Рішення

від 20.06.2019 по справі 910/4487/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019Справа № 910/4487/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ Продакшн"

до Приватного акціонерного товариства "Оболонь"

про стягнення 152 755, 48 грн.

Представники:

від позивача: Лунькова В.І.;

від відповідача: Петренко О.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ Продакшн" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (далі - відповідач) про стягнення 687 629, 86 грн., з яких: 534 874, 08 грн. - основний борг, 103 882, 80 грн. - пеня, 40 211, 68 грн. - інфляційні втрати та 8 661, 00 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 18/07/2018 про надання послуг та передачу майнових прав від 18.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ Продакшн" - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АБ Продакшн" строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

15.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ Продакшн" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.05.2019.

03.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, в якому зазначає про проведення переговорів між сторонами щодо укладення мирової угоди з метою мирного врегулювання спору, у зв`язку з чим просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату та продовжити строк для подання відзиву.

14.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомляє суд, що відповідачем здійснено погашення основної заборгованості у розмірі 534 874, 08 грн. на підтвердження чого долучено до заяви платіжні доручення № 5917 від 03.05.2019 на суму 334 874, 08 грн. та № 3829 від 26.04.2019 на суму 200 000, 00 грн., у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 152 755, 48 грн., з яких: 103 882, 80 грн. - пені, 40 211, 68 грн. - інфляційних втрат та 8 661, 00 грн. - 3 % річних.

У судовому засіданні 16.05.2019 розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме - 152 755, 48 грн., з яких: 103 882, 80 грн. - пені, 40 211, 68 грн. - інфляційних втрат та 8 661, 00 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/4487/19 призначено на 20.06.2019.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Оболонь" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АБ Продакшн" (далі - виконавець) укладено договір № 18/07/2018 про надання послуг та передачу майнових прав (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.07.2018), умовами якого передбачено, що на умовах та у порядку, передбачених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з:

1.1.1. виготовлення іміджевого відеоролику з умовною назвою Так/Ні , хронометражем 30 та 20 секунд (нічна і денна версія відповідно);

1.1.2. виготовлення двох коротких версій іміджевого відеоролика з умовною назвою Так/Ні , хронометражем 10 секунд кожний;

1.1.3. виготовлення 2-х спонсорських заставок із загальною назвою Венера хронометражем 10 секунд кожна (денна і нічна версія), далі - ролики, з переданням замовнику результату наданих послуг (готових роликів) та всіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на такі ролики, а замовник зобов`язується приймати і оплачувати надані послуги та визначені права інтелектуальної власності згідно з умовами цього договору.

Місце надання послуг по створенню роликів: Україна, м. Київ (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, знак для товарів і послуг, який використовується з метою реклами при виробництві роликів - Оболонь , всі права на який належать замовнику, який надає виконавцю виключне право використовувати зазначений знак на період виготовлення роликів без переходу прав інтелектуальної власності на нього.

Згідно п. 3.1. договору, ціна договору включає в себе як власне ціну (вартість) послуг з виготовлення роликів, так і винагороду виконавця за передачу замовнику виключних майнових прав інтелектуальної власності на них, визначених умовами цього договору та складає: 3 270 310, 00 грн., крім того, ПДВ 20 % - 654 062, 00 грн., таким чином загальна ціна договору становить 3 924 372, 00 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що сплата ціни договору здійснюється замовником в 3 етапи:

3.2.1. перший етап: оплата 50 % від ціни договору, зазначеної у п. 3.1. цього договору, у розмірі 1 635 155, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 327 031, 00 грн., загальна сума разом з ПДВ, що становить 1 962 186, 00 грн. як передоплата, здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний банківський рахунок виконавця до 23.07.2018 року включно;

3.2.2. другий етап: оплата 30 % від ціни договору, зазначеної у п. 3.1. цього договору, у розмірі 981 093, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 196 218, 60 грн., загальна сума оплати разом з ПДВ, що становить 1 177 311, 60 грн., здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний банківський рахунок виконавця до 10.08.2018 року включно.

3.2.3. третій етап: оплата 20 % від ціни договору, зазначеної у п. 3.1. цього договору, у розмірі 654 062, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 130 812, 40 грн., загальна сума оплати разом з ПДВ, що становить 784 874, 40 грн. здійснюється замовником не пізніше 03.09.2018 року включно на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої виконавцем згідно з вимогами чинного законодавства України.

За умовами п. 6.1. договору, у випадку порушення строків оплати, закріплених п. 3.2.3. договору, більш ніж на 20 робочих днів, замовник виплачує виконавцеві неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Строк дії договору: цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 20.08.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами обов`язків за цим договором (п. 9.4. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 18/07/2018 про надання послуг та передачу майнових прав від 18.07.2018, були надані послуги з виготовлення іміджевого відеоролику з умовною назвою Так/Ні , хронометражем 30 та 20 секунд (нічна і денна версія відповідно); двох коротких версій іміджевого відеоролика з умовною назвою Так/Ні , хронометражем 10 секунд кожний та 2-х спонсорських заставок із загальною назвою Венера на загальну суму 3 924 372, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 20.08.2018, який підписаний представниками сторін та скріплений печаткою товариств.

Так, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 07.11.2018, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість з оплати наданих послуг у розмірі 784 874, 40 грн., в тому числі ПДВ 20 %, в строк до 14.11.2018 року включно.

В свою чергу, листом від 13.11.2018 № 2419/0/2-18 відповідач гарантував оплату заборгованості по договору № 18/07/2018 від 18.07.2018 у розмірі 784 874, 40 грн. згідно наступного графіку: 12.11.2018 по 30.11.2018 - 260 000, 00 грн., з 01.12.2018 по 31.12.2018 - 260 000, 00 грн. та з 01.01.2019 по 31.01.2019 - 264 874, 40 грн.

21.03.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 284 від 21.03.2018, в якій позивач вимагав перерахувати на його банківський рахунок заборгованість по оплаті послуг у розмірі 534 874, 08 грн., в тому числі ПДВ 20 % та сплатити штрафні санкції у розмірі 152 755, 48 грн., що разом становить 687 629, 56 грн., протягом 10 календарних днів з дати отримання даної претензії, яка отримана відповідачем 25.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач виконав грошові зобов`язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 3.2., що вбачається з платіжних доручень № 5917 від 03.05.2019 на суму 334 874, 08 грн. та № 3829 від 26.04.2019 на суму 200 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 103 882, 80 грн. - пені за період з 04.09.2018 по 20.03.2019, 40 211, 68 грн. - інфляційних втрат за період з 04.09.2018 по 20.03.2019 та 8 661, 00 грн. - 3 % річних за період з 04.09.2018 по 20.03.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 18/07/2018 від 18.07.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги з виготовлення іміджевого відеоролику з умовною назвою Так/Ні , хронометражем 30 та 20 секунд (нічна і денна версія відповідно); двох коротких версій іміджевого відеоролика з умовною назвою Так/Ні , хронометражем 10 секунд кожний та 2-х спонсорських заставок із загальною назвою Венера на загальну суму 3 924 372, 00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 20.08.2018, який підписаний представниками сторін та скріплений печаткою товариств.

Однак, відповідач виконав грошові зобов`язання з порушенням строків встановлених п. 3.2. договору, що вбачається з платіжних доручень (наявні у матеріалах справи).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що замовник здійснює розрахунок за фактично надані послуги по аеропортовому обслуговуванню шляхом безготівкового перерахування коштів протягом 5-ти банківських днів із моменту отримання рахунків - фактур та актів виконаних робіт. Рахунки та акти виконаних робіт аеропорт надає замовнику по кожному рейсу не пізніше 5 днів з дати виконання рейсу.

Замовник зобов`язаний повернути підписаний акт виконаних робіт упродовж 5 (п`яти) робочих днів від дати його отримання. У разі неотримання аеропортом підписаного акту або ненадання замовником вмотивованої відмови від його підписання протягом зазначеного періоду, акт вважається визнаним сторонами (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.07.2018), сплата ціни договору здійснюється замовником в 3 етапи:

3.2.1. перший етап: оплата 50 % від ціни договору, зазначеної у п. 3.1. цього договору, у розмірі 1 635 155, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 327 031, 00 грн., загальна сума разом з ПДВ, що становить 1 962 186, 00 грн. як передоплата, здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний банківський рахунок виконавця до 23.07.2018 року включно;

3.2.2. другий етап: оплата 30 % від ціни договору, зазначеної у п. 3.1. цього договору, у розмірі 981 093, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 196 218, 60 грн., загальна сума оплати разом з ПДВ, що становить 1 177 311, 60 грн., здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний банківський рахунок виконавця до 10.08.2018 року включно.

3.2.3. третій етап: оплата 20 % від ціни договору, зазначеної у п. 3.1. цього договору, у розмірі 654 062, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 130 812, 40 грн., загальна сума оплати разом з ПДВ, що становить 784 874, 40 грн. здійснюється замовником не пізніше 03.09.2018 року включно на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої виконавцем згідно з вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи зміст п. 3.2. договору, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату наданих послуг згідно третього етапу не пізніше 03.09.2018, тобто починаючи з 04.09.2018 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. договору, у випадку порушення строків оплати, закріплених п. 3.2.3. договору, більш ніж на 20 робочих днів, замовник виплачує виконавцеві неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду нарахування пені та відповідно у розмірі, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 95 969, 60 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 04.09.2018 по 04.03.2019 нарахована на суму боргу 534 874, 08 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 211, 68 грн. - інфляційних втрат за період з 04.09.2018 по 20.03.2019 та 8 661, 00 грн. - 3 % річних за період з 04.09.2018 по 20.03.2019, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки оплати наданих послуг та розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 211, 68 грн. - інфляційних втрат за період з 04.09.2018 по 20.03.2019 нарахована на суму боргу 534 874, 08 грн. та 8 661, 00 грн. - 3 % річних за період з 04.09.2018 по 20.03.2019 нарахована на суму боргу 534 874, 08 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд відзначає, що при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було сплачено судовий збір в сумі 10 314, 46 грн., однак враховуючи зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 8 023, 13 грн. підлягає поверненню позивачу.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ Продакшн" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3, ідентифікаційний код - 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ Продакшн" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22, поверх 15, ідентифікаційний код - 39277645) 95 969 (дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 60 коп. - пені, 8 661 (вісім тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 00 коп. - 3 % річних, 40 211 (сорок тисяч двісті одинадцять) грн. 68 коп. - інфляційних втрат та 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 63 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 25.06.2018.

Суддя Щербаков С.О.