Рішення

від 18.06.2019 по справі 465/1482/19

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1482/19

2/465/2104/19

РІШЕННЯ

Іменем України

18.06.2019 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Весткомп`ютертрейд до ОСОБА_1 про виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Весткомп`ютертрейд про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач - ТзОВ "Весткомп`ютертрейд"із позовною заявою про виселення з об`єктів нерухомого майна.

Позивач заяву обгрунтовує тим, що 10 січня 2018 року, між ТзОВ "Весткомп`ютертрейд" та ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення, предметом якого є нерхоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Позивач посилається на п. 3.1. договору оренди, згідно якого строк договору починає свій перебіг з 11 січня 2018 року та закінчується 10 січня 2019 року; п. 7.4даного договору, згідно якого після закінчення строку даного Договору Орендар звільняє та передає Орендодавцю ключі від Приміщення.

Як зазначає позивач по первісному позову, ОСОБА_1 попереджено за два місяці до закінчення строку договору, що товариство не має наміру переукладати договір оренди на новий строк чи пролонгувати його, а також щоб орендар звільнив займане приміщення в день закінчення строку договору. Натомість, ОСОБА_1 не звільним займаного приміщення та продовжує ним користуватися після строку Договору. В добровільному порядку звільнити приміщення відмовився.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, натомість скористався своїм правом на подання зустрічного позову в порядку п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України, просить визнати за ним право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 мотивів наведених у зустрічній позовній заяві в порядку вимог ст. 344 ЦК України. Просить справу розглядати на підставі наявних матеріалів за відсутності його як сторони по справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у первісному позові слід відмовити, а зустрічний задоволити з наступних міркувань.

Як встановлено судом, 10 січня 2018 року, між ТзОВ Весткомп`ютертрейд та ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення, предметом якого є нежитлове приміщення що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, передане в оренду відповідачу по первісному позову та позивачу по зустрічному - ОСОБА_1 нерухоме майно становлять наступні нежитлові приміщення: нежитлове приміщення, літера "В" загальною площею 9,5 кв.м.; нежитлове приміщення, літера "Г" загальною площею 22 кв.м.; нежитлове приміщення, літера "Д" загальною площею 300,3 кв.м.

Як зазначає позивач по первісному позову - ТзОВ Весткомп`ютертрейд , згідно п. 3.1. Договору, строк договору починає свій перебіг з 11 січня 2018 року та закінчується 10 січня 2019 року. Пунктом 7.4. Договору передбачено, що після закінчення строку даного Договору Орендар звільняє та передає Орендодавцю ключі від Приміщення. ТзОВ Весткомп`ютертрейд попередило ОСОБА_1 за два місяці до закінчення строку договору, що не має наміру переукладати договір оренди на новий строк чи пролонгувати його, а також щоб орендар звільнив займане приміщення в день закінчення строку договору.

Факт попередження ОСОБА_1 звільнити орендоване майно підтверджується листами товариства від 10.11.2018 року, від 11.01.2019 року.

Одержання вказаних листів Відповідачем по первісному позову не заперечується, а відтак вказану обставину суд вважає встановленою.

ОСОБА_1 не звільнив займаного приміщень та продовжує ними користуватися після строку Договору. В добровільному порядку виселитися відмовився.

У відповідності до п. 10.2. усі суперечки та розбіжності пов`язані з виконанням Договору, урегулювання яких не буде досягнуто шляхом переговорів, розглядаються судом в порядку, який передбачено чинним законодавством України.

Відмова ОСОБА_1 виселитися з зайнятого ним орендованого майна стала причиною звернення до суду з боку ТзОВ Весткомп`ютертрейд з відповідним позовом.

Дослідивши орендні правовідносини з приводу нерухомого майна по АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч.1 ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Таким чином, аналіз вищевказаних положень цивільного законодавства чітко вказує про право передачі нерухомого майна в оренду лише його власником.

Позивачем по первісному позову - товариством Весткомп`ютертрейд не надано жодних доказів перебування у власності спірного нерухомого майна, а відтак вказаний договір оренди суд вважає таким що нікчемний та відповідно не породжує жодних правових наслідків.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Доказів належності нерухомого майна позивачу по первісному позову та відповідачу по зустрічному - ТзОВ Весткомп`ютертрейд останнім не надано, а відтак суд вважає, що договір оренди не породжує жодних правових наслідків, в тому числі й тих, що випливають із даного договору та стосуються вимог товариства про виселення.

Щодо вимог зустрічного позову про визнання права власності суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 цієї статті наводить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, не обмежуючись ними і вказуючи про можливість захисту цивільного права та інтересу іншим способом, що встановлений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Судом встановлено, що відповідачем по первісному позову та позивачем по зустрічному позову ОСОБА_1 виготовлено проект технічного паспорту на спірні об`єкти нерухомості, ним здійснено капітальний ремонт приміщень по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з квитанцій про купівлю будівельних матеріалів, останні були придбані ще у 2006 році, а відтак суд вважає встановлено обставину перебування у володінні ОСОБА_1 спірного нерухомого майна більше 10 років та застосування до спірних правовідносин ч.1 ст. 344 ЦК України.

Факт перебування у володінні ОСОБА_1 товариством "Весткомп`ютертрейд" не спростовано, а тому суд застосовує до спірних правовідносин ч.1 ст.82 ЦПК України, згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.12,13,80,89,223,258,259, 263-265,268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Весткомп`ютертрейд" до ОСОБА_1 про виселення з приміщень по АДРЕСА_1 - відмовити за безпідставністю вимог.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення, літера "В" загальною площею 9,5 кв.м.; нежитлове приміщення, літера "Г" загальною площею 22 кв.м.; нежитлове приміщення, літера "Д" загальною площею 300,3 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Весткомп`ютертрейд" (79008, м. Львів, вул. Гавришкевича, буд 3, кв.18; код ЄДРПОУ 31804188) судові витрати у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю Весткомп`ютертрекйд (79008, м.Львів, вул.Гавришкевича, 3/18, код ЄДРПОУ 31804188).

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Ванівський Ю.М.