Рішення

від 20.06.2019 по справі 908/995/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/83/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019 Справа № 908/995/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Біловол Олександра Харитоновича ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_1 )

до відповідача: Приватного підприємства «Дорожний Торгівельно-комерційний центр» (72316 Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Сізова, стр. 109, ідентифікаційний код юридичної особи 32687669)

про стягнення 87 321 грн. 03 коп.

за участю

представника позивача: Прокопеня С.І., угода б/н від 24.05.2019

представник відповідача: не з`явився

У С Т А Н О В И В:

25.04.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Біловол Олександра Харитоновича про стягнення з Приватного підприємства «Дорожний Торгівельно-комерційний центр» 87 321 грн. 03 коп. боргу за поставлену продукцію.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 25.04.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/995/19 та визначено до розгляду судді Дроздової С.С.

Ухвалою суду від 26.04.2019 позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 908/995/19, присвоєно номер провадження 27/83/19 та призначено розгляд справи на 27.05.2019.

Справа № 908/995/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.05.2019 було внесено виправлення до ухвали суду від 26.04.2019 р. у справі № 908/995/19 щодо зазначення у вступній та описовій частинах ухвали відповідача - «Підприємство «Дорожний Торгівельно-комерційний центр» .

27.05.2019 судом проведено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.05.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України, у зв`язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладався на 20.06.2019.

У судовому засіданні 20.06.2019 справу розглянуто судом, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, на підставах викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 87 321 грн. 03 коп. боргу за поставлену продукцію.

Відповідач у судове засідання жодного разу не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження юридичної особи - Приватного підприємства «Дорожний Торгівельно-комерційний центр» є: 72316 Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Сізова, стр. 109, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.04.2019, яке не отримано відповідачем у зв`язку із закінчення терміну зберігання.

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

01.04.2017 між Фізичною особою-підприємцем Біловол Олександром Харитоновичем (постачальник) та Приватним підприємством «Дорожний Торгівельно-комерційний центр» (покупець) укладено договір поставки № 29.

Відповідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти і передавати у власність покупцю будівельні матеріали, засоби індивідуальної безпеки та інші матеріали, надані Товар.

Згідно п. 2.1 договору Товар має бути поставлений у кількості та асортименті згідно видаткових накладних. Товар має бути належної якості та відповідати стандартам, технічним умовам, іншій нормативно-технічній документації, які встановлюють вимоги до якості для товарів, надаються постачальником за вимогою покупцю та входить до вартості Товару.

Розділом 2 договору встановлено, що загальна сума договору визначається сукупністю погоджених рахунків у грошовому виразі. Покупець сплачує 100% передоплату за товар, що поставляється за даним Договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальник відповідно до банківських реквізитів.

Моментом оплати вважається момент зарахування коштів на рахунок постачальника. Якщо строк оплати припадає па неплатіжний день, то останнім днем оплати вважається перший наступний платіжний день.

Відповідно до п. 3.1 договору передача товару здійснюється відповідно до умов поставки, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідних видаткових накладних. Моментом переходу ризиків пошкодження та втрати товару та права власності від постачальника до покупця є момент передачі товару від постачальника до покупця. Датою поставки вважається дата підписання покупцем накладної на отримання товару на складі постачальника.

Відповідачем позивачу були виставлені рахунки: № ОХ 0000822 від 12.04.2017, № ОХ 0000847 від 13.04.2017, № ОХ 0000854 від 14.04.2017, № ОХ 0000882 від 19.04.2017, № ОХ 0000917 від 25.04.2017, № ОХ 0000959 від 27.04.2017, № ОХ 0000975 від 28.04.2017, № ОХ 0000997 від 02.05.2017, № ОХ 0001049 від 05.05.2017, № ОХ 0001053 від 05.05.2017, № ОХ 0001064 від 10.05.2017, № ОХ 0001072 від 10.05.2017, № ОХ 0001093 від 11.05.2017, № ОХ 0001099 від 12.05.2017, № 0X0001117 від 15.05.2017, № ОХ 0001144 від 17.05.2017, № 0X0001151 від 18.05.2017, № ОХ 0001250 від 29.05.2017.

Згідно умов договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 124 387 грн. 56 коп., що підтверджується видатковими накладними №№: ОХ 0000693 від 12.04.2017,

ОХ 0000715 від 13.04.2017, ОХ 0000726 від 14.04.2017, ОХ 0000743 від 19.04.2017, ОХ 0000783 від 25.04.2017, ОХ 0000806 від 27.04.2017, ОХ 0000832 від 28.04.2017, ОХ 0000858 від 03.05.2017, ОХ 0000896 від 05.05.2017, ОХ 0000898 від 05.05.2017, ОХ 0000909 від 10.05.2017, ОХ 0000912 від 10.05.2017, ОХ 0000943 від 15.05.2017, ОХ 0000944 від 15.05.2017, ОХ 0000945 від 15.05.2017, № ОХ 0000964 від 17.05.2017, ОХ 0000992 від 18.05.2017,ОХ 0001062 від 29.05.2017.

Вище наведені накладні підписані без зауважень та заперечень з боку відповідача - майстром Кравцем С.М., відповідно до генеральної довіреності № 3 від 11.04.2017.

Відповідач лише частково виконав умови договору та здійснив оплату за отриманий Товар лише в розмірі 37 066 грн. 54 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 112 від 31.01.2017 - на суму 2 529,72 грн., № 122 від 02.02.2017 - на суму 1797,36 грн., № 123 від 02.02.2017 - на суму 1 346,28 грн., № 317 від 12.04.2017 - на суму 475,92 грн., № 318 від 12.04.2017 - на суму 1 284,84 грн., № 316 від 12.04.2017 - на суму 1 093,92 грн., № 307 від 12.04.2017 - на суму 1 483,57 грн., № 320 від 12.04.2017 - на суму 1 053,30 грн., № 319 від 12.04.2017 - на суму 1 973,00 грн., № 321 від 12.04.2017 - на суму 1 489,36 грн., № 322 від 12.04.2017 - на суму 336,84 грн., № 380 від 12.05.2017 - на суму 22 168,47 грн., № 323 від 12.04.2017 - на суму 33,96 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати за отриманий Товар, позивач звернувся до відповідача з претензією про проведення розрахунку та здійснення оплати за поставлений товар в розмірі 87 321 грн. 03 коп.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що позивач прийняті на себе зобов`язання виконав належним чином та здійснив поставку Товару.

Відповідач не здійснив оплату Товару в повному обсязі, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 87 321 грн. 03 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

На день розгляду справи у господарському суді, відповідач не здійснив оплат Товару в розмірі 87 321 грн. 03 коп..

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором поставки № 29 від 01.04.2017 в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі за товар.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, не заперечив проти позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Дорожний Торгівельно-комерційний центр» 87 3241 грн. 03 коп. боргу за поставлений Товар.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 921 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Біловол Олександра Харитоновича, Запорізька обл., м. Мелітополь до Приватного підприємства «Дорожний Торгівельно-комерційний центр» , Запорізька область, Мелітопольський район задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Дорожний Торгівельно-комерційний центр» (72316 Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Сізова, стр. 109, код ЄДРПОУ 32687669) на користь Фізичної особи-підприємця Біловол Олександра Харитоновича ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 87 321 (вісімдесят сім тисяч триста двадцять одну) грн. 03 коп. основного боргу, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 26.06.2019

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.