Рішення

від 25.06.2019 по справі 580/1041/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року справа № 580/1041/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області, в якому з урахуванням заяви від 25.06.2019 просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 03.08.2018 № 30-13/7 Про надання рекомендації гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 07.10.2016 № 12-8/VII, в якому зазначено площу земельної ділянки 0,16 га;

- визнати протиправним та скасувати рішення Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 07.10.2016 № 12-8/VII, згідно якого орієнтована площа земельної ділянки становить 0,82 га.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона подала до Журавської сільської ради Городищенського району Черкаська область заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована по АДРЕСА_1 . 07.10.2016 рішенням № 12-8/VII Журавська сільська рада надала позивачу, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована по АДРЕСА_1 . Орієнтовний розмір земельної ділянки 0,82 га - для ведення особистого селянського господарства. Проте, під час розробки проекту землеустрою позивачу було надано витяг з рішення № 12-8/VII Журавської сільської ради від 07.10.2016, в якому зазначено: надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,16 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (рілля), яка знаходиться у фактичному користуванні відповідно до поданої заяви . Дізнавшись про вказане рішення, позивач 02.08.2018 подала заяву про залишення за нею земельної ділянки розміром 0,50 га, що була у користуванні її батька. Проте, відповідач розглянувши заяву ОСОБА_1 щодо виділення їй земельної ділянки 0,50 га рішенням від 03.08.2018 № 30-13/7 рекомендував позивачу звернутися із відповідною заявою для отримання у власність земельних ділянок в адмінмежах Журавської сільської ради (за межами населеного пункту) до Управління Держгеокадастру у Черкаській області, оскільки надання дозволів на розробку проекту документації із землеустрою щодо отримання у власність земельних ділянок із земель державної власності не входить до компетенції органу місцевого самоврядування.

Ухвалою судді від 25.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному проваджені, з повідомленням, викликом сторін (кінцеве засідання у даній справі проведено 25.06.2019).

Представники позивача 25.06.2019 до зали судового засідання прибули та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, 24.06.2019 направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У відзиві на позов від 07.06.2019 проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у ньому. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що у заяві, поданій гр. ОСОБА_1 до Журавської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,82 га надано некоректні відомості про місце розташування даної земельної ділянки (суміжники, зазначені у заяві є умовними, оскільки правовстановлюючих документів на земельні ділянки на час подання заяви вони не мали). Для визначення місця розташування земельної ділянки на місцевості, її меж та розміру були поведені топографо-геодезичні роботи та встановлено, що із загальної площі, вказаної у заяві, до земель комунальної власності належить земельна ділянка площею 0,16 га, інша частина земельної ділянки із загальної площі перебуває у державній власності. Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності та ст. 122 Земельного кодексу України, було внесено зміни до рішення і Журавської сільської ради від 07.10.2016 та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,16 га, разом з тим Журавською сільською радою гр. ОСОБА_1 надано роз`яснення щодо підпорядкування земель державної власності та для отримання у власність земельних ділянок в адмінмежах Журавської сільської ради (за межами населеного пункту) рекомендовано звернутись до Управління Держгеокадастру у Черкаській області.

В судовому засіданні 25.06.2019 головуючий перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження та повідомив учасників процесу, що рішення у даній справі буде прийнято на протязі строку розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Матеріалами справ встановлено, що ОСОБА_1 , подала заяву до Журавської сільської ради Городищенського району Черкаська область про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована по АДРЕСА_1 .

07 жовтня 2016 року рішенням № 12-8/VII Журавська сільська рада надала ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована по АДРЕСА_1 . Орієнтовний розмір земельної ділянки 0,82 га - для ведення особистого селянського господарства.

Для визначення місця розташування земельної ділянки на місцевості, її меж та розміру відповідачем були поведені топографо-геодезичні роботи та встановлено, що із загальної площі, вказаної у заяві, до земель комунальної власності належить земельна ділянка площею 0,16 га, інша частина земельної ділянки із загальної площі перебуває у державній власності.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності та ст. 122 Земельного кодексу України, було внесено зміни до рішення Журавської сільської ради від 07.10.2016 та надано позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,16 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Разом з тим Журавська сільська рада рішенням від 03.08.2018 № 30-13/7 рекомендувала гр. ОСОБА_1 звернутися із відповідною заявою для отримання у власність земельних ділянок в адмінмежах Журавської сільської ради (за межами населеного пункту) до Управління Держгеокадастру у Черкаській області, оскільки надання дозволів на розробку проекту документації із землеустрою щодо отримання у власність земельних ділянок із земель державної власності не входить до компетенції органу місцевого самоврядування.

Вважаючи вказані рішення Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом за їх оскарженням.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Приписами статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Проте під час прийняття рішення у справі та вирішення питання щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішень Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області стосовно розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,82 га, суд не може залишити поза увагою такі обставини.

Частиною другою статті 118 Земельного Кодексу України встановлено, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки дає відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 122 Земельного Кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас, перевіряючи чи були такі рішення прийняті на законних підставах, правомірність відмови, вказаної у рішеннях Журавська сільська рада Городищенського району Черкаської області, суд зазначає таке.

Згідно підпункту 12 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року № 14, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

За приписами частин першої-другої статті 19 Земельного кодексу України землі України поділяються на категорії за основним цільовим призначенням. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Як встановлено з матеріалів справи, Журавська сільська рада Городищенського району Черкаської області рішенням від 07.10.2016 № 12-8/VII надала позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,82 га. Встановивши, що із загальної площі 0,82 га, вказаної у заяві, до земель комунальної власності належить лише земельна ділянка площею 0,16 га, а інша її частина перебуває у державній власності, відповідачем було внесено відповідні зміни до оскаржуваного рішення від 07.10.2016 № 12-8/VII щодо надання позивачу земельної розміром 0,16 га.

Тобто, під час розгляду справи судом встановлено, що підставою відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,82 га стала та обставина, що із загальної площі 0,82 га, вказаної у заяві, до земель комунальної власності, якою відповідно до норм земельного законодавства України може розпоряджатися Журавська сільська рада Городищенського району Черкаської області, належить лише земельна ділянка площею 0,16 га, а інша частина земельної ділянки із загальної площі, яка мала намір отримати позивач перебуває у державній власності. Тому, вказана обставина стала підставою прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення від 03.08.2018 №30-13/7 з рекомендацією позивачу звернутися до розпорядника землями державної власності сільськогосподарського призначення - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із відповідною заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки до повноважень органів місцевого самоврядування не належить розпорядження землями державної власності.

Таким чином, безпідставними є доводи позивача, що оскаржувані рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправними.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст.90 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області (19521, Черкаська область, Городищенський район, с. Журавка, вул. Соборна, 18, ідентифікаційний код - 04408420) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Повне судове рішення складено 25.06.2019.