Ухвала

від 10.03.2010 по справі 4/38-б-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2«а»-180/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03 березня 2010 року                 м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.

при секретарі Ченченко І.С.,

за участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Димитров Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності  та зобов’язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1   звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області (далі за текстом Фонд) , в обґрунтування якого вказала , що вона народилася у 1941 році і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Згідно за ст.6 зазначеного Закону, рішень Конституційного Суду України  виплачувана їй пенсія  повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте таке підвищення їй не проводилось через обмеження її права законами України про Державний бюджет України на поточні роки. Тому позивач просить визнати неправомірною бездіяльність  відповідача щодо ненарахування та невиплати їй спірної допомоги у відповідності до вказаного Закону з 01.01.2009 року по день постановлення рішення, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоотриману доплату до пенсії за період з 01 січня 2009 року по день постановлення рішення суду та надалі проводити нарахування та виплату цієї допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені вимоги.

Відповідач до суду не з’явився, письмово сповістив суд про розгляд справи у відсутності представника, у своєму письмовому запереченні зазначив, що позивач дійсно перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію  з 17.03.1996 року. Позов не визнає через те, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України, на який Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було покладено його визначення, не було впроваджено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни, яке виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України» стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції, за якою підвищення вперше виплачувалося у 2008 році, а потім і у 2009 році у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому вимоги позивача вважає незаконними, наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, який позивачем пропущено без поважної причини.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що в ідповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004  року № 2195-1У (далі за текстом Закон № 2195-1У) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей  війни, знаходиться на обліку в УПФУ в м.Димитров Донецької області та отримує пенсію за віком ,  що підтверджується паспортом громадянина України, пенсійним посвідченням  № 28577, довідкою УПСЗН м.Димитров щодо перебування позивача на обліку пільгової категорії громадян, як дитини війни, поясненням і запереченням сторін (а.с.7, 11, 12-13).

Відповідно до ст.6 Закону № 2195-1У,  який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення зазначених соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.41 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України" від 28.12.2007 року № 107-У1 текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, за якою розмір спірного підвищення дорівнює розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

На підставі цієї правової норми позивачу у 2008 – 2009 роках році було сплачено відповідачем спірне підвищення у розмірі:

з 01.01.2008 року - 47,00 грн.,

з 01.04.2008 року – 48,10 грн.,

з 22.05.2008 року -  48,10 грн.,

з 01.07.2008 року – 48,20 грн.,

з 01.10.2008 року – 49,80 грн. по теперішній час.

Зазначена норма Закону визнана неконституційною за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Згідно за ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009» від 26.12.2008 року № 835-У1 Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються  залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Оскільки ця норма Закону передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих випадків, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, її дія не поширюється на спірні відносини, де розмір зазначеної соціальної допомоги залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України № 2195-1У.

Відповідно до ст.54 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік » та абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та згідно з умовами Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1, який набрав чинність і має застосовуватися з 01.11.2009 року, у 2009 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 січня - 498 грн., з 1 листопада – 573 грн.

З огляду на вищенаведене, за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року включно позивач не доотримала підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону № 2195-1У у розмірі 1240,20 грн. із розрахунку: (498 грн. х 10 місяців х 30% + 573 х 2 місяці  х 30%) – (49,80 грн. х 12 місяців).

Згідно за ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 звернулася до Димитровського міського суду з даним позовом  19.02.2010 року (а.с.3), тобто, позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за  період з 01.01.2009 року до 19.02.2009 року.

Згідно за ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягає на цьому.

Позивач, заявляючи щодо поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування причин його пропуску послалася на юридичну необізнаність.

Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки, відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню. Тобто закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання самої людини.

Таким чином,   суд вважає, що позивачем без поважної причини пропущено строк звернення до суду з вимогами про нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з  01.01.2009 року до 19.02.2009 року,  тому  відповідач зобов’язаний нарахувати та сплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням сплачених 10%   як дитині війни з 19 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року  у сумі 1076,57 грн., із розрахунку: (498 грн. х 30% : 28 день х 10 днів + 498 грн. х 8 місяців х 30% + 573 х  2 місяці х 30%) – (49,80 грн. : 28 день х  10 днів  + 49,80 грн. х 10 місяців).

Частково  задовольняючи позов з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд враховує, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Як зазначено вище, у 2010 році відповідач продовжує спірну виплату позивачці у розмірі 49,80 грн. Проте нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до ст.6 Закону України № 2195-1У, яка є чинною і дія якої не обмежена і не зупинена ніяким нормативно-правовим актом.

Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2010 року становить 695 грн.

Суд вважає, що за період з 1 січня по 03 березня 2010 року позивач має право на отримання з відповідача спірного підвищення   у розмірі 332,78 грн. з розрахунку: (695 грн. х 2 місяць х 30% - 49,80 грн. х 2 місяця) + (695 грн. х 30% : 31 день х 2 дні – 49,80 грн. : 31 день х 3 дні).

Таким чином, загальна сума недоотриманої позивачем спірної доплати  складає 1076,57 грн.  + 332,78 грн. = 1409,35 грн.

Крім того, суд також зауважує, що судове рішення має бути наслідком правового регулювання і воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, тому вимога позивача щодо  проведення нарахування та виплати спірної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком надалі задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України", Закону України «Про Державний бюджет України  на 2009», рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, к еруючись ст.ст. 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Димитров Донецької області   про визнання неправомірною бездіяльності  та зобов’язання вчинити певні дії щодо щомісячної державної допомоги дітям війни задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність   ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Димитров Донецької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 19.02.2009 року по день постановлення рішення.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Димитров Донецької області   нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплат, здійснених у 2009 – 2010 роках, відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 19 лютого  2009 року по 03 березня 2010 року  в сумі  1409 (одна тисяча чотириста дев.ять) грн. 35 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до  Донецького апеляційного адміністративного суду  через Димитровський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження  протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання у повному обсязі, з подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 05.03.2010 року.

Суддя