Ухвала

від 24.06.2019 по справі 910/8004/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/8004/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали заяви

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Холдінг" (03062, м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 9, офіс 22; ідентифікаційний код 40242762)

про стягнення 8 161, 41 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Холдінг"

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що відповідач систематично порушував положення чинного законодавства та зобов`язання обумовлені договором № 7469 від 13.07.2016, що виразилось у невнесенні орендної плати. Як наслідок за період з травня 2018 по жовтень 2018 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 7 008, 62 грн. Також, позивачем на суму основного боргу здійснено нарахування пені в сумі 748, 09 грн., штрафу в сумі 210, 26 грн. та інфляційних втрат в сумі 194, 44 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019" прожитковий мінімум працездатних осіб з січня 2019 року встановлено у розмірі 1 921, 00 грн.

З огляду на викладене вище, враховуючи ставку судового збору та ціну позову, позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою мав би сплатити судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн.

Проте, як вбачається з позовної заяви та додатків доданих до неї, позивачем в порушення норм чинного законодавства, а саме, п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України не додано докази сплати судового збору у встановленому розмірі.

Однак, суд зазначає, що позивачем до позовної заяви додано клопотання про відстрочення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплати судового збору до набрання законної сили рішенням першої інстанції оскільки у позивача недостатньо коштів на оплату судового збору за подання позовної заяви про стягнення заборгованості у зв`язку з тим, що позивач утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та має важке фінансове становище.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Суд вважає за доцільне вказати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору.

Як вбачається з вищевикладеного єдиною підставою для вчинення судом зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" дій є врахування ним майнового стану сторони.

Отже, приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, позивач матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду у справах № 910/12806/15 від 02.12.2015, № 911/1372/15 від 25.12.2015.

Крім того, суд звертає увагу, що у разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв`язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі.

Таким чином, заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивач повинен вказати конкретну дату, до якої він просить відстрочити сплату судового збору, та у випадку задоволення судом клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд повинен зазначити в ухвалі (про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи, тощо) конкретний строк, до якої позивач повинен сплатити судовий збір, та такий строк не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд позовної заяви, з огляду на що суд вважає клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до набрання рішенням законної сили необґрунтованим.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочки сплати судового збору.

При цьому, суд вказує, що позивачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для відстрочки сплати судового збору або звільнення від його сплати, а також не додано жодних доказів на підтвердження його доводів щодо важкого фінансового становища та недостатності коштів на оплату судового збору.

В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження можливості його у майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі, сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі, і не вказано, до якої конкретної дати позивач просить суд відстрочити сплату судового збору.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на викладене вище, розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які перешкоджають сплаті судового збору в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а відтак, вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Разом з тим, суд вказує, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу з дотриманням вимог статті 172 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, опис вкладення, який згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник об`єкта поштового зв`язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох примірниках і проставляє відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення.

Абзацом 27 ч. 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку закріплено, що розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення саме копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу та третім особам у справі може бути, зокрема, бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фіскальним чеком про відправлення.

Проте, позивачем в порушення наведених вище норм процесуального законодавства не додано до позовної заяви доказів надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи відмову у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та відсутність доказів сплати судового збору за звернення до господарського суду з позовною заявою, а також доказів надіслання копії позовної заяви з доданими до неї доказами на адресу відповідача, відповідно до частини першої та другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на те, що позивачем не дотримано вимог ст. 164 та 172 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що приписи ст. 174 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що наведені обставини є підставою для залишення заяви без руху відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. 174 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення 8 161, 41 грн. - залишити без руху.

2. Встановити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів сплати судового збору (оригінал платіжного доручення) в розмірі 1 921, 00 грн. та доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача.

3. У разі усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою

Ухвала набрала законної сили 24.06.2019 та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.О. Баранов