Рішення

від 18.06.2019 по справі 906/278/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/278/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

прокурор: Дереча І.В., службове посвідчення №051563 від 29.11.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, охорони здоров`я, сім`ї, молоді, спорту та культури Баранівської районної державної адміністрації

до Фізичної особи-підприємця Майструк Наталії Миколаївни

про визнання недійсним договору від 24.01.2019 р. №6

Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, охорони здоров`я, сім`ї, молоді, спорту та культури Баранівської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору від 24.01.2019 №6, укладений між Відділом освіти, охорони здоров`я, сім`ї, молоді, спорту та культури Баранівської районної державної адміністрації та ФОП Майструк Наталії Миколаївни про закупівлю продуктів харчування на суму 102569,00 грн., та припинення зобов`язання за договором на майбутнє.

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що даний договір купівлі-продажу укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки не дотримано вимог статей 656, 669 ЦК України, статей 179,180 ГК України, так як при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк її договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги щодо їх якості.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Крім того, беручи до уваги те, що участь в судовому засіданні є правом учасника справи, явка позивача та відповідача судом обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку, що спір можливо розглянути за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2019 між Відділом освіти, охорони здоров`я, сім`ї, молоді, спорту та культури Баранівської районної державної адміністрації (замовник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Майструк Наталією Миколаївною (постачальник/відповідач) укладено договір №6 від 24.01.2019.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати товар у власність замовника, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити такий товар,

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, що є предметом договору, визначено, як - продукти харчування, код закупівлі згідно ДК 021:2015 - 15000000-8 "Продукти харчування, напої, тютюн та супутня продукція".

Загальна сума договору складає 102569,00 грн. (п. 3.1 договору).

Розрахунки проводяться замовником після пред`явлення постачальником видаткової накладної на оплату товару шляхом перерахунку грошей на р/рахунок постачальника, поетапної оплати замовником поставлених товарів. Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України за фактом постачання з відстрочкою платежу до 30 банківських днів (п.п. 4.1.-4.2. договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019 (п. 10.1. договору).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Так, стороною договору є орган державної влади - Відділ освіти, охорони здоров`я, сім`ї, молоді, спорту та культури Баранівської районної державної адміністрації, який являється розпорядником бюджетних коштів, закупівля яких здійснюється за кошти бюджету, а тому на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ст.ст. 179, 180 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 вказаної постанови судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Враховуючи викладене, у договорі поставки №6 від 24.01.2019 не визначено предмет - найменування та кількість продукції.

Разом з тим, Відділом освіти, охорони здоров`я, сім`ї, молоді, спорту та культури Баранівської районної державної адміністрації як розпорядником бюджетних коштів порушено вимоги законодавства, що регулює порядок проведення публічних закупівель.

Відповідно до п.п. 9, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Відповідно до абзацу 7 п. 1, п. 3 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, до одного із основних завдань Мінекономрозвитку віднесено забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державних та публічних закупівель.

Згідно з п. 4 Положення Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань останнє формує та реалізовує державну політику у сфері державних закупівель, зокрема, розробляє та затверджує відповідні нормативно-правові акти та інше.

Отже, органом, уповноваженим державою розробляти та затверджувати відповідні нормативно-правові акти у сфері державних закупівель, є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Саме цим уповноваженим органом розроблений "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015 (далі ЄЗС), затверджений наказом № 1749 від 23.12.2015, як національний класифікатор, призначений для стандартизації опису в договорах (контрактах) предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, створювання ефективного конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також підтримування участі вітчизняних суб`єктів господарювання у торгах за межами України.

Саме ЄЗС установлює коди та назви продукції та послуг, що можуть бути предметом закупівель.

Як передбачено ч. 5 ст. 259 ГК України складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Відповідно п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з п. 17 і 32 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі під час здійснення закупівлі товарів, вартість яких є меншою за 200 тисяч гривень, а робіт - менше ніж 1,5 мільйона гривень, замовники все одно повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої ст. 2 Закону, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Статтею 4 Закону передбачено обов`язок здійснення закупівель відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п`яти днів з дня їх затвердження.

При цьому, указана норма не встановлює обмежень щодо закупівель до 200 тисяч грн. або вище, а тому поширюється на всі закупівлі, які планується вчинити у поточному році замовником.

У пунктах 3,4,6,7 форми річного плану закупівель, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 "Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель" зазначається: конкретна назва предмета закупівлі; коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності); розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі; процедура закупівлі.

Однак Відділом освіти, охорони здоров`я, сім`ї, молоді, спорту та культури Баранівської районної державної адміністрації при здійсненні закупівлі не визначено конкретний предмет закупівлі на підставі Національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015.

Таким чином, укладення Відділом освіти, охорони здоров`я, сім`ї, молоді, спорту та культури Баранівської районної державної адміністрації спірного договору на поставку продукції за відсутності визначеного конкретного предмета закупівлі та без оприлюднення додатку до плану закупівлі на 2018 рік суперечить вимогам ст. 2, 3, 4 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 №454.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позов Заступника прокурора Житомирської області обґрунтованим та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас, щодо клопотання про закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предмет спору припиняє існувати, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилось неврегульованих питань або спір врегульовано між самими сторонами (абз. 4 пп. 3.12 п. З, абз. 1 пп. 4.4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

У ст. 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, законодавством визначено, що наявність підстав для визнання правочину недійснім має визначатися судом на момент його вчинення. Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, якщо предметом спору у справі є недійсність договору, який може бути визнаний таким лише судом, і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, розірвання сторонами такого договору не може розумітися як підстава для припинення провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову (п.п. 2.6 п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Разом з тим, чинне законодавства не обумовлює неможливість визнання договору недійсним внаслідок припинення його дії.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та зважаючи на те, що прокурор підтримав позовні вимоги та наполягав на подальшому розгляді справи, судом розглянуто позов по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2637,52грн. - основного боргу, 709,71 грн. - неустойки, 13,73грн. - інфляційних та 27,53грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині вимоги щодо припинення зобов`язання за договором №6 від 24.01.2019 на майбутнє підлягає закриттю, оскільки 03.04.2019 між сторонами за взаємною згодою розірвано.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір №6 від 24.01.2019, укладений між Відділом освіти, охорони здоров`я, сім`ї, молоді, спорту та культури Баранівської районної державної адміністрації (ід. код 41285241) та Фізичною особою-підприємцем Майструк Наталією Миколаївною (ід. номер 2764910981) про закупівлю продуктів харчування на суму 102569,00 грн.

3. Закрити провадження у справі в частині розгляду вимоги щодо припинення зобов`язання за договором поставки №6 від 24.01.2019 на майбутнє.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Майструк Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 )

- на користь Прокуратури Житомирської області (10002, м. Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11,ід. код 02909950) 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.06.19

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)

4, 5 - прокурору (рек. з повід.)