Рішення

від 19.06.2019 по справі 910/3858/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2019Справа № 910/3858/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК (22400, Вінницька обл., Калинівський район, місто Калинівка, ВУЛИЦЯ В. НЕСТЕРЧУКА, будинок 1) до проТовариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП (03113, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 55/2) стягнення заборгованості у розмірі 308 284 грн. 45 коп. Представники:

від Позивача: не з`явились;

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 308 284 грн. 45 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №ВП - 39 від 24.09.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 року відкрито провадження у справі №910/3858/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24.04.2019 року.

24.04.2019 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 22.05.2019 року.

В судове засідання 22.05.2019 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2019 року.

19.06.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача.

В судове засідання 19 червня 2019 року представники Сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, поверненням поштового конверту у зв`язку з незнаходженням за адресою. Представник Позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача, яка Судом розглянута та задоволена.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП є 03113, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 55/2.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/3858/19 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 19 червня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

24.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП (Покупець) було укладено Договір поставки №ВП-39, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених Договором прийняти та оплатити продукцію автохімії та автокосметики в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до специфікацій, видаткових накладних та умов цього Договору. (а.с.12-16)

Згідно з п.2.1 Договору товар поставляється Покупцеві за договірними цінами. Ціна, кількість, асортимент на кожну партію Товару визначається шляхом погодження між Сторонами, що засвідчується підписанням Сторонами специфікацій, видаткових накладних.

Відповідно до п.2.2 Договору загальну ціну Договору становить сума вартості всіх видаткових накладних узгоджених/підписаних Сторонами протягом строку дії цього Договору. Зобов`язання Покупця щодо оплати Товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок Продавця суми, вказаної у видатковій накладній.

Покупець зобов`язаний здійснити повну оплату за партію Товару протягом 21 календарних дня з дати поставки Товару, якщо інше не вказано в додаткових Угодах до даного Договору.

Постачання товару здійснюється за умовами DDP склад Покупця або EXW склда Продавця за адресою: Вінницька обл., Калинівський район, м. калинівка, вул. В. Нестерчука, 1, відповідно до Правил Інкотермс 2010. (п.3.1 Договору)

У п.3.2 Договору зазначено, що датою поставки товару є дата відвантаження чергової партії товару.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за порушення строків оплати кожної поставленої та отриманої партій Товарів, більш ніж 10 календарних днів. Покупець сплачує штраф 10% (десять відсотків) від простроченої суми оплати.

При стягненні пені застосовується строк позовної давності у три роки, при цьому нарахування пені здійснюється до моменту погашення заборгованості в повному обсязі. (п.5.5 Договору)

Сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, пеня, штраф) за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через 12 (дванадцять) місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано в розумінні статті 232 Господарського кодексу України. (п.5.8 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №ВП-39 від 24.09.2018 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №МФ-0000073 від 28.09.2018 р. на суму 149 537 грн. 73 коп., №МФ-0000081 від 09.10.2018 р. на суму 68 212 грн. 22 коп., №МФ-0000092 від 18.10.2018 р. на суму 72 733 грн. 99 коп., №МФ-0000107 від 25.10.2018 р. на суму 180 576 грн. 43 коп., №МФ-0000112 від 30.10.2018 р. на суму 68 880 грн. 10 коп., а загалом на суму в розмірі 539 940 грн. 47 коп. (а.с.17, 25, 30, 35, 40)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №ВП-39 від 24.09.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП здійснило часткову сплату за отриманий товар на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК на загальну суму в розмірі 311 749 грн. 96 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача, (а.с.18-23,27-28, 31-33, 36-38)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК в розмірі 228 190 грн. 51 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП інфляційні у розмірі 15 855 грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 2 268 грн. 89 коп., пеню у розмірі 27 226 грн. 63 коп. та штраф у розмірі 38931 грн. 25 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №ВП-39 від 24.09.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. (ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №ВП-39 від 24.09.2018 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №МФ-0000073 від 28.09.2018 р. на суму 149 537 грн. 73 коп., №МФ-0000081 від 09.10.2018 р. на суму 68 212 грн. 22 коп., №МФ-0000092 від 18.10.2018 р. на суму 72 733 грн. 99 коп., №МФ-0000107 від 25.10.2018 р. на суму 180 576 грн. 43 коп., №МФ-0000112 від 30.10.2018 р. на суму 68 880 грн. 10 коп., а загалом на суму в розмірі 539 940 грн. 47 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.17, 25, 30, 35, 40)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №ВП-39 від 24.09.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП здійснило часткову сплату за отриманий товар на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК на загальну суму в розмірі 311 749 грн. 96 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача, (а.с.18-23,27-28, 31-33, 36-38)

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП перед Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК за Договором поставки №ВП-39 від 24.09.2018 року становить 228 190 грн. 51 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК в розмірі 228 190 грн. 51 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 228 190 грн. 51 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 19.10.2018 р. по 15.03.2019 р. у розмірі 2 268 грн. 89 коп. та інфляційні за загальний період жовтень 2018 р. - лютий 2019 р. у розмірі 15 855 грн. 77 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар та виконані роботи за Договором за загальний період прострочки з 19.10.2018 р. по 15.03.2019 р. у розмірі 2268 грн. 89 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за видатковими накладними №МФ-0000073 від 28.09.2018 р., №МФ-0000081 від 09.10.2018 р., №МФ-0000112 від 30.10.2018 р., а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних за загальний період прострочки з 20.10.2018 р. по 15.03.2019 р. у розмірі 2 202 грн. 06 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 15 855 грн. 77 коп. за загальний період жовтень 2018 р. - лютий 2019 р. підлягають частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за видатковими накладними №МФ-0000073 від 28.09.2018 р., №МФ-0000081 від 09.10.2018 р., №МФ-0000112 від 30.10.2018 р. Крім того, при здійсненні розрахунку інфляційних, Позивач не врахував, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов`язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов`язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем. А тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період листопад 2018 р. - лютий 2019 р. у розмірі 5 011 грн. 86 коп.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 19.10.2018 р. по 15.03.2019 р. у розмірі 27 226 грн. 63 коп. та 10% штрафу у розмірі 38 931 грн. 25 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, пеня, штраф) за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через 12 (дванадцять) місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано в розумінні статті 232 Господарського кодексу України. (п.5.8 Договору)

Таким чином, Сторонами у Договорі поставки №ВП-39 від 24.09.2018 року передбачено, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період прострочки з 19.10.2018 р. по 15.03.2019 р. у розмірі 27 226 грн. 63 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за видатковими накладними №МФ-0000073 від 28.09.2018 р., №МФ-0000081 від 09.10.2018 р., №МФ-0000112 від 30.10.2018 р., а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 20.10.2018 р. по 15.03.2019 р. у розмірі 26 424 грн. 57 коп.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за порушення строків оплати кожної поставленої та отриманої партій Товарів, більш ніж 10 календарних днів. Покупець сплачує штраф 10% (десять відсотків) від простроченої суми оплати.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.5.4 Договору поставки №ВП-39 від 24.09.2018 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 10% штрафу у розмірі 38 931 грн. 25 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК підлягає стягненню заборгованість у розмірі 228 190 грн. 51 коп., 3% річних у розмірі 2 202 грн. 06 коп., інфляційні у розмірі 5 011 грн. 86 коп., пеня у розмірі 26 424 грн. 57 коп. та штраф у розмірі 38 931 грн. 25 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ХІМТРЕЙД ГРУП (03113, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 55/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 42188257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство МФК (22400, Вінницька обл., Калинівський район, місто Калинівка, ВУЛИЦЯ В. НЕСТЕРЧУКА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 42012631) заборгованість у розмірі 228 190 (двісті двадцять вісім тисяч сто дев`яносто) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп., 3% річних у розмірі 2 202 (дві тисячі двісті дві) грн. 06 (шість) коп., інфляційні у розмірі 5 011 (п`ять тисяч одинадцять) грн. 86 (вісімдесят шість) коп., пеню у розмірі 26 424 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 57 (п`ятдесят сім) коп., штраф у розмірі 38 931 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн. 25 (двадцять п`ять) коп. та судовий збір у розмірі 4 511 (чотири тисячі п`ятсот одинадцять) грн. 40 (сорок) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 червня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин