Рішення

від 24.06.2019 по справі 925/441/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. Черкаси справа № 925/441/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейспак" (м. Київ) до Приватного підприємства "Черкасивапнопостач" (м. Черкаси) про стягнення 45 300,79 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 45 300,79 грн. заборгованості за поставлену поліетиленову продукцію, з яких 10 000,00 грн. основного боргу, 32 593,20 грн. за неправомірне користування чужими коштами, 2 707,59 грн. пені на підставі умов договору поставки № 120718 від 12.07.2018, укладеного між сторонами.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. В жодне судове засідання представники сторін не з`явилися, явка обов`язковою не визнавалася. Заперечень проти позову з боку відповідача суду не подано.

У відповдіності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

12.07.2018 між ТОВ "Бейспак" (Постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Черкасивапнопостач" (Покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1207/18 (а.с. 10), за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити товар, асортимент, найменування, кількість та ціна якого погоджуються сторонами у виставлених рахунка-фактурах. Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладеній (п. 1.1. та 2.4. договору).

Укладений сторонами договір відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ст. 712 ЦК України, у відповідності до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами п. 4.3. договору платежі здійснються покупцем у безготівковій формі на поточний рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2019 року (п.11.1), але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли по договору. Договір підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна із сторін не заявить про намір його розірвання.

За умовами розділу (статті) 2 договору, визначення асортименту та кількості товару в партії поставки здійснюється за попередньою заявкою покупця.

Доказів про направлення відповідачем позивачу таких заявок у справу не подано.

Предмет договору поставки № 120718 у самому договорі сторонами не визначено.

За доводами позивача, на виконання договору він відпустив відповідачу мішки поліетиленові на загальну суму 20 410,00 грн. по видатковій накладній № ЕП1274 від 13.07.2018 (а.с. 14) та стрейч плівку на суму 940,00 грн. на підставі видаткової накладної № ЕП 1444 від 06.08.2018 (а.с. 15).

Загальна сума поставки товару становить 21 350,00 грн.

У видаткових накладних міститься лише посилання на замовлення покупця з номерами і датами без посилання на договір поставки № 120718.

Позивач доводить, що поставка товару проведена саме на виконання умов вказаного договору між сторонами.

Відзиву на позов у справі не подано.

У відповідності до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд констатує, що відповідач не заперечив проти доводів позивача про те, що поставка товару проведена ним саме на підставі договору між сторонами № 120718 від 12.07.2018 і ця обставина є доведеною позивачем.

Доказів про існування між сторонами інших договірних відносин з приводу поставки мішків та плівки суду не подано.

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав. Доказів існування між сторонами спору з приводу якості мішків та стрейч плівки суду не подано.

Враховуючи умову п. 4.3. договору про 30-денний термін відстрочення оплати товару по договору, строк платежу за обома накладними станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Повну суму за товар відповідачем не сплачено, чим відповідач порушив права позивача та спричинив виникнення спору.

За доводами позивача, відповідач за першою видатковою накладною № ЕП1274 від 13.07.2018 сплатив позивачу 5410,00 грн. 18.09.2018; 2940,00 грн. 16.11.2018 та 3000,00 грн. 20.12.2018 - а всього 11 350,00 грн.

Дати сплат вказаних коштів підтверджуються відповідачем у складеному акті звірки взаєморозрахунків (а.с. 16) за підписами обох сторін та не заперечені і не спростовані відповідачем іншими доказами.

Доказів про проведення розрахунків у більшій сумі відповідач суду не надав.

За доводами позивача, за товар по накладній № ЕП 1444 від 06.08.2018 кошти на оплату в сумі поставки 940,00 грн. від відповідача взагалі не надходили.

Отже, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 10 000,00 грн. ( 21 350,00 - 11 350,00).

Позивач також надав і копію акту звірки розрахунків між сторонами за період з 01.01.2018 по 26.03.2018 (а.с. 16) яким підтверджено існування боргу відповідача перед позивачем на суму 10 000,00 грн.

Строк виконання зобов`язання по оплаті отриманої продукції для відповідача є таким, що настав, доказів сплати основного боргу в повній сумі у справу не подано, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 10 000,00 грн. на користь позивача як залишок боргу за поставлений товар.

Відповідач не подав суду заперечень проти неотримання товару, існування спору між сторонами з приводу його якості чи існування інших підстав для неоплати боргу.

Зобов`язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За прострочення розрахунків за товар позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 707,59 грн. та 32 593,20 грн. за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Дані вимоги підлягають лише часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 5.3. договору, за прострочення розрахунку більш ніж на 1 календарний день з дня закінчення наданої відстрочки платежу, що вказана у п. 4.3 договору (30 календарних днів з моменту отримання товару), відповідач сплачує позивачу за неправомірне користування чужими коштами 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунку по день сплати цих коштів постачальнику та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочки, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договір між сторонами не містить умови про можливість нарахування пені у строк понад шість місяців.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України право на нарахування пені у кредитора виникає з моменту прострочення виконання зобов`язання.

Розрахунок пені позивачем наведено у позовній заяві (а.с. 6) на загальну суму 2 707,59 грн.

Належний розрахунок пені з урахуванням умов договору між сторонами та ч. 6 ст. 232 ГК України (за калькулятором програми Ліга-закон) є таким:

- сума боргу 20 410,00 грн. (період нарахування з 13.08.2018 по 17.09.2018) пеня становить 710,72 грн.

- сума боргу 15 000,00 грн. (період нарахування з 18.09.2018 по 15.11.2018) пеня становить 872,88 грн.

- сума боргу 12060,00 грн. (період нарахування з 16.11.2018 по 19.12.2018) пеня становить 404,42 грн.

- сума боргу 9 060,00 грн. (період нарахування з 20.12.2018 по 13 лютого 2019 (це кінець 6-місячного період нарахування пені по накладній ЕП № 1274 від 13.07.2018 , строк оплати по якій прострочено з 13 серпня 2018) пеня становить 500,41 грн.

По накладній ЕП № 1444 від 06.08.2018 прострочення оплати після 30 днів відстрочки виникло з 05.09.2018 і шестимісячний період нарахування пені триває до 05.03.2019. Однак позивач період нарахування встановлює лише з 20 грудня 2018 року і не змінив його в ході розгляду справи. Тому за належним розрахунком:

- сума боргу 940,00 грн. (період нарахування з 20.12.2018 по 05.03.2019) пеня становить 70,46 грн.

Отже, загальна сума пені за належним розрахунком становить лише 2558,89 грн., які належить стягнути з відповідача примусово, оскільки доказів сплати пені у справу не подано.

Позивач також просить стягнути з відповідача і проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення розрахунку на загальну суму 32 593,20 грн. (розрахунок а.с. 5).

Дані вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором між сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначений у вигляді 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунку (п. 5.3.).

Суд вважає, що у п. 5.3. сторони домовилися про встановлення плати за користування чужими грошовими коштами (як прямо вказано у цьому пункті) саме на підставі ст. 536 ЦК України, а не про стягнення відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, на яку сторони не посилалися у договорі.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 10.07.2018 по справі № 927/1091/17 викладено такий правовий висновок з приводу одночасного стягнення пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами: "Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 8.6. укладеного між сторонами у справі договору про закупівлю нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка також була нарахована позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України , за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі № 5010/1575/2012-20/83 та № 11/5026/1925/2012".

Згідно з визначенням поняття неустойки, що закріплено в статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 32 593,20 грн. за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не скористався своїм правом клопотати перед судом про зменшення суми пені, доказів сплати боргу за позовними вимогами суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 10 000,00 грн. залишку основного боргу за поставлений товар та 2558,89 грн. пені на підставі умов договору поставки № 120718 від 12.07.2018, укладеного між сторонами.

В решті вимог про стягнення пені та відсотків за неправомірне користування чужими коштами у позові слід відмовити через неправомірне їх нарахування.

На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1921,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Черкасивапнопостач" (ідентифікаційний код 37715146, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 173/1 кв. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейспак" (ідентифікаційний код 39219227, м. Київ, вул. Новопироговська, 62) --- 10000,00 грн. залишку основного боргу за поставлений товар, 2 558,89 грн. пені на підставі умов договору поставки № 120718 від 12.07.2018 та 1921,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 25 червня 2019

Суддя Н.М. Спаських