Ухвала

від 19.06.2019 по справі 824/45/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19 червня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/45/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дембіцького П.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання: Остафійчук О.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Зоріна Т.В.

представника відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

третя особа: Маленька М.І.

представник третьої особи: Якубовський Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоусівської сільської ради Чернівецької області, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Білоусівської сільської ради Чернівецької області № 253/22-18 від 10 грудня 2018 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку орієнтованою площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Середні гони» ; - зобов`язати Білоусівську сільську раду Чернівецької області протягом одного календарного місяця з дня набрання постановою законної сили повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.10.2018 року, зареєстроване у Білоусівській сільській раді, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,38 га, з них для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування жилих будинків у розмірі 0,25 га (для обслуговування жилих будинків) та 0,13 га (для ведення особистого підсобного господарства), які були передано ОСОБА_5 згідно Декретом Кабінету міністрів України від 26.12.1992 року № 15-92 безоплатно у власність за рішенням місцевої ради по вул. О АДРЕСА_2 Кобилянської, 23 с. Білоусівка Чернівецької області.

19.06.2019 року в судовому засіданні суд поставив на обговорення питання про закриття провадження у справі, оскільки у даній справі вбачається спір про право, а тому вона не має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Позивач, представник позивача заперечували щодо закриття провадження у справі.

Представники відповідача, третя особа, представник третьої особи не заперечували щодо закриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

14.03.1995 року рішенням Білоусівської сільської ради передано ОСОБА_6 безкоштовно земельні ділянки у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства 0,25 га та обслуговування жилих будинків 0,25 га., що також підтверджується книгою реєстрацію громадян, яким безплатно передано земельні ділянки на право приватної власності. (т. 1 а. с. 85, 136-139, 179).

31.03.1995 року рішенням виконавчого комітету Білоусівської сільської ради № 15 вирішено до наділити присадибну ділянку ОСОБА_5 - 0,09 га, що також підтверджується книгою реєстрацію громадян, яким безплатно передано земельні ділянки на право приватної власності. (т. 1 а. с. 63, 136-139, т. 2 а. с. 23, 118, 146).

31.05.1995 року рішенням 3 сесії XXI скликання Білоусівської сільської ради передано ОСОБА_5 безкоштовно земельні ділянки у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства 0,13 га та обслуговування жилих будинків 0,25 га. (т. 1 а. с. 35, 86, т. 2 а. с. 50, 145).

11.12.2003 року державним нотаріусом Сокирянської державної нотаріальної контори Чернівецької області Твердушкін Р.Д. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 822, зареєстровано в реєстрі за № 3394). Відповідно до якого спадкоємцями вказаного в заповіті майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в рівних частках є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

Із змісту вказаного свідоцтва вбачається, що спадкове майно на яке видане це свідоцтво складається з житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 номером АДРЕСА_3 та право на земельну частку (пай) розміром 1,08 умовних кадастрових га у землі, яка перебуває у власності колективного сільськогосподарського підприємства Росія с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області. (т. 2 а. с. 160).

21.12.2003 року Сокирянська філія Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації видало витяг № 2368379. Відповідно до якого ОСОБА_4 на праві приватної власності є власником ? будинку за адресою АДРЕСА_3 . Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину (ВВА 226578 від 11.12.2003 року видане Сокирянською Державною нотаріальною конторою за № 3394. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 21.12.2003 року. (т. 1 а. с. 177).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер у віці 72 років, що підтверджуються свідоцтвом про смерть від 13.10.2008 року серія НОМЕР_1 . (т. 1 а. с. 89).

13.07.2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір про поділ спадкового майна.

Відповідно до цього договору у власність ОСОБА_1 переходить: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_4 .

Житловий будинок належав померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Білоусівською сільською радою Сокирянського району Чернівецької області 18 січня 1989 року та зареєстрованого Чернівецьким обласним бюро технічної інвентаризації 18 січня 1989 року в реєстровій книзі № 1, на сторінці № 76, під реєстровим № 76.

У власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 переходить грошовий внесок з нарахованими процентами і відсотками в рівних частках. (т. 1 а. с. 91).

13.07.2017 року спадкоємці за законом першої черги ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали та нотаріально посвідчили договір про поділ спадкового майна, згідно умов якого позивачка успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 успадкували грошові внески з нарахованими процентами і відсотками в рівних частках, що підтверджується копією зазначеного договору та копією свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 13.07.2017 року приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Гапчук В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №7130.

13.07.2017 року Приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Ганчук В.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 103/2015, зареєстровано в реєстрі за № 730), відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_5

Із змісту вказаного свідоцтва вбачається, що спадщина, на яке видано це свідоцтво, складається з: житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_4 . Вказаний житловий будинок належав померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Білоусівською сільською радою Сокирянського району Чернівецької області 18 січня 1989 року та зареєстрованого Чернівецьким обласним бюро технічної інвентаризації 18 січня 1989 року в реєстровій книзі № 1, на сторінці № 76, під реєстровим номером 76. (т. 1 а. с. 16, 90, т. 2 а. с. 56).

28.11.2017 року рішенням 16 чергової сесії VII скликання Білоусівської сільської ради №177/16-17 відмовлено ОСОБА_1 в підписі акту погодження меж із сусідніми землекористувачами, так як на даний час дані щодо сусідніх землекористувачів не відповідають дійсності. (т. 1 а. с. 29, 96, т. 2 а. с. 52).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 1070955818 від 11.12.2017 року ОСОБА_4 на підставі права власності належить: будинок - за адресою АДРЕСА_4 . Право власності виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВВА/226578, 11.12.2003, видане Сокирянською державною нотаріальною конторою за р. № 3394.(т.1а.с.30, т.2 а.с. 44-49)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 118415984 від 26.03.2018 року ОСОБА_1 на підставі права власності належить: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, загальною площею 73,40 кв.м, житловою площею 36,70 ка.м.; житловий будинок з підвалом літ. А , літня кухня літ. Б , сараї літ. В , Г , Д , Ж і З , вбиральня літ. Е , огорожа №1-2 - за адресою Чернівецька АДРЕСА_4 .

Право власності виникло на підставі свідоцтва про спадщину, серія та номер 730, виданого 13.07.2017, видавник Приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Гапчук В.М. (т. 1 а. с. 18, т. 2 а. с. 43).

21.05.2018 року виконавчим комітетом Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області видана довідка № 1013 про те, що за даними по господарському обліку за домоволодінням, яке належить ОСОБА_4 , по АДРЕСА_5 рахується земельна ділянка площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Селиське . (т. 1 а. с. 180)

20.08.2018 року рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області (справа №722/578/18, номер провадження № 2/722/231/18) у задоволенні позовних вимог, заявлених ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування - відмовлено.

Із змісту вказаного рішення видно, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.05.1988 року державним нотаріусом Сокирянської державної нотаріальної контори Геровським Б.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1138, ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в с АДРЕСА_4 , що підтверджується копією даного свідоцтва.

Рішенням третьої сесії ХХІ скликання Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 31.05.1995 року було вирішено передати безкоштовно земельні ділянки у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування жилих будинків ОСОБА_5 (заява №1083) у розмірі 0,25 га (для обслуговування жилих будинків) та 0,13 га (для ведення особистого підсобного господарства), що підтверджується архівним витягом Сокирянської РДА Чернівецької області від 16.08.2017 року №1/419.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер в с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13.10.2008 року ВК Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.

На випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповіту не склав, тому спадкування належного йому майна здійснювалося за законом.

13.07.2017 року спадкоємці за законом першої черги ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали та нотаріально посвідчили договір про поділ спадкового майна, згідно умов якого позивачка успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 успадкували грошові внески з нарахованими процентами і відсотками в рівних частках, що підтверджується копією зазначеного договору та копією свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 13.07.2017 року приватним нотаріусом Сокирярнського районного нотаріального округу Чернівецької області Гапчук В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №7130.

Згідно відповіді Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області за вих. № 16-1 від 18.07.2018 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від 09.07.2018 року, видно: що- за даними погосподарського обліку за домоволодінням ОСОБА_5 рахувалось та перебуває у користуванні ОСОБА_1 . земельна ділянка по АДРЕСА_4 , призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовною площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,04 га, а також в урочищі Середні гони , орієнтовною площею, 0,09 га; - за даними погосподарського обліку за домоволодінням ОСОБА_4 у користуванні перебуває земельна ділянка, орієнтовною площею 0,18 га по АДРЕСА_5 , призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в урочищі Селиське , орієнтовною площею 0,08 га. (т. 1а. с. 31-34, 97-100, 184-190, т. 2 а. с. 39-42).

Відповідно до статті 78 КАС України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що на набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановленні ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

10.12.2018 року рішенням 22 чергової сесії VII скликання Білоусівської сільської ради №253/22-18 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_4 та земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та орієнтовною площею 0,09 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Середні гони . (т. 1 а. с. 36).

Із змісту кадастрового плану земельної ділянки - кадастровий номер земельної ділянки №7324081000:01:001, Акту прийомки - передачі межових знаків на зберігання від 17 жовтня 2017 року, які складено інженером-землевпорядником Чернівецької регіональної філії ДП Ц ДЗК Сокирянського виробничого відділу Гудійнок С.Ю, інженером-землевпорядником Чернівецької регіональної філії ДП Ц ДЗК Носовою А.В. видно, що спірна земельна ділянка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 . У присутності власників (землекористувачів суміжних земельних ділянок : 1. Землі гр. ОСОБА_12 , 2. Землі гр. ОСОБА_4 , 3. Землі гр. ОСОБА_13 , 4. Землі гр. ОСОБА_1 Власник (користувач) земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Власник (користувач) суміжних земельних ділянок претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено і не заявлено. Межові знаки пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 .

Водночас, суд звертає увагу на те, що у вказаному акті відсутні підписи власників суміжних земельних ділянок ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , а також голови Білоусівської сільської ради ОСОБА_2 (а. с. 36-38).

З урахуванням дослідження письмових доказів судом встановлено, що Рішенням третьої сесії ХХІ скликання Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 31.05.1995 року передано безкоштовно земельні ділянки у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування жилих будинків ОСОБА_5 у розмірі 0,25 га (для обслуговування жилих будинків) та 0,13 га (для ведення особистого підсобного господарства).

На спірній - спільній земельній ділянці знаходяться два окремих житлових будинки з спорудами, один з яких на підставі права власності належить позивачу - ОСОБА_1 , а саме : житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, загальною площею 73,40 кв. м. - за адресою АДРЕСА_4 , а третій особі - ОСОБА_4 на підставі права власності належить: житловий будинок - за адресою АДРЕСА_5 .

У судовому засіданні на запитання суду представники сторін зазначили та визнали той факт, а також не заперечували, що на спірній земельній ділянці знаходяться два окремих житлових будинки з спорудами на які оформлено право власності, стосовно, якої стосується даний спір.

З цього приводу суд зазначає, що в даному випадку спірні правовідносини між її учасниками (здебільшого, між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою - ОСОБА_4 виникли у зв`язку з оскарженням набуття права власності на земельну ділянку.

Тобто, спір стосується оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, оскільки державна реєстрація права власності є фактично офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття речового права на нерухоме майно, яке виникло на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності на нерухоме майно та підтверджено матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Крім того, Конституційним Судом України в Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп сформульовано правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно п.2 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Крім того, враховуючи ч. 1 ст.3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. ч. 3-4, 9 ст.79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як передбачає ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч. 1 ст.120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ст. ст. 125, 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням третьої сесії ХХІ скликання Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 31.05.1995 року передано безкоштовно земельні ділянки у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування жилих будинків ОСОБА_5 у розмірі 0,25 га (для обслуговування жилих будинків) та 0,13 га (для ведення особистого підсобного господарства).

На спірній - спільній земельній ділянці знаходяться два окремих житлових будинки з спорудами, а саме житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , який на підставі права власності належить позивачу - ОСОБА_1 , а житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_5 ., який на підставі права власності належить третій особі - ОСОБА_4 за адресою с. Білоусівка АДРЕСА_6 Сокирянський район, Чернівецька область.

У даному випадку спірні правовідносини між її учасниками, між позивачем ОСОБА_1 , та третьою особою - ОСОБА_4 , стосуються набуття права власності на земельну ділянку.

Тобто, спір стосується оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, оскільки державна реєстрація права власності є фактично офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття речового права на нерухоме майно, яке виникло на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності на нерухоме майно та підтверджено матеріалами справи.

За позицією позивача, оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування порушені її права та інтереси, як власниці частини будинковолодіння, розташованого на спірній земельній ділянці, оскільки, на її думку, вона має право на приватизацію цієї ділянки.

Крім того, з матеріалів справи видно та не заперечувалось сторонами, що спірна земельна ділянка не є вільною, оскільки знаходиться під житловими будинками № 23, № 21, які на праві власності належать позивачу ОСОБА_1 , третій особі ОСОБА_4 , а позивач має намір поділити між собою право користування та відповідно право володіння цією земельною ділянкою. Ніхто інший, окрім власників домоволодіння АДРЕСА_7 , не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки така зайнята об`єктом нерухомого майна - житловим будинком АДРЕСА_7 , де проживають власники цих будинковолодінь, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, оскаржуваним рішенням відповідачем фактично здійснено поділ земельної ділянки між двома власниками житлового будинку, що знаходиться на спірній земельній ділянці, і визначеній адресними номерами будинковолодіння. Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинків, споруд (зміст якого розкривається, зокрема, як у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким будинком або спорудою після їх набуття.

Отже, відповідно до зазначених правових норм власники будинковолодіння мають право на приватизацію земельної ділянки, в тому числі шляхом безоплатної передачі їм такої із земель державної або комунальної власності, де розташована вказана споруда.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема, і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо набуття права власності на частину спірної земельної ділянки, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що спір у даній справі є приватноправовий та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічно правова позиція зазначена Верховним Судом України ( постанова від 24.02.2015 року справа №21-34а15, постанова від 13.09.2017 року справа №21-2465а16), а також підтримана Верховним Судом постанові від 06.02.2018 року справа №2а-3100/11/2170 (К/9901/4856/18), ВП Верховного суду постанова від 13.02.2019 року справа № 706/563/15-а.

Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тобто не є публічно-правовим.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду в даній категорії справ, характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд роз`яснює позивачу право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства (за правилами Цивільного процесуального кодексу України).

Також суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки за подання цього позову було сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн, що підтверджується квитанціями № 60886 від 30.01.2019 року та № 60875 від 30.01.2019 року, а провадження у даній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, то суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Білоусівської сільської ради Чернівецької області, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України сплачену згідно квитанцій № 60886 від 30.01.2019 року та № 60875 від 30.01.2019 року судовий збір у сумі 1536,80 грн.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Повний текст ухвали складено на протязі п`яти робочих днів 26.06.2019 року, з урахуванням вихідних днів.

Суддя Дембіцький П.Д.