Ухвала

від 26.06.2019 по справі 915/1612/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

26 червня 2019 року Справа № 915/1612/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В. , розглянувши матеріали

за позовом : Миколаївської обласної регіональної організації Конгресу азербайджанців

України (54034, м.Миколаїв, вул.3-я Продольна (3-я Поздовжня), буд.21-А;

ідент.код 23407276; адреса представника Гриненко Т.В ОСОБА_1 :

АДРЕСА_1 );

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІНН

(56400, м.Миколаїв, вул.Гмирьова (В.Чорновола), буд.6; ідент.код 20914446);

про: визнання укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нежитлові приміщення,-

в с т а н о в и в:

20.06.2019 Миколаївська обласна регіональна організація Конгресу азербайджанців України звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 18.06.2019 (вхід.№10267/19), в якій просить суд: 1) визнати укладеним договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Товарною біржею Нерухомість-Південь 03.03.1999 за №2998; 2) визнати за Миколаївською обласною регіональною організацією Конгресу азербайджанців України, ідент. код 23407276, право власності на нежитлові приміщення №18 загальною площею 45,2 кв.м в житловому будинку АДРЕСА_2 .

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст.162 ГПК України встановлено вимоги до позовної заяви, а саме позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно приписів п.2) ч.1 ст.163 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна .

Так, позивачем в позовній заяві викладено позовну вимогу не майнового характеру - визнання укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна та вимогу майнового характеру - визнання права власності на нежитлові приміщення .

При цьому, при визначенні ціни позову у сумі 70502,00 грн позивачем зазначено, що згідно технічного паспорту, виготовленого КП ММБТІ станом на 15.03.2017 , інвентаризаційна вартість майна складає 70502,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.163 ГПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Відповідно до пп.2.2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею; з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу , так і в інших підприємств та організацій, а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна ), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду.

На думку суду, позивачем не подано належних доказів дійсної вартості майна щодо якого заявлено позовні вимоги.

Таким чином, для правильного вирішення питання щодо ціни позову (дійсної вартості майна) та розміру судового збору, який підлягає сплаті за заявленими вимогами, необхідно зобов`язати позивача подати суду належні докази дійсної вартості спірного нерухомого майна, станом на день звернення з даним позовом до суду, а саме, висновок (або інший документ) про експертну оцінку вказаних нежитлових приміщень.

За заявленою вимогою майнового характеру (визнання права власності на нерухоме майно) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,0 грн (мінімальна ставка) за квитанцією №0.0.1383280747.2 від 17.06.2019.

Суд не може прийняти зазначений платіж у розмірі 1921,0 грн, як належний доказ сплати судового збору з огляду на те, що позивачем не подано доказів дійсної вартості майна , що унеможливлює визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті.

Крім того, згідно ч.1 ст.5 ГПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.

При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може обирати між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.

Якщо ж законом або договором не передбачено способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч.2 ст.5 ГПК України).

Наведене з урахуванням положень ч.1 ст.2 ГПК України означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах .

Отже, обираючи спосіб захисту, позивач насамперед повинен перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захисту.

Якщо спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме цей спосіб.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги, а саме - визнання укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нежитлові приміщення.

Проте у позовній заяви відсутні жодні обґрунтування щодо обраних позивачем способів захисту, які він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, у тому числі не вказано, які саме права позивача порушені.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем при поданні позову не дотримано вимог ст.ст.162, 164, 172 ГПК України, що відповідно до вимог ч.1 ст.174 ГПК України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст.174, 234, 235 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Миколаївської обласної регіональної організації Конгресу азербайджанців України б/н від 18.06.2019 (вхід.№10267/19 від 20.06.2019) - залишити без руху.

2. Позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки не пізніше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

4. Направити на адресу позивача акт відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області б/н від 20.06.2019 на 1-му аркуші.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.В.Мавродієва