі, вул. Яремчуків 8а, адреса розмитнення - Riedbachstrabe 13. 87700 Memmingen , адреса розвантаження - Landsbergerstr, 38 , 87719 Mindelheim, вартість послуг та умови оплати: 1850 Євро (б/г розрахунок в день розвантаження).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Україна-Німеччина на суму 1850 Євро, що, як зазначає позивач по курсу НБУ станом на 13.11.2018 (дата вивантаження) становить 59 449, 28 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 008972, відповідно до якої вантажоодержувачем (адреса розвантаження - Landsbergerstr, 38, 87719 Mindelheim) вантаж отримано 13.11.2018, про що свідчить підпис вантажоодержувача в графі 24 CMR - вантаж отримано .

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 517 від 08.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Стоун Груп перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБУС 2000" - 59 293, 00 грн. за надані послуги перевезення, що підтверджується платіжним дорученням № 551 від 14.11.2018.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБУС 2000" зобов`язано було здійснити на користь позивача оплату наданих послуг перевезення вантажу, чого відповідачем не здійснено, доказів зворотного не надано.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 59 449, 28 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно Закону України № 57-V від 01.08.2006 "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 0009933 вбачається, що позивачем, як перевізником, здійснено перевезення вантажу за погодженим у заявці маршрутом: Україна-Німеччина (адреса розвантаження - Landsbergerstr, 38, 87719 Mindelheim) на суму 1850 Євро.

Враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень та претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та прийняття вантажу вантажоодержувачем, суд дійшов висновку, що послуги надані позивачем належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Так, як вбачається зі змісту позовної заяви, за перерахунком позивача 1850 Євро у національну валюту - гривню станом на 13.11.2018 становить 59 449, 28 грн. за курсом НБУ 32, 134747, проте згідно інформації розміщеної на офіційному сайті Національного банку України https://www.bank.gov.ua у розділі Офіційний курс валют - форма пошуку по даті, станом на 13.11.2018 курс євро становив 3143.3560 грн., тож за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є заборгованість у розмірі 58 145, 50 грн.

Згідно договору-заявки № 06/11-18 від 06.11.2018, розрахунок за надані послуги здійснюється в день розвантаження, тобто 13.11.2018, оскільки вантаж отримано вантажоодержувачем 13.11.2018, про що свідчить підпис вантажоодержувача в графі 24 CMR - вантаж отримано .

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу у розмірі 58 145, 50 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору-заявки № 06/11-18 від 06.11.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 58 145, 50 грн. підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Так, 09.01.2019 між Фізичною особою-підприємцем Матвіюком Миколою Павловичем та Адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у стягненні коштів з ТОВ "ГЛОБУС 2000", з цією метою, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням; провести заходи досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу; підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати заяву про видачу судового наказу; вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення.

Відповідно до п. 2.2. договору, за здійснення дії, що визначені у п. 1.1. договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 5 900, 00 грн.

16.01.2019 Фізичною особою-підприємцем Матвіюком Миколою Павловичем та Адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2019 позивачем здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 03-01 на суму 5 900, 00 грн.

На підтвердження того, що Лоза В.М. є адвокатом надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008.

Однак, з огляду на те, що такі витрати у сумі 5 900, 00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченими ними часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також враховуючи що інтереси позивача в судових засіданнях адвокат не представляв та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Матвіюка Миколи Павловича задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБУС 2000" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 3, ідентифікаційний код - 41470637) на користь Фізичної особи-підприємця Матвіюка Миколи Павловича ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 58 145 (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок п`ять) грн. 50 коп. - заборгованості, 1 878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 87 коп. - судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу адвоката.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 25.06.2019.

Суддя Щербаков С.О.