Рішення

від 12.06.2019 по справі 910/6207/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2019Справа № 910/6207/19 Господарський суд міста Києва у складі:

судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е. за участю представників сторін:

від позивача: Большакова К.А.;

від відповідача: Ковтонюк Ю.А., адвокат;

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія Метал-Мейк до про Акціонерного товариства Українська залізниця ) в особі Філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця Стягнення грошових коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 травня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія Метал-Мейк (позивач) надійшла позовна заява № 145 від 13.05.2019 року до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця (відповідач) про стягнення 3% річних в розмірі 20 146, 00 грн., пені в розмірі 120 773,70 грн., інфляційних втрат в розмірі 36 362, 80 грн., за договором поставки № ЦЗВ-02-03218-01 від 12.10.2018 року та за договором поставки № ЦЗВ-03-09518-01 від 13.12.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № ЦЗВ-02-03218-01 від 12.10.2018 року та за договором поставки № ЦЗВ-03-09518-01 від 13.12.2018 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 року у справі № 910/6207/19 позовну заяву № 145 від 13.05.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія Метал-Мейк до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення штрафних санкцій та інфляційних збитків залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія Метал-Мейк строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 року прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 910/6207/19 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 12.06.2019 року.

31.01.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія МЕТАЛ-МЕЙК (далі Позивач/ Постачальник) та Філією Центр забезпечення виробництва Акціонерне товариство Українська залізниця , (далі Відповідач/Замовник/Покупець) було укладено наступні договори поставки:

1) Договір поставки № ЦЗВ-02-03218-01 від 12.10.2018 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити Товар, на умовах, що викладені у Договорі.

2) Договір поставки № ЦЗВ-03-09518-01 від 13.12.2018 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити Товар, на умовах, що викладені у Договорі.

Відповідно до п. 6.1. Договору поставки № ЦЗВ-02-03218-01 від 12.10.2018 року, оплата за кожну партію поставленої Продукції по даному Договору проводиться Замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію Продукції, обумовлену згідно з п. 5.2. при наявності документів. Зазначених в п. 7.1. цього Договору.

Згідно п. 10.6. Договору, разі несвоєчасної оплати за поставлену Продукцію, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої Продукції за кожен день прострочення.

На виконання Договору № ЦЗВ-02-03218-01 від 12.10.2018 року Позивачем було здійснено Відповідачу дві поставки, а саме:

Поставка від 05.12.18 р. на суму 769 815,12 грн., що підтверджується видатковою накладною № 117 від 05.12.18 р. Було виставлено рахунок на оплату № 120 від 05.12.18 р.

Поставка від 09.04.19 р. на суму 747 776,57 грн., що підтверджується видатковою накладною №33 від 09.04.19 р. Було виставлено рахунок на оплату №33 від 09.04.19 р.

Матеріалами справи підтверджується, що по поставці від 05.12.18 р. на суму 769 815,12 грн. Відповідач розрахувався повністю одним платежем лише 25.02.2019 року, чим порушив умови Договору, а саме прострочив оплату за поставлений Товар.

Відповідно до п. 6.1. Договору поставки № ЦЗВ-03-09518-01 від 13.12.18 року, оплата за кожну партію поставленої Продукції по даному Договору проводиться Замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію Продукції, обумовлену згідно з п. 5.2. при наявності документів. Зазначених в п. 7.1. цього Договору.

Згідно п. 10.6. Договору, разі несвоєчасної оплати за поставлену Продукцію, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої Продукції за кожен день прострочення.

На виконання Договору № ЦЗВ-03-09518-01 від 13.12.18 року Позивачем було здійснено Відповідачу три поставки, а саме:

Поставка від 09.01.19 р. на суму 1 485 374,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 09.01.19 р. Було виставлено рахунок на оплату № 1 від 09.01.19 р.

Поставка від 09.01.19 р. на суму 1 214 713,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №2 від 09.01.19 р. Було виставлено рахунок на оплату №2 від 09.01.19 р.

Поставка від 09.01.19 р. на суму 1 485 374,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №3 від 09.01.19 р. Було виставлено рахунок на оплату №3 від 09.01.19 р.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач повністю розрахувався лише за дві поставки, але з порушенням строків оплати передбачених Договором.

Так, по поставці від 09.01.19 р. на суму 1 485 374,40 грн (видаткова накладна №1 від 09.01.19р.) оплата була здійснена одним платежем лише 27.03.2019 року, з простроченням термінів оплати .

По поставці від 09.01.19 р. на суму 1 485 374,40 грн (видаткова накладна №3 від 09.01.19р.) оплата була здійснена поетапно двома платежами (27.03.19 - 514 625,60 грн., 03.05.19 р. - 970 748,80 грн.), також з простроченням термінів оплати.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст. 525 , 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України .

Так, ст. 216 ГК України , передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 551 ЦК України встановлює, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У частині третій ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 216 ГК України також встановлює, господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин.

Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, відповідно до частини 2 ст. 216 ГК України , застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Як встановлено частиною 3 ст. 216 ГК України , господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.)

Відповідно до ст. 230 ГК України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу .

Відповідач, у відзиві, просив суд відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог, а саме у стягненні штрафних санкцій.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, оплату за поставлений товар Відповідач здійснював несвоєчасно.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що дана заява Відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України .

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування вказаного клопотання, філія ЦЗВ АТ Укрзалізниця просить суд врахувати, що протягом останнього часу на підприємстві склалася складна ситуація у зв`язку з недофінансуванням, а саме: недостатність доходної частини, значне зменшення надходжень коштів, необхідність постійного ремонту та підтримання в належному робочому стані рухомого складу, а також негайна закупівля матеріально-технічних ресурсів для швидкого відновлення залізничної галузі в зоні проведення АТО. Крім того, АТ Укрзалізниця здійснюються нагальні заходи щодо капітального відновлення рухомого складу, оновлення парку вагонів, закупівлі тепловозів General Electric, а це потребує значного фінансування. Також, Відповідач зазначає, що зазначена інформація не потребує доказування в силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є загально відомою.

Однак жодних доказів на підтвердження цього Відповідачем надано не було.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд також зазначає, що наведені Відповідачем факти будуть потребувати доказуванню лише у випадку визнання таких фактів загальновідомими саме судом. Разом з цим суд відзначає, що зазначені Відповідачем обставини не є загальновідомими, а тому не приймає до уваги посилання Акціонерного товариства Українська залізниця на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд ще раз звертає увагу, що Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача грошових коштів, а саме: 3% річних - 20 146,68 грн., пеня - 120 773,70, інфляційні втрати - 36 362,80 грн., відповідно до самостійно здійсненого розрахунку штрафних санкцій судом.

Судові витрати Позивача по сплаті судового збору в сумі 2 659,25 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (Ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі філії Центр забезпечення виробництва акціонерного товариства Українська залізниця (ідентифікаційний код 40081347, адреса: 03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 11/15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія Метал- Мейк (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 37-а, нежиле приміщення №2, ЄДРПОУ 39939419) грошові кошти в розмірі 179 942,43 грн. (сто сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок дві грн. 43 коп., з яких 3% річних - 20 146,68 грн. (двадцять тисяч сто сорок шість грн. 68 коп.), пеня - 120 773,70 (сто двадцять тисяч сімсот сімдесят три грн. 70 коп.), інфляційні втрати - 36 362,80 (тридцять шість тисяч триста шістдесят дві грн. 80 коп.) та судовий збір у розмірі 2 659,25 грн. (дві тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять грн. 25 коп.).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 червня 2019р.

Суддя М.В. Данилова