Рішення

від 24.06.2019 по справі 922/1536/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1536/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асіанта", м.Кам`янське до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ Укрелектромаш", м. Харків про стягнення 230056,71 грн. за участю представників:

позивача - Муха С.Я. (довіреність №2 від 20.06.19р., адвокат);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

23.05.2019 року позивач - ТОВ "Асіанта" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "СКБ Укрелектромаш", в якому просить стягнути 230000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 56,71 грн. 3% річних, а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1536/19 в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.06.2019 р. об 11:00, з повідомленням сторін.

У судовому засіданні 24.06.2019 р. представник позивача позов підтримував повністю та просив його задовольнити.

У судове засідання 24.06.2019 р. представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (поштовим повідомленням). Також, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини одним із критеріїв розумного строку розгляду справ є належна поведінка заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи у відповідній державі.

Ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

27.02.2019 року платіжним дорученням №153 Товариство з обмеженою відповідальністю АСІАНТА - позивач (код ЄДРПОУ 42030399) помилково перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ - відповідачу (код ЄДРПОУ 23752688) грошові кошти у сумі 230000,00 грн. на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ МТБ БАНК , МФО 328168. В призначенні платежу було зазначено - сплата зг. pax. 54 від 20.02.2019 року. Однак, будь-яких договорів між TOB АСІАНТА та TOB СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ укладено не було, рахунку № 54 від 20.02.2019 року на ім`я TOB АСІАНТА виставлено та отримано TOB АСІАНТА також не було. Тобто вказані грошові кошти були помилково перераховані відповідачу.

18.04.2019 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення помилково перерахованих коштів, що була отримана відповідачем 22.04.2019 року, що підтверджується поштовим чеком № 4900071943807, описом вкладення до цінного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на 20.05.2019 року безпідставно набуті грошові кошти повернуті відповідачем позивачу не були, у встановлений у вимозі семиденний строк.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2018р. у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування ст.1212 Цивільного кодексу України про те, що конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018р. по справі № 910/9055/17.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.202, ст.205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Згідно з приписами ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких договорів у формі єдиного письмового документу сторонами не складалося, відсутні й окремі листи-домовленості щодо наявності зобов`язань, які б носили цивільно-правовий характер.

В даному випадку, як слідує із пояснень позивача у справі, перерахування коштів ним відбувалось помилково, на підставі зразків рахунків-фактур в рахунок виконання договору підряду, який не було укладено сторонами.

Надана до матеріалів справи копія платіжного доручення №153 від 27.02.2019р. підтверджує, що позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти на суму 230000,00 грн.

Відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження виконання робіт (надання послуг) на суму перерахованих позивачем коштів.

Враховуючи вищенаведене, відсутність у матеріалах справи доказів укладання між сторонами договору підряду по виконанню ремонтних робіт та доказів виконання відповідачем робіт, відповідач зобов`язаний повернути перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 230000,00 грн. на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, які були отримані без достатньої правової підстави, тому позовні вимоги ТОВ "Асіанта" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв`язку з неповерненням безпідставно набутих коштів в семиденний строк, з дня отримання вимоги, позивач додатково на підставі ст.625 ЦК України нараховував три проценти річних від простроченого грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, порушення виконання зобов`язання відповідачем, позивачем за період з 01.05.2019 року по 03.05.2019 р. було нараховано 56,71 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних суд вважає заявлену суму обґрунтованою, а вимоги по її стягненню такими, що підлягають задоволенню у сумі 56,71 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3450,85 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-80, 129, 232-233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ Укрелектромаш" (адреса: 61001, м.Харків, вул.Іскринська, б.37; код ЄДРПОУ 23752688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асіанта" (адреса: 51900, Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул.Спортивна, б.19, каб.202; код ЄДРПОУ 42030399) 230000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 56,71 грн. 3% річних, 3450,85 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "26" червня 2019 р.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/1536/19