Постанова

від 27.06.2019 по справі 923/117/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/117/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019

по справі №923/117/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЛОУ СИСТЕМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер"

про стягнення 5 502,19 доларів США

ВСТАНОВИВ

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЛОУ СИСТЕМ" (далі - ТОВ "АГРО ФЛОУ СИСТЕМ") звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер" (далі - ТОВ "Уніфер") в якій просило стягнути з відповідача на свою користь 5 502,19 доларів США за Меморандумом № 04/09-1 від 04.09.2018, в т.ч. сума невиконаного зобов`язання - 5 000,00 доларів США, 3% річних - 38,63 доларів США, пеня - 463,56 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов укладеного між сторонами меморандуму про взаєморозуміння та співпрацю не повернув прилади, які були йому надані тимчасово в користування в строк до 01.11.2018 року, і не оплатив їх вартість.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 5000 доларів США та 2028,75 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами меморандуму, позивач надав відповідачу тимчасово на строк до 01.11.2018 року прилади, яке відповідач був зобов`язаний повернути протягом трьох робочих днів, після спливу строку, на який їх надано, а саме 01.11.2018 або оплатити їх вартість.

Проте, як відзначено місцевим господарським судом, відповідач не повернув прилади, які були йому надані тимчасово в користування в строк до 01.11.2018 року, і не оплатив їх вартість, з огляду на що судом визнано позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та задоволено.

З приводу заявленої до стягнення пені судом першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 547, 549, 551, 611 ЦК України, 230 ГК України зазначив, що при укладенні договору сторонами в письмовій формі узгоджується розмір та порядок сплати неустойки (штрафу, пені). Оскільки договором розмір неустойки сторонами не встановлено, тому, на думку місцевого господарського суду, відсутні правові підстави для стягнення пені.

З приводу заявлених позивачем до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, які нараховуються на розмір неповерненої суми позики в порядку ч.2 ст.625 ЦК України судом першої інстанції зазначено, що сторони не погодили в договорі строк оплати, а акт приймання-передачі від 04.09.2018 року, пунктом 5 якого передбачено, що оплата здійснюється стороною-2 у строк 3 робочі дні після спливу строку, встановленого на повернення приладів, не є за своєю правовою природою договором. Враховуючи викладене, на думку суду першої інстанції, неможливо встановити правильність обрахунку кількості днів прострочення, яка, на думку позивача, тривала 94 дні (з 10.11.2018 по 11.02.2019).

Додатковим рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.04.2019 задоволено частково заяву ТОВ "АГРО ФЛОУ СИСТЕМ" про ухвалення додаткового рішення, стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи у сумі 31989,35 грн., в задоволенні решти судових витрат в сумі 3214,07 грн. відмовлено.

Посилаючись на приписи ст.ст. 126, 129 ГПК України місцевий господарський суд дійшов висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача судових витрат в сумі 35203,42 грн. підлягає задоволенню частково - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача 31989,35 грн.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Уніфер" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 26 березня 2019 року повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування об`єктивних обставин та без наведення належних та достатніх мотивів та підстав його ухвалення, виходячи з наступного.

За твердженням апелянта, суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що укладений між сторонами меморандум за своєю природою є змішаним договором та містить ознаки різних цивільно-правових договорів. Але, апелянт вважає, що з даним висновком можливо погодитися лише в частині наявності ознак договору зберігання.

На думку апелянта, оскільки укладений між сторонами меморандум, жодним чином не регламентує будь-які фінансові відносини сторін та чітко визначає, що право власності від позивача до відповідача не переходить, скаржник вважає посилання суду на присутність елементів оренди та купівлі-продажу в меморандумі порушенням норм матеріального права, що в свою чергу зумовило винесення не вмотивованого та не обґрунтованого рішення суду.

За твердженням апелянта, умови меморандуму та акту приймання передачі про визначення вартості та оплату приладів визначено сторонами з метою визначення суми відшкодування можливої майнової шкоди у разі втрати чи пошкодження приладів, якщо позивач матиме на це право, а так само з метою визначення вартості приладів у разі проходження успішного тестування та прийняття рішення сторонами про укладення договорів купівлі-продажу. При цьому, як відзначає апелянт, вимог щодо відшкодування шкоди, із застосуванням відповідного правового інституту (деліктної відповідальності) та порядку доказування (доведення вини, протиправної поведінки, наявність шкоди та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою), позивачем не пред`являлось.

Скаржник також вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки умовам укладеного між сторонами Меморандуму, зокрема п.п. 1.1, 1.2, 1.5, 3.4, якими визначено, що вказаний Меморандум є декларацією про взаємні майбутні дії щодо налагодження партнерських відносин в сферах та не створює жодних юридичних, фінансових чи інших зобов`язань для будь-якої із сторін. Останнім абзацом п.2.1.1. Меморандуму визначено, що право власності на прилади не переходить від Сторони-1 до Сторони-2, що на думку апелянта є прямим свідченням відсутності ознак договору купівлі-продажу.

Крім того, як вважає апелянт, місцевим господарським судом не надано оцінки тому, що в акті приймання-передачі від 04.09.2018 року зазначено саме вартість приладів, а не їх ціна.

На думку апелянта, суд першої інстанції також не звернув увагу на загальні положення ч.2 статті 530 ЦК України, а також те, що якщо припустити наявність права позивача на отримання плати за прилади по Меморандуму, то строк кореспондуючого обов`язку відповідача не настав, оскільки відповідна вимога про оплату не пред`являлася позивачем.

Апелянт відзначає, що допустив порушення строків повернення приладів, але не через те, що ухилявся від їх повернення, а через те, що співпраця з позивачем фактично продовжувалась, прилади тестувались. Між відповідачем та позивачем, весь час до отримання позовної заяви відбувалася комунікація стосовно тестування переданих приладів та обмін поточною інформацією. Тобто Сторони продовжували співпрацювати та не виникало жодних претензій щодо повернення приладів, тобто відносини за Меморандумом продовжувались незалежно від строків, які в ньому були обумовлені.

За твердженням скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу, що підпункт 2.2.2. Меморандуму взагалі складається з двох альтернатив, тобто в ньому не йдеться про те, що у випадку неповернення в строк приладів відповідач зобов`язується оплатити їх вартість, виходячи з вартості погодженої сторонами у акті приймання-передачі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №923/117/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер" на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019, визначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер" на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019 у справі №923/117/19 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

20.05.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, а також стягнути з відповідача на свою користь 10 000,00 грн. судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи Південно-західним апеляційним господарським судом.

Так в своїх запереченнях позивач зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив правову природу укладеного між сторонами Меморандуму, вказавши, що він за своєю правовою природою є змішаним договором, та містить ознаки різних цивільно-правових договорів, в залежності від предмету та об`єкту регулювання відносин, які виникають між сторонами в процесі реалізації цілей Меморандуму, а тому доводи апелянта про відсутність в укладеному меморандумі ознак договору оренди та купівлі-продажу є необґрунтованими та безпідставними.

З приводу тверджень апелянта щодо того, що укладений між сторонами Меморандум має ознаки лише договору зберігання, а тому позивач повинен був звертатися до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди із застосуванням відповідного правового інституту (деліктної відповідальності) позивач зазначає, що господарські правовідносини, які існують між сторонами, виникли на підставі договору, а тому в разі порушення його умов повинна наступати договірна відповідальність, а не позадоговірна (деліктна). Так, заборгованість, яка виникла у скаржника перед позивачем виникла на підставі неналежного виконання умов договору (меморандуму), оскільки, ним було чітко передбачено момент коли у відповідача виникав обов`язок оплатити вартість переданих йому приладів. Враховуючи вищезазначене, та правову природу укладеного між сторонами меморандуму і наявність в ньому елементів різних видів договорів, на думку позивача, не заслуговує на увагу і наведена відповідачем судова практика Господарського суду Одеської області, оскільки, правовідносини в цій справі виникли лише на підставі неналежного виконання однією із сторін умов договору зберігання.

Позивач також зазначає, що відносини між сторонами є господарсько-правовими, а з їх змісту випливають певні права та обов`язки для сторін, які були ними закріплені в Меморандумі та Акті приймання-передачі, а тому заперечення відповідача, які зводяться до того, що меморандум не містить фінансових зобов`язань для сторін є необґрунтованими. Також, п.1.5. Меморандуму, чітко визначено за яких обставин для відповідача настають юридичні та фінансові зобов`язання, що було детально досліджено судом першої інстанції під час судового розгляду справи, а тому доводи апелянта про неналежну оцінку судом умов меморандуму є безпідставними.

Щодо доводів апелянта про те, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань не настав, позивач зазначає, що меморандум містить в собі чітко встановлений строк коли відповідач мав виконати свої зобов`язання (01.11.2018 p.), а тому заперечення відповідача стосовно відсутності строку виконання договору є необґрунтованими.

Також, позивач не погоджується з доводами апелянта та з висновками суду першої інстанції стосовно того, що акт не є за своє природою договором, а тому відсутні підстави для обрахунку кількості днів прострочення відповідача, оскільки акт приймання-передачі за своєю правовою природою є невід`ємною частиною укладеного меморандуму, який був укладений на виконання його умов та в якому чітко визначено момент коли відповідач повинен був оплатити вартість приладів.

З приводу доводів апелянта стосовно того, що він не повертав прилади по причині фактичного продовження тестування приладів позивач зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факт продовження ним тестування приладів, а тому дані доводи не заслуговують на увагу суду.

20.05.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано доповнення до апеляційної скарги в яких апелянт просить скасувати первісне рішення Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019, додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 16.04.2019 повністю, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

За приписами ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Так додаткове рішення прийнято судом першої інстанції 16.04.2019, повний текст складено 17.04.2019.

Отже останнім днем, з огляду на приписи ст. 256 ГПК України, на подання апелянтом доповнень до апеляційної скарги є 07.05.2019.

Разом з цим доповнення до апеляційної скарги були надіслані відповідачем до Південно-західного апеляційного господарського суду 17.05.2019, тобто з пропуском законодавчо визначеного строку на подання скаржником доповнень до апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного колегією суддів при прийнятті даної постанови не враховуються подані скаржником доповнення до апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду №319 від 24.06.2019 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із перебуванням судді Філінюка І.Г. у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 р. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер" на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 прийнято праву №923/117/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер" на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019 до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 25.04.2019 отримано позивачем 14.05.2019, а відповідачем 10.05.2019.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЛОУ СИСТЕМ» (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніфер» (Сторона-2) було укладено Меморандум №04/09-1 про взаєморозуміння та співпрацю предметом якого є взаємодія та співробітництво сторін з метою розширення сфер діяльності сторін, підвищення господарської та економічної ефективності їх діяльності, активізації та збільшення обсягу продажу товарів, продукції (приладів) виробництва сторони-1. Сторони будуть докладати всіх зусиль для запровадження згаданих вище дій і взаємної підтримки.

Пунктом 1.4. Меморандуму передбачено, що правовідносини, які виникають між Сторонами щодо предмету цього Меморандуму, і не врегульовані його умовами, регулюються нормами цивільного та господарського законодавства.

Згідно з п. 2.1.1. Меморандуму, сторона-1 зобов`язується на виконання предмету цього Меморандуму надати стороні-2 тимчасово на строк до 01.11.2018 року такі прилади: пенетрологер DS Logger 500 (Penetrologger DS Logger 500) у кількості -1 шт., датчик вологості ґрунту DSM 600 (Soil moisture sensor DSM 600) у кількості -1 шт., датчик вологості ґрунту DSM 60 (Soil moisture sensor DSM 60) у кількості - 2 шт., концентратор DLC 1.4 (Concentrator DLC 1.4) у кількості -1 шт.

Передання Приладів здійснюється за підписаним Сторонами актом приймання-передачі, у якому зазначається найменування, кількість, вартість Приладів, погоджена Сторонами, та інші умови.

Право власності на Прилади не переходить від сторони-1 до сторони-2. Ризики випадкової втрати (знищення) та/або пошкодження Приладів переходять від сторони-1 до сторони-2 з моменту передачі за Актом приймання-передачі Приладів.

Пунктом 2.2.2. Меморандуму передбачено, що сторона-2 зобов`язується повернути за актом приймання-передачі (повернення) у справному та не пошкодженому стані отримані прилади у повній комплектності та в оригінальному пакуванні протягом 3 робочих днів, після спливу строку, на який їх надано, а саме 01.11.2018, якщо Сторони не погодять інший строк, або оплатити їх вартість, виходячи з вартості, погодженої сторонами у акті приймання-передачі.

У відповідності до п. 3.1. Меморандуму він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 р.

На виконання умов Меморандуму, позивач надав відповідачу тимчасово на строк до 01.11.2018 року прилади, визначені в п. 2.1.1. Меморандуму, що підтверджується актом приймання-передачі від 04 вересня 2018 року.

Відповідно до пункту 4 Акту, підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт передачі Приладів на загальну вартість 5000 доларів США, відповідно до умов Меморандуму у не пошкодженому пакуванні, справному та робочому стані.

Сторони погодили в пункті 5 акту, що сторона-2 зобов`язана повернути за актом приймання-передачі (повернення) у справному та не пошкодженому стані отримані за цим Актом Прилади у повній комплектності та в оригінальному пакуванні протягом 3 робочих днів, після спливу строку, на який їх надано, а саме 01.11.2018, якщо сторони не погодять інший строк, або оплатити їх вартість, виходячи з вартості, погодженої сторонами цьому акті приймання-передачі; оплата здійснюється стороною-2 у строк 3 робочі дні після спливу строку, встановленого на повернення приладів; оплата здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок сторони-1 у гривні, за курсом Національного Банку України, що встановлений на день сплати.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що всупереч умовам укладеного між сторонами меморандуму, відповідач не повернув прилади, які були йому надані тимчасово у користування в строк до 01.11.2018 та не оплатив їх вартість у разі неповернення, як це було погоджено між сторонами, що й стало підставою для звернення із позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статті 626, 629 ЦК України передбачають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так зі змісту укладеного між сторонами меморандуму вбачається, що останній є змішаним договором, який в залежності від предмету та об`єкту регулювання відносин, які виникають між сторонами в процесі реалізації його цілей.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Обов`язок зберігача повернути річ зазначений в ст. 949 ЦК України. Так, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно приписів ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання взятих на себе обов`язків, позивач передав, а відповідач отримав прилади визначенні в п. 2.1.1. Меморандуму за актом приймання-передачі від 04.09.2018 р.

Сторонами погоджено вартість переданих приладів (5000 дол. США) та визначено строк повернення переданих приладів (01.11.2018 р.).

Між тим, наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач у порушення взятих на себе договірних зобов`язань у визначений меморандумом строк ані повернув прилади позивачеві, ані оплатив вартість отриманих приладів, як то передбачено п. 2.2.2. меморандуму.

З огляду на що колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 5000 дол. США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги заперечення апелянта з приводу того, що укладений між сторонами меморандум не є змішаним договором та містить лише ознаки договору зберігання, оскільки як вбачається з умов укладеного між сторонами меморандуму та приписів чинного законодавства, останній в залежності від предмету та об`єкту регулювання відносин, які вникають між сторонами в процесі реалізації його цілей, включає ознаки різних договорів.

Не заслуговують на увагу з твердження апелянта з приводу того, що позивач, з урахуванням умов укладеного між сторонами меморандуму, мав пред`явити вимоги щодо відшкодування шкоди, із застосуванням відповідного правового інституту (деліктної відповідальності) та порядку доказування.

Так колегія суддів відзначає, що деліктна відповідальність це позадоговірна відповідальність за цивільним правом, пов`язана із заподіянням майнової і немайнової моральної шкоди внаслідок цивільного правопорушення. Деліктна відповідальність настає при порушенні загального, обумовленого законом зобов`язання особи не завдати шкоду. Деліктна відповідальність застосовується тільки за наявності цивільного правопорушення, під яким розуміється будь-яке порушення чужого суб`єктивного права.

Між тим, правовідносини між сторонами виникли на підставі меморандуму, а тому у разі порушення однієї із сторін його умов, настає договірна відповідальність, а не позадоговірна.

З приводу тверджень апелянта про відсутність визначення в укладеному між сторонами меморандумі фінансових зобов`язань для сторін колегія суддів зазначає наступне.

Так у відповідності до п. 1.5. меморандуму, останній не створює жодних юридичних, фінансових чи інших зобов`язань для будь-якої із сторін, окрім чітко обумовлених у ньому, у тому числі, але не виключно, передбачених розділом 2 цього меморандуму.

Пункт 2.2.2. Розділу 2 Меморандуму зобов`язує відповідача повернути за актом приймання-передачі (повернення) у справному та не пошкодженому стані отримані прилади у повній комплектності та в оригінальному пакуванні протягом 3 робочих днів, після спливу строку, на який їх надано, а саме 01.11.2018, якщо сторони не погодять інший строк, або оплатити їх вартість, виходячи з вартості, погодженої сторонами у акті приймання-передачі.

Вартість переданих відповідачеві приладів визначена у акті приймання-передачі від 04.09.2018 та становить 5000 дол. США.

Отже із змісту укладений між сторонами меморандум та акт приймання-передачі визначають певні права та обов`язки обох сторін, зокрема й фінансові, оскільки передбачають оплату відповідачем вартості переданих приладів.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що співпраця з позивачем фактично продовжувалась, прилади тестувались та між відповідачем та позивачем, весь час до отримання позовної заяви відбувалася комунікація стосовно тестування переданих приладів та обмін поточною інформацією.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до приписів ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з цим відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження продовження співпраці між сторонами та тестування приладів переданих за меморандумом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції також дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних.

Колегією суддів підстав для скасування чи зміни в означеній частині рішення суду першої інстанції не встановлено, а апеляційна скарга ТОВ "Уніфер" не містить доводів та заперечень щодо непогодження з оскаржуваним рішенням в цій частині, відтак, враховуючи приписи ст. 269 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Колегія суддів також зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 10 000,00 грн. судових витрат, які він поніс у зв`язку із розглядом справи Південно-західним апеляційним господарським судом.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на приписи ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України та зазначає, що між ним та адвокатським об`єднанням СТРІКС укладено договір про надання правової допомоги на виконання вимог якого адвокатом Бовкуном В.І. вивчено апеляційну скаргу, складено та надіслано відповідачеві відзив на апеляційну скаргу. Вартість наданих послуг складає 10000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, рахунком на оплату та платіжним дорученням про перерахування грошових коштів.

Розглянувши дану заяву колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, позивачем на підтвердження понесення судових витрат подано суду: договір про надання правової допомоги від 29.10.2018 р. №07/2018, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.05.2019, рахунок на оплату №12 від 14.05.2019, платіжне доручення №68 від 15.05.2019. Також у наявних матеріалах справи містить додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 29.10.2018 р. №07/2018, яким визначено вартість послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю виданого Бовкун В.І. (особа, якою надано послугу згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 17.05.2019).

Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн. по даній справі є обґрунтованими та покладаються на відповідача.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що наведені апелянтом порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

Отже, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019 у справі №923/117/19 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019 р. у справі №923/117/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЛОУ СИСТЕМ" 10000 грн. судових витрат, які поніс позивач у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного тексту постанови є 27.06.2019 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Лавриненко Л.В.