Рішення

від 26.06.2019 по справі 826/8888/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2019 року № 826/8888/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у загальному провадженні в письмовому порядку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Укрхарчопромсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Укрхарчопромсервіс (далі по тексту - позивач, ПрАТ Укрхарчопромсервіс ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 00002732402 від 13.03.2018.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Так, на підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ Укрхарчопромсервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатом якої складено акт від 13.02.2018 №53/26-15-14-02-02/13677276 (далі - акт перевірки).

Перевіркою (з урахуванням відповіді на заперечення на акт перевірки) встановлено, зокрема, порушення ПрАТ Укрхарчопромсервіс п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290) в частині завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 8961125 грн. (у т.ч.: за 2015 рік на суму 3399140 грн., за 2016 рік на суму 6423421 грн., за 9 міс. 2017 року на суму 8961125 грн.).

В ході перевірки податковим органом встановлено заниження позивачем доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку, за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 за 2015 рік на 71 701 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що ПрАТ Укрхарчопромсервіс (як покупець) мало взаємовідносини з ТОВ Компанія Клімат та іновації за 2015 рік (як постачальник) відповідно до договору поставки № К30/01-01 від 30.01.2015 на придбання газового обігрівача Enders Piramide, балона газового на суму 71 701 грн.

Згідно базами даних ДФС у ТОВ Компанія Клімат та іновації свідоцтво платника ПДВ анульоване 07.03.2017, а діяльність вказаного підприємства має ознаки нереальності здійснення операцій, з огляду на наявність матеріалів досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень.

Також в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено заниження рядка 1.1.1 Сума нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України) розділу І Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів (стаття 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України) Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 на суму 8139424 грн. (в т.ч.: за 2015 рік - 2577439 грн., за 2016 рік - 3 024281 грн., за 9 міс. 2017 року - 2537704 грн.).

Отже, за висновками контролюючого органу, в результаті порушень п.п. 134.1. п. 134 ст. 134, п.п. 138.1 та п.п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України позивачем завищено від`ємне значення податкових різніць всього на суму 8889424 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002732402 від 13.03.2018 про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 8211125 грн.

Позивач, вважаючи, що вищевказане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпункт 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Позивач мав взаємовідносини з ТОВ Компанія Клімат та іновації за 2015 рік (як постачальник) відповідно до договору поставки № К30/01-01 від 30.01.2015 на придбання газового обігрівача Enders Piramide, балона газового на суму 71 701 грн.

Відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи (дата запису 22.09.2010) ТОВ Компанія Клімат та іновації є зареєстрованою юридичною особою.

Позивач, маючи потребу в придбанні в зимовий період обігрівачів для власного користування у господарській діяльності, знайшов відповідний товар на відповідному веб-сайті та здійснив операцію купівлі-продажу, що підтверджується наявними у справі та наданими контролюючому органу під час перевірки документами, а саме: платіжним дорученням № 5691 від 25.01.2015, видатковою накладною № РН - 0000004 від 30.01.2015, копією сертифікату відповідності, зареєстрованого в реєстрі за № UА1.190.0116089-14 на продукцію Обігрівачі газові , копією сертифікату відповідності, зареєстрованого в реєстрі за № UА1.075.0082386-11 на продукцію Балони для газу об`ємом 12,30 л, 20,60 л, 27.20 л, 79,00 л .

Доводи відповідача про те, що за базами даних ДФС у ТОВ Компанія Клімат та іновації свідоцтво платника ПДВ анульоване 07.03.2017, а діяльність вказаного підприємства має ознаки нереальності здійснення операцій, з огляду на наявність матеріалів досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

На момент складання податкової накладної контрагент позивача був платником ПДВ.

Відповідно до наявній у справі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2016 у справі № 369/2131/16-к провадження було відкрито відносно особи, яка зареєструвала на своє ім`я юридичну особу ТОВ Норісвел-С , не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність, та контрагентом якої, зокрема, зазначено ТОВ Компанія Клімат та іновації , та вказаною ухвалою за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 закрито провадження у зв`язку з закінченням строків давності.

З огляду на наведене, суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги).

У матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи договір постачання продукції, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов`язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит чи формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентом є підтвердженими, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Крім того, відповідно до наявних у справі документів податкової звітності позивача (податкових декларацій з податку на прибуток підприємств І півріччя 2017 року, за 9 місяців 2017 року, додатку РІ до рядка 03 РІ Податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2017 року та за 9 місяців 2017 року, відомостей ПрАТ Укрхарчопромсервіс про нарахування амортизації по необоротним активам за періоди: 2015 рік, 2016 рік, 9 місяців 2017 року) за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 в бухгалтерському обліку позивача була нарахована бухгалтерська амортизація необоротних активів, а саме:

- 2015 рік основних засобів і нематеріальних активі на суму 2 294 764 грн., малоцінних необоротних матеріальних активів на суму 282 675 грн., разом - 2 577 439 грн.;

- 2016 рік основних засобів і нематеріальних активі на суму 2 742 258 грн., малоцінних необоротних матеріальних активів на суму 282 023 грн., разом - 3 024 281 грн.;

- 9 місяців 2017 року основних засобів і нематеріальних активі на суму 2 189 031 грн., малоцінних необоротних матеріальних активів на суму 348 673 грн., разом - 2 537 704 грн.

Як установлено судом з матеріалів справи, позивачем, керуючись п.п. 138.1, 138.2, 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, було розраховано різниці, які приймаються до розрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток:

- 2015 рік сума нарахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 2 294 764 грн., суму розрахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 2 294 764 грн., різниця становить 0;

- 1 квартал 2016 року сума нарахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 803 280 грн., суму розрахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 803 280 грн., різниця становить 0;

- 1 півріччя 2016 року сума нарахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 1 451 091 грн., суму розрахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 1 451 091 грн., різниця становить 0;

- 9 місяців 2016 року сума нарахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 2 103 228 грн., суму розрахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 2 103 228 грн., різниця становить 0;

- 2016 рік сума нарахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 2 742 258 грн., суму розрахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 2 742 258 грн., різниця становить 0;

- 1 квартал 2017 року сума нарахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 645 612 грн., суму розрахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 645 612 грн., різниця становить 0;

- 1 півріччя 2017 року сума нарахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 1 401 962 грн., суму розрахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 1 401 348 грн., різниця становить - 614 грн.;

- 9 місяців 2017 року сума нарахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 2 186 576 грн., суму розрахованої амортизації основних активів або нематеріальних активів становить 2 189 031 грн., різниця становить - 2 455 грн.

При цьому, різниці у розмірі -614 грн. та -2 455 грн. (які збільшують фінансовий результат) відображені підприємством у рядку 1.1.1 Сума нарахованої амортизації засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України) Додатка РІ до рядка 03 РІ Податкових декларацій з податку на прибуток підприємств у звітні (податкові) періоди, а саме : 1 півріччя 2017 року та 9 місяців 2017 року.

Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отже, позивачем підставно не включено до розрахунку податкових різниць вартість малоцінних необоротних матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, оскільки вони не є основними засобами для цілей податкового обліку.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем норм податкового законодавства є помилковими.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесеного спірного податкового повідомлення - рішення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу позивача, який має значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

За переконанням суду, всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкти владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Укрхарчопромсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування рішення задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00002732402 від 13.03.2018.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Укрхарчопромсервіс (02222, м. Київ, вул. Закревського, 22, код ЄДРПОУ 13677276) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 123 166,87 грн. (сто двадцять три тисячі сто шістдесят шість гривень 87 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04065, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко