Справа № 2-6039/11
н\п 4-с/490/5/2019
Центральний районний суд м. Миколаєва
У Х В А Л А
Іменем України
25 червня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва
у складі головуючого судді - Черенкової Н.П.
при секретарі - Янкевич В.С.
розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Заводського відділу ДВС ГТУЮ в Миколаївській області Буділовської О.О. про визнання незаконною та скасування постанов, зацікавлена особа ПАТ КБ Надра ,-
УСТАНОВИВ:
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії Головного державного виконавця Заводського відділу ДВС ГТУЮ в Миколаївській області Буділовської О.О. про:
- визнання неправомірними дій головного державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2016 року;
- визнання неправомірними дій головного державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження;
- скасування постанови про накладення стягнення на пенсію від 18.10.2018 року.
Водночас скаржник просив зобов`язати Заводський районний відділ ДВС винести постанову про повернення стягувану без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Центральним судом 13.06.2013 року по справі № 2-6039\11.
Підставою для скасування постанов ОСОБА_1 вказав пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, і як наслідок цього порушення-скасування послідуючих постанов.
Ухвалою від 24.01.2019 року дана скарга залишена без руху.
06.02.2019 року ОСОБА_1 направлена уточнена скарга.
Ухвалою від 07.02.2019 року відкрито провадження по скарзі.
27.03.2019 року від Заводського відділу ДВС надійшов відзив на скаргу, в якому просили: провадження в частині скасування витрат виконавчого провадження закрити на підставі статті 74ч.2 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки така постанова оскаржується в порядку адміністративного судочинства.
В задоволенні іншої частини скарги відмовити за безпідставністю.
При цьому вказано, що строки пред`явлення виконавчого листа до виконання не порушені, оскільки виконавчий лист перебував на виконанні, а тому на підставі вимог ст.23 ЗУ Про виконавче провадження , строки перериваються, час , що минув, до нового строку не зараховується.
Оскільки, за змістом скарги, незаконність усіх наступних рішень пов`язується з безпідставністю відкриття виконавчого провадження, підстав для скасування останніх відсутні з огляду на те, що незаконність відкриття виконавчого провадження спростована.
ПАТ КБ Надра заперечень проти скарги не надав.
Сторони до судового засідання не з`явились.
Заводський відділ ДВС підтримав свої заперечення та просив про розгляд справи у їх відсутність.
На підставі ст.450 ч.2 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи, які належним чином повідомлені про дату , час і місце розгляду справи, не перешкоджають її розгляду.
Матеріали справи містять дані про належне повідомлення сторін про судове засідання, за такого, судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст.450 ч.2 ЦПК України.
При цьому, суд враховує наступне.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 оскаржує постанови, датовані 21.07.2016 року та відповідно від 18.10.2018 року. При цьому, вказує, що про їх наявність дізнався лише в січні 2019 року, а тому вважає, що строк не пропущений.
У відповідності дот вимог ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк можу бути поновлено судом.
Ключовою є фраза "з поважних причин" а отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Слід зазначити, що процесуальний Закон не дає визначення терміну поважні причини . Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим".
Необхідно вказати, що поновлення процесуальних строків на оскарження рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З урахуванням вказаного слід зазначити, що у суду є "свобода розсуду" або дискреційні повноваження суду на поновлення процесуальних строків, адже за таких обставин лише суд вирішує яка причина є поважною і які докази можна приймати до уваги.
Визначаючись щодо вирішення даного питання, суд також врахувує практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006р. вказав про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що: "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
З урахуванням викладеного, суд вважає доводи ОСОБА_1 щодо причини пропуску строку звернення до суду через не отримання постанов, є поважними, а строк таким, що підлягає поновленню.
Окрім того, матеріали не містять даних про отримання постанов скаржником своєчасно, та не спростовують його доводів.
Керуючись ст.ст.126, 127, 258, 260, 449 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії Головного державного виконавця Заводського відділу ДВС ГТУЮ в Миколаївській області Буділовської О.О. про визнання незаконною та скасування постанов, зацікавлена особа ПАТ КБ Надра .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя: Черенкова Н.П.
Суд | Центральний районний суд м. Миколаєва |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2019 |
Оприлюднено | 27.06.2019 |
Номер документу | 82644345 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Центральний районний суд м. Миколаєва
Черенкова Н. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні