Рішення

від 27.06.2019 по справі 904/1744/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1744/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Дніпропетровськ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 15 601,65 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без участі представників сторін

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛА Дніпропетровськ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс" заборгованість у розмірі 15 601,65 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 8 000,00 грн.;

- пеня у розмірі 1 278,25 грн.;

- 3 % річних у розмірі 107,00 грн.;

- втрати від інфляції у розмірі 441,06грн.;

- штраф у розмірі 4 000,00 грн.

- 50 % річних у розмірі 1 775,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №559ТЛА від 03 липня 2018 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідно п.10.2. договору позивачем нарахована пеня у розмірі 1278,25грн. за період прострочки виконання зобов`язання з 25.10.2018 по 05.04.2019.

Штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченого товару у розмірі 4 000,00грн. нараховано позивачем відповідно до п.10.3. договору.

На підставі пункту 10.4 договору позивач нарахував відповідачу 50% річних від простроченої суми за весь період прострочення виконання зобов`язання з 25.10.2018 по 05.04.2019 у розмірі 1 775,34 грн.

На підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та пункту 10.2. договору позивач просить стягнути втрати від інфляції у розмірі 441,06грн. за період з 25.10.2018 по 05.04.2019.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс", позовні вимоги визнає в частині суми 7 601,65 грн., а саме:

пеню у розмірі 1 278,25 грн;

3% річних у розмірі 107,00 грн.;

втрати від інфляції у розмірі 441,06 грн;

штраф у розмірі 4 000,00 грн;

50% річних у розмірі 1 775,34 грн.

Суму основної заборгованості у розмірі 8 000,00 грн., яка виникла на підставі Договору поставки №559ТЛА від 03.07.2018, відповідач не визнає, оскільки зазначена сума була сплачена на рахунок позивача в повному обсязі згідно платіжного доручення №2830 від 23.04.2019 на суму 4000,00 грн. та платіжного доручення №2864 від 16.05.2019 на суму 4000,00 грн. Відповідач не заперечує проти стягнення витрат, пов`язаних з оплатою судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

3 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛА Дніпропетровськ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс" (покупець) укладено договір поставки товару №559 ТЛА, відповідно до умов якого (п.1.1.) постачальник зобов`язується протягом дії Договору поставляти покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Загальний обсяг товару, що поставляється за цим Договором, та загальна сума Договору визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма поставленими, відповідно до умов Договору, окремими партіями товару (п.1.2. договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками Сторін. Договір діє до 31 грудня 2018 року. Строк дії Договору щорічно продовжується відповідно до п. 2.3. договору (п.2.1.).

У разі відсутності до дати закінчення чергового строку дії Договору офіційного письмового повідомлення від будь-якої із сторін про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього Договору вважається автоматично продовженим до 31 грудня наступного року включно (п.2.2. договору).

Згідно п. 4.1.-4.2. договору ціна кожної окремої партії товару зазначається у рахунку постачальника, в національній валюті України - гривні. Загальна сума Договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних, виданих протягом строку дії Договору.

Покупець, якщо сторони не домовились про попередню оплату партії Товару, зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній або акту приймання-передачі партію Товару протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання (п.5.1. договору).

На виконання умов даного Договору постачальник поставив товар, а саме шину 315/80К22/5 В5-230К НС 20 156/153 М ТО38О відповідно до накладної №Т7-Н8276-001 від 03.10.2018 на суму 11 359 грн. 99 коп. (а.с.18).

Таким чином, позивач свої зобов`язання, передбачені Договором, виконав в повному обсязі та належним чином. В свою чергу, відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару виконав частково, перерахував на рахунок позивача:

04.12.2018 грошові кошти у розмірі 1 359 грн. 99 коп.;

22.12.2018 грошові кошти у розмірі 1 000 грн. 00 коп.;

04.01.2019 грошові кошти у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

З урахуванням викладеного, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 8000 грн. 00 коп. (11 359 грн. 99 коп. - 3 359,99грн.).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 8000,00грн., що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу, продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст.693 ЦК України).

Відповідно до пункту 5.1. договору відповідач повинен здійснити оплату вартості поставленого товару протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту його отримання.

Товар за спірною накладною №Т7-Н8276-001 поставлений 03.10.2018.

З урахуванням положень п.5.1. договору строк оплати вартості поставленого за цією накладною є таким, що настав 24.10.2018.

Таким чином, остаточний розрахунок за поставлений товар має бути проведено до 24.10.2018 включно.

Відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленого товару виконав з порушенням строку, встановленого договором поставки. До звернення позивача з позовом до суду відповідачем були сплачені грошові кошти у розмірі 3 359,99грн. (платіжні доручення від 04.12.2018, від 22.12.2018 та від 04.01.2019.

Залишок заборгованості за поставлений товар було сплачено відповідачем під час розгляду даної справи. Відповідач сплатив грошові кошти у розмірі 8 000,00грн. згідно платіжного доручення №2830 від 23.04.2019 на суму 4000,00 грн. та платіжного доручення №2864 від 16.05.2019 на суму 4000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи надані відповідачем докази сплати заборгованості за поставлений товар у повному обсязі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 8000,00грн.

Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 1 278,25 грн.; 3 % річних у розмірі 107,00 грн.; втрати від інфляції у розмірі 441,06грн.; штраф у розмірі 4 000,00 грн.; 50 % річних у розмірі 1 775,34 грн.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов`язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність сторін передбачена розділом 10 договору.

Так, відповідно до п.10.1 договору за порушення умов Договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену діючим, законодавством України.

Відповідно п.10.2. договору, у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання.

За змістом п.10.3. договору у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов`язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 10 (десяти) % від вартості неоплаченого Товару; у випадку непогашений грошової заборгованості протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов`язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 25 (двадцяти п`яти) % від вартості неоплаченого товару; у випадку непогашеної грошової заборгованості протягом 45 (сорока п`яти) і більше календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов`язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника

штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти ) % від вартості неоплаченого Товару.

Відповідно до зазначених пунктів договору позивачем нарахована пеня у розмірі 1278,25грн. за період прострочки виконання зобов`язання з 25.10.2018 по 05.04.2019 та штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченого товару у розмірі 4 000,00грн.

Як установлено судом, остаточний розрахунок за поставлений товар має бути проведено до 24.10.2018 включно.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені та штрафу порушень вимог чинного законодавства не виявлено.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору (п.10.4) передбачено право продавця, при простроченні платежу більше одного місяця, додатково стягнути з покупця 50% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Таким чином, договором поставки встановлено інший, ніж передбачено ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, розмір відсотків.

На підставі пункту 10.4 договору позивач нарахував відповідачу 50% річних від простроченої суми за весь період прострочення виконання зобов`язання з 25.10.2018 по 05.04.2019 у розмірі 1 775,34 грн.

Одночасно з нарахуванням 50% річних відповідно до умов договору у розмірі 1775,34грн., позивачем нараховано 3% річних у розмірі 107грн. відповідно до ст. 625 ЦК України.

Оскільки в договорі поставки сторони домовились про інший, ніж передбачено ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, розмір відсотків, вимога позивача про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 107,00грн. задоволенню не підлягає.

Розрахунок відсотків річних у розмірі 50% здійснено позивачем вірно. Таким чином вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 50% річних від простроченої суми за період прострочення виконання зобов`язання з 25.10.2018 по 05.04.2019 у розмірі 1 775,34 грн. підлягає задоволенню.

На підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та пункту 10.2. договору позивач просить стягнути втрати від інфляції у розмірі 441,06грн. за період з 25.10.2018 по 05.04.2019.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого uосподарського cуду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97, а тому вимогу про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню за період з листопада 2018 року по березень 2019 року у розмірі 374,66грн.

Розрахунок втрат від інфляції:

8000,00грн.х104,68322387% (сукупний індекс інфляції за період з листопада 2018 року по березень 2019 року) = 8374,66грн. - 8000,00грн. = 374,66грн.

Право відповідача визнати позовні вимоги повністю або частково передбачено статтею 46 Господарського процесуального кодексу України. Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.ч.2,6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 191 ГПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст. 191 ГПК України).

Суд не приймає визнання позовних вимог відповідачем в частині вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 107,00грн. та втрат від інфляції у розмірі 66,4грн., оскільки його дії в цій частині суперечать інтересам особи, яку він представляє.

В решті заявлених вимог заява відповідача про визнання позовних вимог приймається судом, як така, що не суперечить приписам чинного законодавства.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам договору поставки товару, на який посилається позивач, врахувавши заяву відповідача про визнання позовних вимог в частині, господарський суд доходить до висновку, що позивачем доведено виконання зобов`язань покупця перед постачальником з порушенням строку, встановленого договором поставки, та, відповідно, право вимагати стягнення пені у розмірі 1 278,25 грн.; штрафу у розмірі 4 000,00 грн.; 50 % річних у розмірі 1 775,34 грн. та втрати від інфляції у розмірі 374,66грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1899,65 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Дніпропетровськ", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 15 601,65 грн. задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором поставки товару у розмірі 8 000 (вісім тисяч)грн.00коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс" (49050, м. Дніпро, пр. Володі Дубініна, буд.8, оф.21, ідентифікаційний код 31497034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Дніпропетровськ" (49101, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд.26-А, ідентифікаційний код 39138892) пеню у розмірі 1 278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім)грн.25 коп., штраф у розмірі 4 000 (чотири тисячі)грн.00коп., 50% річних у розмірі 1775 (одна тисяча сімсот сімдесят п`ять)грн.34коп., втрати від інфляції у розмірі 374 (триста сімдесят чотири)грн. 66коп., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 899 (одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять)грн.00коп., про що видати наказ.

В задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 107 (сто сім)грн.00коп. та втрат від інфляції у розмірі 66 (шістдесят шість)грн.40коп. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 27.06.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва